дивись.info

Савченко розповіла, як святкувала Новий рік

Савченко розповіла, як святкувала Новий рік
Надія Савченко передала через адвокатів і сестру листа до подруги – журналіста “Ратуші
 
“Дуже болить душа за Україну. Просто дурію тут від безсилля щось змінити. Так, нам буде тяжко. Не рік, а щонайменше два, на жаль… Як із цим боротися і що можна зробити? Може, це й буде жорстко, але – не нити і не скиглити! Виявляється, людина може набагато більше, ніж вона думає, якщо їй до того не сказати, що це не можливо!”
 
Надія Савченко перебуває в полоні 226 днів. Голодує 48-й день. Такий термін уже є одним із рекордів голодування у світовій  історії. Її позиція незмінна – їсти почну лише в Україні. У середу ввечері ПАРЄ ухвалила резолюцію щодо Росії у якій окремим пунктом прописано: “впродовж 24 годин звільнити Надію Савченко”.
 
 Приблизно з листопада минулого року Надію відрізали від листування, повністю. Після офіційної скарги її адвокатів, в середині січня їй передали затримані листи, близько 70; але не всі, а лише від незнайомих раніше людей. Тому довелося контактувати з полонянкою з допомогою “голубиної пошти” – через адвокатів та її сестру Віру. Надія написала про своє голодування і про те, як минули її свята. Вона дозволила опублікувати листа, “якщо це буде цікаво людям”, та побажала українцям стійко витримувати всі випробування.
 
Про голодування
 
   “13 грудня, коли я оголосила голодування, тюремники із таким задоволенням (неприхованим) і підлими посмішками вигребли з моєї камери всі продукти (чай і кава – це в  них теж продукти, виявляється, навіть без цукру). Дозволили пити тільки воду з крана, а вода в Москві – ну дуже недобра. І все сміялися, мовляв, побачимо скільки ти витримаєш. Через два тижні (побачили, що я не здаюся) дозволили купувати мінеральну воду, через три дні – самі дали чай у пакетиках, через місяць просять мене пити чай із цукром і припинити голодувати. У них тут є поняття – “режим голодування”, і вони за цим стежать. Якщо ти щось з’їдаєш чи випиваєш із продуктів (так це в них називається), то голодування вони тобі не зараховують. От смішні! Наче я для них тут голодую. … Ще я п’ю вітаміни “вітрум”, під час голодовки можна, адвокати принесли. Мені вже поставили три крапельниці – 6, 10 і 16 січня. Кажуть, аналізи погані. Важу 60 кг, втратила 15 кг. А ще їжею спокушають: всій тюрмі картопля варена, водою розбавлена, а на спецблок, де я сиджу, смажена, пахуча… Кажуть, що дуже смачна, ввічливо просять поїсти, ну хоч молока випити, хоча молока в тюрмі зроду-віку ніколи не давали, тільки зранку каша на водному молоці, і все. Ну як малі діти, їй-Богу! Пропонування і вмовляння – це етап перший, скоро погрози і залякування підуть, а потім тортури-побої та примусове годування із порваним шлунком і покаліченою носоглоткою. Фігня! Витримаю! Прорвемося! А їсти почну тільки в Україні. Тюремники починають дивуватися: рідко хто витрумує так довго, і ще ніколи – жінка. Один чоловік витримав 45 днів і збожеволів, а інший 60 днів – і помер. Лікарі кажуть, що в мене на диво добре здоров’я. Такий термін і надрив організму не такий великий. Побачимо, скільки протримаюся.”
 
Про листування
 
   “Право на листування мені нелегально і негласно заборонив СК РФ. Вони почали в інтернеті знаходити, що люди викладають мої думки і вислови, а це бунтує росіян, і це їм не сподобалося. Тюремним операм вони (слідчий комітет) наказали працювати зі мною тонким моральним тиском (бо фізична сила спровокує гучний скандал). Кажуть, що листів для мене нема – ті, що в конвертах, на пошті загубилися. А ті, що електронні, то людям відповідає адміністрація тюрми: лист цензура пропустила і адресату доставила, адресат не побажав відповісти. Це дуже підло, а я зробити нічого не можу, бо мої листи вони теж не відправляють, або відправляють місяців за два, навіть ті, що я пишу дітям, які мені малюнки надсилають.”
 
Про Новий рік і Різдвяні свята
 
   “Такого свята, як Новий рік, у мене тут не було, він у мене в Україні буде. Але щоб хоч трохи зробити веселішими сірі стіни, я вирізала сніжинки із паперових носових хустинок і приклеїла їх на мильну воду на стіни і на скло за ґратами. Тюремники спочатку хотіли здерти, бо заборонено на стіни щось вішати, але потім заспокоїлися і сказали після свят зняти (а то б я їх до Пасхи залишила! Як у Росії прийнято “йолку” не виносити, ліниві кацапи!). На дзеркалі зубною пастою намалювала мороз, а на шафці – ялинку, Діда Мороза з торбою подарунків, сніговика і вівцю. А на Різдво те змила і намалювала картинку гуляння в українському селі: хата під соломою, ліс у далечині, димок із коминів, хлопці з дівчатами козу водять, Зірку носять, діти бігають, Янгол по небу літає, Місяць молодий і Різдвяна зірка на небі сяє. Вийшло дуже гарно. Жаль, сфотографувати було неможливо. На святковому столі в мене були вода і цигарки. Отакі от свята. Ходила до церкви 19 грудня на Миколая і 6 січня – на кутю. Тут є церква у підвалі, Московського патріархату. Тому вибирала час, коли попа там не було. Просто собі свічки поставила, “Отче наш” прочитала та й все. Попа до себе в камеру не кликала. А ще мені головний лікар дала маленьку штучну ялинку, а адвокат контрабандою проніс гілочку живої пахучої ялинки. Я гілочку живої запхала в штучну, вийшло гарно, і запах свіжий був. Бо так тут повітря гівном смердить, очисні споруди поруч із тюрмою. А ще коли мене виводили на прогулянку на Новий рік, то дівчата із багатьох вікон в’язниці кричали мені: “Надя, с Новым годом!”. Не знаю навіть, чи я з ними знайома, чи бачила десь, але мене тут пів-в’язниці за чутками знає. Я їм кричала у відповідь.”
 
Українцям
 
  ” Дуже болить душа за Україну. Просто дурію тут від безсилля щось змінити. Так, нам буде тяжко. Не рік, а щонайменше два, на жаль… Як із цим боротися і що можна зробити? Може, це й буде жорстко, але – не нити і не скиглити! Виявляється, людина може набагато більше, ніж вона думає, якщо їй до того не сказати, що це не можливо! Дбати треба про силу духу, а не про ситість тіла, не про красу комфортного життя, а про красу душі! Бути уважнішим до ближнього і подільчивим до нужденного. Саме про це люди вже давно забули: 5 % – небайдужі люди, а 95 % – продадуть і зрадять. Коли ж у країні відбуваються такі події, як тепер в Україні, це людей зближує. І відношення добрих людей до гнилих, дріб’язкових і малодушних змінюється в бік збільшення хороших. Тільки разом ми встоїмо і виживемо! Звичайно, на війні хтось бідніє, а хтось збагачується. Тому розрив між олігархами і бідними людьми ще більше виросте. Але ці роки і “непопулярні реформи” треба буде пережити, не впадаючи у відчай і не опускаючись на дно і до пониження людських моральних цінностей. Насамперед треба залишатися людиною і за ці тяжкі роки набратися розуму, знань і мудрості, щоб потім придумати, як цю прірву між багатими і бідними вирівняти законним економічним шляхом. Сподіваюсь, у нас усе вийде!”
 
Надія САВЧЕНКО
Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама

Реклама

Реклама