У Дрогобицькому педагогічному університеті об’єднали три факультети

Декілька днів тому розпочався новий навчальний рік. В Дрогобицькому педагогічному університеті він співпав з певними змінами. Скажімо відтепер замість трьох факультетів – економічної освіти, інженерно-педагогічного та Інституту фізики математики та інформатики – буде один, остаточної назви якого ще немає. Освіта України зараз переживає не найкращі часи, й те, що відбувається в усій нашій освіті не оминає і ДДПУ. Про ситуацію в освітній галузі загалом й про те, чим живе і чим житиме виш у Дрогобичі ми розмовляємо з доктором філософських наук, професором, ректором Дрогобицького державного педагогічного університету Надією Скотною.

- Чим був позначений минулий академічний рік, перший для вас на посаді керівника університету?

- Багатьма важливими подіями. Головне, звісно, те, що студенти навчалися, здобували професійний гарт. Вони також брали участь і перемагали в престижних олімпіадах, конкурсах, змаганнях – міжнародного та українського рівня. Зокрема студентка філологічного факультету Стефанія Голота виборола друге місце у фінальному етапі ХІІІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика.

Для викладачів рік, що минув, був роком методичної, наукової роботи. Відбулося майже три десятки наукових конференцій. Нашими викладачами захищено дві докторських та 14 кандидатських дисертацій.

Важливим і цікавим здобутком вважаю також те, що на завершення року ми провели «Країну Франкіану» – захід, задум якого давно виношували, про який мріяли й працівники Інституту франкознавства, й катедра української літератури. І, як на мене, «Франкіана» пройшла вдало, захід мав широкий голос у всій Україні.

- В травні минув рік, як вас обрали ректором Франкового вишу. Що вважаєте своїми власними здобутками за той час. Що очолюєте університет? Чим пишаєтеся, а вважаєте помилкою, чим незадоволені?

- Пишаюся тим, що колектив, який очолюю, постійно утверджує себе як творчий, дієздатний, такий, що може спілкуватися з колегами з інших вишів і відчувати, що ми – на рівні..

З іншого боку, своїми особистими здобутками вважаю те, що мені вдалося завершити деякі проекти, розпочаті Валерієм Скотним.

Ось, скажімо, декілька років тому було започатковано видання серії збірників «Вища освіта України: історія, сьогодення та перспективи розвитку». Ще під керівництвом Валерія Григоровича наші науковці розпочали роботу над матеріалами, присвяченими вищій освіті на Львівщині. Тривало це більше двох років, й нещодавно нам вдалося знайти кошти й видати цей том.  Фактично ґештальт на цю тему закритий.

- Що зараз відбувається в нашій освіті загалом і як це відбивається на вашому університеті?

- В освіті нині відбуваються надто непрості процеси. З одного боку, українська освіта інтеґрується в європейській освітній простір. Це – основний вектор розвою нашої освіти.

З іншого ж боку, Україну не оминули не демографічна, ні економічна кризи. Й ми досі відчуваємо це. Як наслідок – кількість студентів у вишах, зокрема й у Дрогобичі, скоротилася.

Саме тому й відбуваються ті процеси, які називають «оптимізацією мережі». Зачепило це так само і нас.

- Скажіть, як саме. А ще про зміни, що почали проводити в університеті з огляду на ваше бачення навчального процесу. Заодно прокоментуйте рішення вченої ради про об’єднання трьох факультетів.

- В основі усіх змін лежать насамперед економічні чинники. Ми відчуваємо певний дефіцит коштів. І  Міністерство спонукає нас до комерціалізації освіти та науки.

Сьогодні ми мусимо самі заробляти й на оплату комунальних послуг, й на оновлення матеріально-технічної бази університету. Однак великого притоку студентів-контрактників на разі немає. Саме тому було здійснено певні кроки для більш раціонального використання університетського бюджету.

Перш за все, ми відмовилися від надто високої платні за оренду корпусів у Самборі та Трускавці і перевели звідти до Дрогобича соціально-гуманітарний та біологічний факультети.

Також оптимізували соціально-господарську сферу. Було скорочено понад сорок ставок обслуговуючого персоналу.

- І де ці люди тепер?

- Частина пішла від нас на біржу праці, частина залишилася працювати на неповну ставку. На превеликий жаль,процес цей неминучий. Адже та структура університету, як я прийняла як ректор, була сформована у 2008-2009 роках, коли ми мали багато студентів. І хоча поступово відбувається скорочення викладацького складу, робиться це ощадливо. Валерій Григорович неодноразово говорив, що він приймав людей на роботу, а тепер він же змушений їх скорочувати.

Ми опинилися в подібній ситуації, але водночас удосконалення вимагала й управлінська структура нашого вишу. Й власне те, що злилися в один три факультети, з одного боку викликано тим, що на двох з них не вистачає відповідно до чинного Закону про освіту кількості студентів. А на факультеті має навчатися не менше 200 чоловік  денної форми навчання. В Інституті ж фізики, математики та інформатики знизилася до тієї межі, котра не дозволяє існувати інститутові.

Рішення визрівало доволі довго. Ухвалили ми його колегіально і, вважаю, своєчасно. Бо от днями надійшов мені лист з Міністерства про утримання посад науково-педагогічного персоналу, у якому йдеться про неприпустимість нецільового використання коштів. Саме Міністерство підштовхує нас до тих кроків, на які ми пішли на початку нового навчального року.

Звісно, це болісний крок.  Тим більше, що, гадаю, що факультет економічної освіти має неабиякий потенціал. Тут працюють високоосвічені та досвідчені фахівці, серед яких – чотири доктори наук. І той потенціал буде збережено. Я сподіваюся, що такий напрямок, як економічна кібернетика у поєднані з математичним аналізом дасть нові перспективи та можливість започаткування нових освітніх напрямків.

Що ж до скорочення структури та управлінського персоналу, це не стоїть на заваді, адже ми відкриваємо нові спеціальності.

Цього року три напрямки освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» (професійна освіта за профілем навчання) – соціальна педагогіка, філологія, переклад – вже пройшли акредитацію.

На ОКР «Спеціаліст» акредитовано такі спеціальності: транспорт, технологія легкої промисловості, соціальна педагогіка, переклад, комп’ютеризований еколого-економічний моніторинг, що є цілковито новим напрямом.

У якісному відношенні ми стаємо сучасним, мобільним, динамічним університетом.

- Знаю, що ви об’єднали ще й дві катедри. Які саме?

- Катедру слов’янських мов та світової літератури.

- З тих самих причин?

- Так, адже катедра слов’янських мов вже давно налічує лише п’ять ставок.

- А що скажете, пані Ректор, про чутки стосовно об’єднання філфаку та факультету романо-германської філології?

- Це абсолютно безпідставні чутки6 факультет романо-германської філології цьогоріч отримав статус інституту. Він має достатній потенціал, там близько тисячі студентів на обох – денній та заочній -  формах навчання. Структура Інституту теж доволі розгалужена.

З іншого ж боку, – українська філологія, без перебільшення, – титульний факультет нашого університету. І він теж активно розвивається. Професорсько-викладацький склад цього навчального підрозділу – молодий, є висококваліфіковані спеціалісти з відповідними званнями та степенями, у яких значний науковий доробок.

- Як пояснити, що деякі факультети, зокрема колишній Інститут фізики, математики та інформатики, не добирають студентів ані на бюджетну, ані на платну форми навчання? Й чому,до речі, плата за навчання в Дрогобичі значно вища, ніж в інших університетах?

- Почну з останнього. Плата за навчання в нас дійсно вища, але не набагато . Дещо вища. Ціни зумовлені економічними чинниками та особливістю нашого університету: маємо велику кількість корпусів. Їх треба утримувати в належному стані, опалювати. Витрати на це теж закладаються в ціну навчання.

На жаль, дуже багато витрачаємо на опалення, тим більше, що котельні старі й витратні. Це надто актуальна проблема. Сьогодні ми вишукуємо шляхи зробити господарку економнішою. Але й для цього треба спершу вкласти певні кошти, яких сьогодні бракує.

З іншого боку – я в цьому переконана – нам слід вивчити цінову політику не лише на Львівщині щодо освітніх послуг і врахувати це. Бо певні цінові колізії справді мають місце, й не від вас першого чую зауваження щодо високої платні за навчання в Дрогобицькому педагогічному університеті.

Тепер щодо того, що в університеті не набрали належної кількості студентів. Тут річ ось у чим. На етапі становлення незалежної України був високий попит саме на економічні та юридичні спеціальності. Тепер все навпаки: все більшим попитом користуються дисципліни гуманітарного профілю. Це – закономірний процес: ринок наситився фахівцями відповідної кваліфікації.

Коли ж говорити про фізику й математику, тут теж є певні об’єктивні тенденції. Приміром, навіть в Інтернеті ведеться дискусія про місце та статус фізики в сучасній загальноосвітній школі. Адже предмет цей нині пропонують яка дисципліну за вибором. Взагалі, в Україні, певною мірою. Впав престиж природничих дисциплін. Підкреслю: лише в Україні. Наведу такий приклад. Одним з наших зарубіжних партнерів  є Інсбрукський університет в Австрії. Я була там з візитом на початку календарного року і здивувало ось що: в них один з найвищих конкурсів саме на фізику. До того ж фізичні дослідження в цьому виші мають сучасний напрям і яскраво виражений прикладний характер.

Мабуть, й нашим фізикам необхідно перебудуватись. Вести більш активну профорієнтаційну роботу, частіше бувати в школах, особливо – сільських. Ми ж працюємо на великий Дрогобицький реґіон, де значна кількість сільської молоді. Гадаю, що, маючи інформацію про наявність державних місць на спеціальність «фізика», чимало було б тих, хто забажав навчатися саме в нас.

Тут недостатньо добре спрацював і наш центр професійної орієнтації, і сам факультет.

- Як, до речі, називатиметься, нова навчальна структура?

- Є поки що лише робоча назва, адже дискусія довкола цього триває. В наказі фігурує «Інститут фізики, математики, економіки та технологічної освіти». Але, як на мене ця назва не вповні відображає кон’юнктуру освітнього ринку. Я би на перший план вивела інформатику, адже  ІТ-технології сьогодні користуються значним попитом. Та, зрештою, це – справа фахівців факультету. Й ми вирішили, що новостворена рада Інституту сама обере назву, яка найбільше відповідатиме напрямкам діяльності нового підрозділу.

- А керуватиме ним хто?

- Керівника будуть обирати. На сьогодні ж обов’язки директора виконує професор, доктор фізико-математичних наук Василь Бойчук, котрий був директором Інституту фізики та математики.

- Яка ситуація з оплатою праці і що можете сказати про літні неоплачувані відпустки ваших працівників?

- В нас дійсно частина працівників за власним бажанням брала тижневі неоплачувані відпустки. Саме фінансові проблеми, гострий дефіцит бюджету спонукають до таких кроків.  Кількість студентів-платників скоротилася, відповідно – бракує коштів. Тому й були затримки з виплатою зарплатні.

- Нерідко доводиться чути, даруйте пані Ректор, про те, що – не лише,щоправда, в нас, – викладачі «беруть».

- Це так само – одне з болісних питань.

- Але не міг його не поставити.

- Розумію. І ось що скажу. Ми, звісно, боремося з цим. Хоча, це зрозуміло, корупційні явища в освіті – не новина. Вони неприємні, вкрай аморальні. Запевнити, що цього в університеті немає, – не можу. Хоча й докладаємо зусиль, щоби в наших стінах такого не було.

Я думаю, що сьогодні об’єктивно виникають умови для того, щоби корупція у вищій школі зникла. Насамперед сама система вступу до вишів змінилася. Діє система ЗНО. Кожен абітурієнт, кожен батько можуть відстежити рейтинг і прекрасно розуміють, що за такої системи основою є знання.

- І все  ж говорять, що вже в процесі навчання беруть за заліки, іспити…

- Знаєте, чуток, мабуть, все ж більше, ніж реальних фактів. І сьогодні студентське самоврядування має всі умови та можливості для того, щоби перш за все самі студенти оголосили війну цьому ганебному явищу.

- Але це має бути обопільним, взаємним: перші мають не давати, другі – не брати.

- Так, маєте рацію.

- Наостанок ось про що хотів би запитати. Зрозуміло, що будь-які зміни, особливо кардинальні, подобаються далеко не всім. Наскільки є спротив реформам, які започаткувала ректор Надія Скотна? Й чи не є проявом певної дискредитації та спробою «підставити» керівника ситуація першого вересня, коли урочистості з нагоди посвяти в студенти розпочалися зі значним запізненням.? В мене особисто склалося саме таке враження.

- В мене немає подібного враження. Просто дещо затрималася служба в соборі святої Трійці, адже є певні церковні правила. До того ж, ми вперше проводили таке відкриття нового академічного року й просто неправильно з нашим капеланом отцем Олегом Кекошем розрахували час…

Не все пройшло так, як хотілося. І тут, коли є вже така нагода та велика читацька аудиторія, прошу вибачення в усіх, кого змусили чекати нас того дня так довго, та ще й під дощем.

Що ж до реформ, то вони, вважаю, знаходять належну підтримку в колективі. Все, що робиться,  це – не ідеї сьогоденні. Це те, що давно визрівало в університеті. Те, що об’єктивно зумовлено і демографічними, й економічними причинами.

Більшість це розуміє. І саме за підтримки цієї більшості вдалося ухвалити такі непрості й водночас необхідні рішення. Деякі з них, щоправда, дещо запізнілі. Зокрема – стосовно реорганізації, про яку в нас говорять уже роки з чотири.

На письмовому столі Валерія Григоровича лежала ціла папка з пропозиціями, поданими деканами. Розуміння, що наша структура не відповідає нинішній кількості студентів було. Саме цей дисбаланс на бюджеті позначався й спричиняв дефіцит коштів.

Сьогодні не лише наш виш, а й чимало інших знаходяться в подібній ситуації: об’єднання катедр, злиття факультетів, скорочення викладацьких ставок спостерігається у всій вищій школі України. Звичайно, це не може служити виправданням. Адже педагогічний і науковий потенціал треба зберігати. Наші викладачі успішно працюють в Польщі, інших країнах, демонструють високий кваліфікаційний рівень. Тому тут не можна легковажити, слід створювати всі можливі й неможливі умови, щоби люди мали можливість працювати. Як ректор, я це розумію. Але є гола, економічна правда. Й вона змушує робити рішучі, іноді жорсткі та болючі кроки.

- Чи часом не забули ми ще чогось в нашій розмові?

- Я не відповіла на запитання про помилки. Безперечно, я їх маю. Я не втратила здатності до критики та самокритики й добре усвідомлюю: далеко не все мені вдається. Але стараюся.

Розмовляв Леонід ҐОЛЬБЕРҐ, "Майдан"