Новий губернаторський пул
Україну накрила друга хвиля губернаторських відставок. Буквально через тиждень після того, як президент змінив владу у Львівській області, а також «зачистив» Одесу від Костусєвих-Маркових, почався другий етап кадрових перестановок. І не останній. У перспективі слід очікувати заміни голови ОДА Черкащини Сергія Тулуба: депутати звернулися до Генпрокуратури з проханням дізнатися, звідки у Сергія Борисовича стільки нерухомості в Іспанії і чому він так часто літає за рахунок платників податків приватним «джетом» за межі батьківщини. Миколаївський губернатор Круглов, не чекаючи указу, сам пішов на вибори по одномандатному округу. Переможе - отримає мандат, не виграє вибори - тихо зіллють. Але повернемося до тих, кого «прибрали» з губернаторського поля. Не вдалося відсидітися одеському губернатору Е. Матвійчуку, не втримався в кріслі і старожил губернаторського пулу Присяжнюк - голова ОДА Івано-Франківської області. Сам він прогнозував, що його звільнять у 2017 році у зв'язку з досягненням критичного для держслужбовця віку в 65 років. Але його припущення не виправдалися: Вишиванюк покинув пост на чотири роки раніше.
Нескладно помітити, що і вдруге Президент не взявся застосовувати до звільнених голів областей політичні санкції: знятих голів ОДА негайно працевлаштували радниками Віктора Федоровича. Тобто, вони не в опалі, а в обоймі. Іншими словами, Президентові не доведеться «виправдовуватися» за неефективну кадрову політику або проколи на місцях: просто для нового моменту знадобилися нові люди. Ось і все. Отже, хто вони, новобранці чинного губернаторського призову?
На місце Матвійчука вперше за багато років прийшов одесит - міністр фінансів Криму Микола Скорик. Представив його колегам в залі облради віце-прем'єр Юрій Бойко. Вже сам цей факт дозволяє зрозуміти, якій групі впливу зобов'язаний своїм призначенням Скорик. Корінний одесит, чия діяльність була багато років пов'язана з «Імексбанком», у 2006 році був обраний депутатом Одеської облради, став головою зборів, здолавши в досить жорсткому протистоянні майбутнього начальника Генштабу Григорія Педченка. В листопаді 2010 році, після того, як група Едуарда Матвійчука здійснила м'який переворот в обласній раді і обласному осередку ПР, Скорик поїхав до Криму, де зайняв крісло міністра фінансів Автономії, залишаючись при цьому депутатом регіональної ради. Скорик входив в команду покійного Миколи Джарти, а це хороший штрих у біографії. У якійсь мірі він визначив новий кадровий виток в кар'єрі Скорика: його призначення на пост губернатора Одещини відбувся за підтримки групи Льовочкіна-Фірташа-Бойка і за згодою Сергія Ківалова, який, судячи з усього, готується до «взяття Одеси». За деякими даними, область могли віддати і Сергію Гринівецькому, який вже був головою ОДА, але все-таки вирішили зупинитися на новому обличчі.
Поки ще м'яке крісло М.Вишиванюка, який був довіреною особою Януковича на виборах-2010, посів Василь Чуднов: екс-депутат, головний еколог області та керівник обласної організації ПР. Його ім'я мало відоме широкому загалу, з тієї простої причини, що гроші люблять тишу, а Чуднов в політику прийшов з бізнесу. У 2001 році став президентом лісопромислової корпорації «Галичина - ліс», в яку інвестували кошти ізраїльських і австрійських компаній, в результаті чого компанія стала одним із найпотужніших в Україні лісообробних об'єднань. У «помаранчевому» 2004 році Чуднов вступив в ПР, а в 2005 році очолив будівельну компанію «Галичинабуд». Для області він не чужий: народився в селі Космач Косівського району Івано-Франківської області, та й усе його життя і робота проходили на очах земляків. Які можна зробити перші прогнози?
По-перше, чи не вперше на пости губернаторів приходять не «міцні господарники» з розмитою політичною орієнтацією, а керівники обласних «відділень» Партії Регіонів або, як у разі зі Скориком - володарі депутатського мандата від ПР. Тепер буде не прийнято приховувати партійність, вона стане домінувальним фактором.
По-друге, головами ОДА призначають не «космонавтів», обраних за принципом особистих симпатій чи минулих електоральних заслуг. Ні, це люди з місцевими корінням, не надто публічні, досить лояльні до влади, але мають власну біографію і позицію. Вони не будуть викликати роздратування у «аборигенів», і водночас здатні контролювати ситуацію в регіоні з огляду глибокого знання економічної та політичної ситуації у ввірених областях.
По-третє, неозброєним оком помітно, як набирає силу і вплив група голови АП С.Льовочкіна: велика частина кадрових змін проходить за його рекомендацією, а це означає, що саме дана команда буде забезпечувати і процес, і результат виборів - 2015 в тих областях, де сьогодні відбуваються кадрові ротації. Саме тому вже говорять про заміни у Харківській і Запорізькій областях: сьогодні глава держави викликав «на килим» запорізького губернатора О.Пеклушенка, якого будуть «питати за Анисима». На підході - М. Добкін.
По-четверте, зміна керівництва в західних регіонах України (О. Сало у львівській ОДА, В.Чуднов в Івано-Франківській) напередодні Вільнюського саміту 28 листопада, говорить про те, що влада «страхується» у разі провалу Асоціації з ЄС. Судячи з того, що відбувається сьогодні у ВР з «пакетом», в який вкладена доля Тимошенко, за песимізму місії Кокса-Кваснєвського і непоступливості «регіоналів» у питаннях обміну Тимошенко на єврокурс, історичного підписання може і не статися.
Вгадайте, хто першим «збунтується» проти того, що Україна не йде в ЄС, а розгортається на 180 градусів, обличчям до Росії? Безумовно, жителі західноукраїнських областей, більшість з яких давно відчуває себе європейцями - з тієї причини, що живуть і працюють у Європі. Спрощення візового режиму, легальне працевлаштування - ось те, чого чекала Галичина від Вільнюського саміту. І провал надій може запросто призвести до масштабних громадських протестів, «задіяних» в тому числі, і на складній соціально-економічній ситуації. Опозиція тільки й чекає такої відмашки: щоб очолити колони протесту і повести їх «скидати режим».
Природно, влада хоче контролювати ситуацію, впливати на місцеве самоврядування - щоб не дати розгорітися протестному вогню. Зрештою у регіоналів є власний досвід зі створення в 2005 році Сєвєродонецької республіки. А те, як на місцях чинили опір «сланцевим угодам» з компанією Шелл говорить про те, що «сюрпризів» слід чекати саме з боку місцевих рад.
Загалом, нові регіональні призначення підтверджують: формується нова губернаторська команда, з наявного пулу поступово будуть вибивати «застарілих» голів ОДА. Новий губернаторський призов - це, по суті, президентський щит, покликаний захистити главу держави від регіонального негативу на всіх рівнях.
Джерело Голос UA
Коментарі