Львів проґавив шанс стати «центром енергозбереження»

Друге місце за важливістю (після війни) сьогодні справедливо посідає питання енергозбереження. Українців лякають холодною і темною зимою, з мінімальною кількістю газу та електроенергії. Натомість вітчизняні науковці переконують: країна могла б і не відчути скрути, якби в нас насправді існував енергетичний ринок. А якби львівська влада належно оцінила всі перспективи і була більш відповідальна, наше місто могло б стати «центром енергозбереження» — саме з нього мала всі шанси стартувати система моніторингу, яка може врятувати країну від енергоколапсу.
   Багато років тому науковці з Інституту науково-практичних розробок комплексних систем та Інституту кібернетики ім. В. М. Глушкова Національної академії наук розробили «Єдину державну систему моніторингу» (ЄДСМ). 
   
На жаль, її так і не впровадили у життя ні за президентства Леоніда Кучми, ні за Віктора Ющенка, ні за Віктора Януковича. Хоча відповідний законопроект кілька разів проходив у парламенті «перше читання». «Ратуша» раніше вже писала про те, як у нашій державі нараховують тарифи та як потерпає вітчизняна економіка через монополістів на ринку енергоресурсів. Річ у тім, що в руках монополістів перебуває і видобуток, і транспортування головних енергоресурсів. Тому власник закладає у собівартість ресурсу і втрати під час видобування, і втрати під час постачання, і ще купу всіляких витрат, які він не має наміру зменшувати, бо платить за них не він, а кінцевий споживач. І не лише в своїй платіжці за квартплату, а за товари в магазинах. Адже завищені тарифи відбиваються на собівартості виробленої в Україні  продукції. Тому деякі наші товари за собівартістю перевищують відпускну ціну аналогічної продукції, виробленої в інших країнах світу. Це, певна річ, робить наші товари не конкурентними, що, своєю чергою, заганяє економіку в глухий кут. Натомість «система» може дистанційно порахувати кількість, скажімо, видобутого газу без решти «накруток» і дозволяє створити прозорий енергоринок за лічені місяці. Таким чином, населення платитиме лише за спожиті кілокалорії, а вітчизняні товари стануть дешевші. Всі ж інші «нарахування» впадуть на постачальника послуги, який буде змушений впроваджувати енергоощадні технології чи вчасно ремонтувати діряві труби. Впровадження «системи моніторингу» та її обслуговування виплачується вже за 1,7 місяця роботи. Тим більше науковці запевняють: вони знайшли інвесторів і впровадження системи не коштувало б державі ні копійки. 
 
   «В Україні виробляють електроенергії у два з половиною рази більше, ніж споживають, — каже Анатолій Любаревич, керівник проекту «Єдина державна моніторингова система України з Паливно-енергетичного комплексу та ЖКГ». — Певна річ, частина виробленої енергії продається за кордон. Але, в той час, коли нам кажуть, що українцям вимикатимуть світло заради економії, насправді економити її ніхто не буде. «Зекономлене» світло монополісти, адже здебільшого воно належить двом олігархам країни, продадуть за кордон. Мешканцям пояснюватимуть: через те, що люди масово вмикатимуть обігрівачі, дроти електропередач не витримають навантаження. З одного боку це правда, адже наші мережі не розраховані на різке збільшення навантаження. Але ж це можна легко вирішити, впровадивши спеціальні пристрої, які вже розроблені». Приміром, Академія наук розробила спеціальний «уніфікатор», який вирівнює напругу в помешканні.
 
   Що ж до газу, то його, за словами науковця, повинно вистачити на зиму. Адже за підрахунками експертів, Україна споживає менше газу, ніж платить за нього. «Тариф — це абсолютно надумана величина, — продовжує пан Любаревич. — За тарифом ми платимо не лише за спожиту енергію, а й за всі витрати монополіста-постачальника. Тому в Україні ніколи не буде вигідно міняти технології видобутку чи хоча б вдосконалити систему транспортування. Адже за всі ті витрати споживачі заплатять із власної кишені. Отже, ще раз наголошую, що першочерговим завданням є впровадження справжнього енергоринку, на якому споживач заплатить лише за використану енергію. Ми ж всі наразі платимо за повітря в трубі. Що, своєю чергою, відбивається і на собівартості усіх товарів та ВВП. До прикладу, в Польщі споживають 12 мільярдів газу на рік, тоді як в Україні — 57 мільярдів. І в той час у Польщі ВВП втричі вищий, ніж у нас».
 
   Ще раніше, до цьогорічного підняття тарифів, в Академії наук порахували: українці переплачують за комунальні послуги у кілька разів. Система моніторингу могла б не лише зменшити показник, але й дати економіці поштовх до розвитку, здешевивши собівартість вітчизняного виробництва. Експерти порахували, що лише за один рік роботи системи вдасться зекономити більш як 
17 мільярдів гривень. 
 
   Аби довести на прикладі, що система працює ефективно, науковці намагалися випробувати її в одному з регіонів країни і вибрали для цієї місії ... Львів! Тривалий час фахівці Академії наук переконували львівську владу запровадити такий експеримент. «На жаль, львівське керівництво в міській раді вже рік, як не може досконало вивчити питання, — розповідає Анатолій Любаревич. — І вся робота «заштопорилась». На обласному ж рівні над впровадженням системи працює громадська рада, яка хоч і намагається щось зробити, результатів також небагато — від громадської організації листа Президенту надіслали, але наразі відповіді нема. Тепер же міський голова Києва, Віталій Кличко, має намір звернутися з таким проханням до Президента і, скоріш за все, запровадження системи почнеться зі столиці». 
 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: