Міліцейсько-горілчана афера

Фальшива горілка, фальшива справа, фальшиві винні!
 
Уся ця фантастична історія, яку легко можна взяти за основу кінокомедії, розпочалася влітку далекого 2009 року. Цього, гадаємо, сонячного дня, поблизу села Корпуж Городоцького району, під час звичайного ДТП, у кювет звалилася звичайна вантажівка. По обійстях почав поширюватися вельми приємний аромат спиртного, запахло святом! Невдовзі співробітники Городоцького РВ, котрі злетілися до місця автопригоди як мухи на мед, виявили у кузові неймовірно велику кількість горілки в пляшках. Увесь цей трунок було вилучено і доправлено на збереження в Городоцький міліцейський постерунок. Правоохоронці відразу ж почали проводити вельми кропітку роботу, намагаючись встановити, до кого саме і від кого саме прямували небагато-немало — 15 тисяч 558 пляшок з етикетками горілки «Пшенична» і 4 тисячі 598 пляшок з етикетками горілки «Наш стандарт». Марки акцизного збору, певна річ, — фальшиві… 
У пошуках «Грааля» і не тільки…
 
   Невдовзі доблесні пінкертони встановили, що увесь цей дорогоцінний вантаж  (випущений нібито ТзРВ «Грааль»), буцімто прямував до такого собі мешканця Володимира Михайловича Кучинського. В матеріалах кримінальної справи  навіть з’явилися покази трьох свідків, які власноруч підписалися під тим, що вони в червні 2009-го зустрічалися з покупцем, і він забажав купити понад 20 тисяч пляшок оковитої для продажу. Але сталася прикра несподіванка — пан Кучинський (який, між нами кажучи, мав великі проблеми навіть із купівлею однієї пляшки горілки. — Авт.) 8 листопада 2009 року помер. І міліція 30 грудня 2010 року закрила кримінальну справу за п. 8. ст. 6 КПК (смерть підозрюваного). А прикол знаєте в чому? Та в тому, що громадянин Кучинський, який кілька останніх місяців без просвітку пиячив, ніде НЕ працював і НЕ мав де жити, замерз на вулиці (а йому йшла фура з 20-ма ТИСЯЧАМИ ПЛЯШОК ГОРІЛКИ!!!) помер за рік ДО цього дня!!!  Тобто, міліція що — рік не знала, що пана Кучинського нема на світі?!! Ні, секрет цього фокуса-покуса простий: як розповів згодом слідчим громадянин К-бльов, міліціонер Городоцького РВ К-чак спершу попросив його знайти справжнього покупця на ім’я «Володя», а коли той не зміг цього зробити, то запропонував йому засвідчити самому і знайти ще трьох лжесвідків, які б підтвердили: саме Кучинський, який був відомий у Городку тим, що його постійно залучала Городоцька ДПА як понятого, і ніколи не мав жодного мобільного телефону, є покупцем «детепешної» горілки. 
 
Спілкування з духами
 
   На той час «підозрюваний» Кучинський уже спочивав вічним сном на кладовищі, з  його надмогильної таблички списали всі потрібні дані, свої лжесвідчення підтвердили вже в кабінеті обласного слідчого С. на пл. Ген. Григоренка, 3,  і невдовзі кримінальну справу було остаточно закрито! І хто це сміє казати, що львівська міліція нічого не робить?! Ви що, не бачите, який пласт роботи перевернуто?!! А те, що, крім лжесвідчень, у матеріалах кримінальної справи НІЧОГО нема — то це дрібні огріхи, і вони є у всіх! До речі, ледь не забув: у матеріалах кримінальної справи є «доказ» спілкування з потойбічним світом, зокрема з духом покійного: начебто свідки мали суто ділову розмову з Кучинським 26 червня 2010 року, хоча, якщо ви пригадуєте, цей добродій помер іще 8 листопада 2009-го!!!
 
О, цей запах наживи!
 
   Якщо хтось вважає, що наріжним каменем усього цього дійства було лише закриття кримінальної справи, то така людина є або дуже наївною, або святою. Ми ж геть забули про 20 тисяч пляшечок оковитої, які останнього разу ми бачили на збереженні на території Городоцького РВ. Куди ж поділися ці напої? У постанові про закриття кримінальної справи чітко сказано, що всі речові докази у справі мали бути знищені. І? Для початку тисячі літрів горілки були передані нібито на зберігання в ДП «Рава-Руський спиртовий завод». Як доказ цього «зберігання», в кримінальній справі є накладна без зазначення номера та дати, без печатки про отримання і без прізвища відповідальної особи, яка отримала речові докази на зберігання. Тобто «зеленого змія» не знищили, а лише передали на зберігання до кращих часів? Опитаний старший оперуповноважений УДСБЕЗ у Львівській області капітан Д-ль пояснив, що 2010 року в кабінеті свого керівника Г-за у нього була розмова з працівником СУ ГУМВС України у Львівській області С-ким. Оскільки міліціонери дійшли висновку, що в приміщеннях Городоцького РВ горілку потихеньку розкрадають, то було вирішено відтранспортувати її на Рава-Руський спиртовий завод, де її повинні НЕ розкрадати. Цікава деталь: коли горілку, привезену КАМАЗом, здавали на збереження завідувачу з виробництва п. Роману Л-ру, то жодних документів з адміністрацією заводу не оформляли — а для чого ці непотрібні формальності? Далі постановою вже згаданого слідчого С-ого було створено комісію з утилізації, куди увійшли капітан Д-ль, завідувач із виробництва Л-р та кілька різноробочих, і в присутності понятих фальсифіковану горілку з
20-ти тисяч пляшок нібито вилили в каналізацію! Чи інформували про цю акцію керівництво заводу? «Ні», — коротко пояснив Роман Л-р. А куди ділись аж 20 тисяч порожніх пляшок? «Їх забрав водій КАМАЗа, як компенсацію за витрачене ним паливо», — поставив остаточну крапку в розмові заступник із виробництва.
   
Ще раз усміхніться: ще один опитаний заступник керівника «Рава-Руське ДП «Укрспирту» Тарас П-ма пояснив правоохоронцям, що пред’явлений бланк накладної, на якій відображено відтиск їхньої печатки, на їхньому підприємстві ніколи не використовували…
 
Напис на табличці
 
   Підіб’ємо підсумки. Львівська міліція грубо «сфармазонила» матеріали кримінальної справи, сфальшувала всі можливі й неможливі докази, зробила крайнім небіжчика — п’яницю-«бомжа», на підставі цього закрила кримінальну справу, щоб горілку не розкрадала міліція Городка («Ах как хочется ворваться в Городок!». — Авт.), її вивезли на території спиртзаводу, звідки вона загадково зникла через каналізацію (хоча, як вона могла зникнути звідти, куди ніколи офіційно не надходила — теж загадка). Слідчим залишилось хіба поставити кілька уточнювальних запитань померлому від гіпотермії Кучинському Володимиру Миколайовичу, якого, до речі, в матеріалах кримінальної справи постійно називають Василем Михайловичем. Знаєте чому? Бо на цвинтарній табличці було написано: «Кучинський В.М.», а розшифровувати було ліньки, та й ніколи… А ви кажете, Врадіїївка…
 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: