У Львові руйнується найстаріше трамвайне депо в Україні (фото)

«Як не з’їм, то понадкушую …»

Найстаріше трамвайне депо в Україні руйнується через бездіяльність чиновників Львівського історичного музею…

120 років вулицями Львова поїхали електричні трамваї фірми «Сімменс». Столиця Галичини стала другим в Україні, четвертим на теренах колишньої Австро-Угорщини та 44 у світі містом із електричним трамваєм.

- Одночасно із спорудженням ліній електричного трамваю почалося спорудження у Львові першої електростанції та трамвайного депо – розповідає голова громадського об"єднання «Львів’яни за електротранспорт» Антон Лягушкін – Проектуванням і будівництвом цих об’єктів займався відомий на той час львівський архітектор А. Каменбродський. На момент відкриття трамвайного руху було збудовано крайній (зі сторони вулиці Героїв Майдану) ангар для зберігання трамваїв та будівля електростанції, де зараз знаходиться тягова підстанція №1 – вона досі живить значну частину трамвайних ліній Львова. Зі збільшенням протяжності трамвайних ліній, зростала кількість трамвайних вагонів, відповідно розбудовувалася – у кінці 1900-х років з– у кінці 1900-х років з’явився ангар зі сторони сучасної вулиці Сахарова, а у 1940 між двома існуючими ангарами був добудований іще один… У 1940-70-х роках у найстаршому трамвайному депо України розміщувалися вагонно-ремонтні майстерні, а потім – службове трамвайне депо «Служби колії»…

Ідея створення у Львові музею техніки виникла давно… Здавалося, що 10 років тому справа зрушить із «мертової точки» – завідувач відділу історії техніки Львівського історичного музею Михайло Шингельський переконав тодішнього Львівського міського голову Любомира Буняка передати у безоплатну оренду музею приміщень найстаршого в Україні трамвайного депо на 50 років. Приміщення музей отримав, виселивши частину автопарку і обладнання ЛКП «Львівелектротранс» і … нічого. Замість реконструкції і відновлення історичної будівлі, посилаючись на відсутність коштів (а чому про це не думали перед укладанням договору оренди), музей почав проводити у ангарі показ мод та відкрив салон ретро-автомобілів…

Керівництво міста змінилося і, бачачи нецільове використання комунальної власності історичним музеєм, було вирішено розірвати договір оренди. Та де там! Історичний музей сім років вів судову війну із владою Львова… Ну а історична будівля у цей час продовжувала руйнуватися… А основні експонати майбутнього музею – історичні трамваї Львова або ржавіли під відкритим небом, або несправні зберігалися у ангарах «Львівелектротрансу»…

- Я не міг дивитися на те, як потроху руйнуються історичні трамваї – говорить активіст ГО «Львів’яни за електротранспорт» Володя Заяць. – Ми з друзями розуміли, що «Львівелектротранс» підприємство збиткове, у якого немає коштів на якісний ремонт навіть ходових вагонів, а не те що відновлення історичних. Тому ми вирішили власними силами почати поступове відновлення стареньких трамваїв…

За підтримки начальника відділу маркетингу ЛКП «Львівелектротранс» пані Ольги Бачинської волонтери залучилися підтримкою в.о. директора ЛКП «Львівелектротранс» пана Володимира Івановича Карпи. Менш ніж за півтора місяці громадським активістам вдалося зробити те, чого не зробив Львівський історичний музей протягом 10 років – на День Незалежності України на площі Ринок відбувся парад трамваїв, який привабив величезну кількість львів’ян та гостей нашого міста.

Вдруге частково відновлені трамвайні вагони містяни могли побачити під час «Днів європейської спадщини» у вересні… Саме тоді громадським активістам вдалося потрапити у приміщення ангару найстаршого депо, яке Львівський історичний музей тримає в прямому сенсі «під сімома замками» - доступу туди не мають … навіть представники ЛКП «Львівелектротранс»…

- Одночасно із відновленням історичних трамваїв постало питання їх утримання і зберігання, для чого потрібні відповідні приміщення – говорить голова ГО «Львів’яни за електротранспорт» Антон Лягушкін. Найбільш доцільно було б їх у будні дні утримувати в ангарах найстарішого трамвайного депо, а у вихідні вони могли б возити містом екскурсантів… Але потрапивши туди ми вжахнулися – падав дощ і через розбиті шибки «ліхтаря» на підлогу текли потоки води. Стіни були вкриті грибком і пліснявою, із них від вологи по відвалювалася штукатурка… Дерев’яне перекриття під дією вологи частково прогнило і може у будь-який момент провалитися… Ми зрозуміли, що маємо щось робити…

Громадські активісти вирішили звернутися до влади Львова щодо вирішення питання із приміщеннями під зберігання трамваїв-раритетів та створення дитячо-юнацького технічного центру «Центр історії та розвитку міського транспорту»… Однією із перших на це звернення відреагувала начальник управління охорони історичної спадщини пані Лілія Онищенко-Швець. Після зустрічі із активістами вона оперативно вирішила питання проведення наради-обстеження найстаршого трамвайного депо України (а саме таким є трамвайне депо на вулиці Вітовського, 57). Участь у нараді взяли представники управлінь Львівської міської ради, представники ЛКП «Львівелектротранс» - головний інженер ЛЕТ В. Ковалів та начальник відділу маркетингу О. Бачинська, а також представник Львівського історичного музею – завідувач відділу науки і техніки Михайло Шингельський.

- Знову, як і під час «Днів європейської спадщини» йшов дощ… Дощова вода лилася із даху, стіни – сирі від вологи, десь біля несучої стіни був чутний гуркіт сильного потоку води – розповідає Володя Заяць…

- Я поставив пану Шингельському кілька питань, які стосуються збереження історичної будівлі. І, чесно кажучи, не чекав від музейчика відповіді в стилі Шури Балаганова із «Золотого теля»: «А ти хто такий?»… Розмова продовжувалася на підвищених тонах… Виявилося, що Львівський історичний музей не лише коштів на відновлення пам’ятки технічної архітектури чи навіть можливих грантодавців, а навіть концепції створення самого музею… Виявилося, що усі надії Шингельський покладав … на фонд Ріната Ахметова (той самий, який возить «гуманітарну допомогу» бойовикам на Донбасі) та Український союз підприємців і промисловців, очолюванний регіональною «тушкою» Анатолієм Кінахом… Коли ми почали знімкувати «інтер’єр» музейного приміщення Михайло Шингельський … почав виганяти представників орендодавця (управлінь Львівської міської ради і ЛКП «Львівелектротранс»)...

«Сім років я судився за це приміщення і нікому його не віддам» - саме таку сакраментальну фразу почули присутні від музейчика Шингельського… Очевидно, нехай історична будівля валиться… Чисто український принцип «Як не з’їм, то понадкусюю»…

- Сучасні музеї техніки зовсім не такі, якими їх бачать наші музейники… Вони не статичні, а живі, динамічні. Де експонати можна помацати руками, де можна побавитися у комп’ютерні забавки, відчувши себе водієм трамваю чи машиністом потягу. Та і самі експонати – не «засушені мумії», а живі… Якщо це трамвай – то він їздить містом, возить екскурсії, а не просто стоїть… Можливо саме у нерозумінні запитів громадян наша культура і знаходиться у такому печальному стані… Музеї, зроблені за «класично-совковим» принципом мало кого задовольняють. Створення таких музеїв – пуста витрата бюджетних коштів…

До речі, у 2009 році відбувся конкурс «Львів – місто майбутнього». Тоді було представлено п’ять проектів ревіталізації найстаршого трамвайного депо. Переміг проект, який передбачав створення «Центру розвитку міського транспорту».

Ідея передбачала реконструкцію транспортної розв‘язки на перехресті вул. Вітовського і Сахарова, збереження й відновлення унікальних з архітектурної й історичної точки зору будівель депо, створення на його базі наукового центру, який займатиметься аналізом транспортних проблем Львова та інших міст фахівцями різних галузей, оптимізацією роботи громадського транспорту.

Частину території депо команда переможців пропонує використати для спорудження велоцентру з метою популяризації цього загальнодоступного й екологічно чистого транспортного засобу. Цю ідею підтримали директор Британської Ради в Україні Маргарет Джек, заступник міського голови Львова Василь Косів та академічний директор Центру міської історії Центрально-Східної Європи Тарік Сиріл Амар. Нажаль, через протидію Львівського історичного музею такий шанс відновлення історичного депо був згаяний…

Антон ЛЯГУШКІН