Завтра Вільгельм фон Габсбург оживе у Музеї ідей

2
Завтра Вільгельм фон Габсбург оживе у Музеї ідей

В приміщенні Музею ідей (Львів, Валова 18 а) завтра о 12 годині запрошують вшанувати своєю присутністю світле ім’я Вільгельма Франца фон Габсбурга, – про це повідомили прес-службу ГО «СПАС» організатори заходу, зокрема і Наталка Криничанка.

Нагадуємо, саме 18 серпня 1948 року – день, коли перестало битись українське серце австрійського Архикнязя Вільгельма Франца фон Габсбурга –Лотрінгена – Василя Вишиваного.

«Ми маємо пам’ятати і шанувати кожний фрагмент світової історії, дотичний до українців», – прокоментував міроприємство керівник ГО «СПАС» Олег Пилипенко.

Василь Вишиваний, полковник Січових Стрільців, був одним із сотень тих, про кого не можна було навіть згадувати в радянські часи. І не лише тому, що він воював за волю України, але й тому, що любив наш народ усією душею, присвячував йому вірші й віддав за нього власне життя.

Вільгельм Франц фон Габсбурґ-Льотрінґен народився 10 лютого 1895 р. в родинному маєтку Габсбурґів біля Пули на Адріатиці (нині Хорватія). Ця родина поєднала дві аристократичні роди Європи, дала світові кількох королів та імператорів і навіть була споріднена з Рюриковичами й Ґедиміновичами. Батько Вільгельма, ерцгерцог Карл-Стефан, був адміралом, отож діти, а особливо хлопці, часто подорожували морем, бували в різних країнах кількох континентів. Завдяки матері, Марії-Терезі, всі діти володіли італійською. Вільгельм захоплювався німецькою та італійською літературою. Також знав англійську, французьку, згодом опанував також польську й українську. Останньому сприяв переїзд з Істрії до Живця після відставки батька. У Живці Габсбурги жили до закінчення ІІ Світової війни. Останнім володарем замку був старший брат Вільгельма Карл Альбрехт, який став громадянином Польщі й генерал-майором польської армії. У Живецькому замку часто бували польські аристократи, а Радзивіли й Потоцькі стали родичами Габсбургів.

Протягом 1905-1912 рр. Вільгельм закінчив реальне училище у Відні, потім разом із братом Лео поїхав до Вінер-Нойштадта вчитися у військовій академії. Це було нетиповим для вищої аристократії випадком. Військове навчання давалося Вільгельмові легко. Він любив спорт, добре їздив верхи, любив плавати. Багато читав, захоплювався не лише художньою літературою, а й філософією, самостійно познайомився з працями Каутського, Ніцше. Як факультатив обрав українську мову й літературу. Перше знайомство з ними відбулося в Живці, а також у самостійній мандрівці Вільгельма Гуцульщиною. З української літератури його захоплювали Франко, Федькович, Стефаник, Шевченко. Уже в роки війни солдат Пришляк познайомив його з «Малою історією України» Грушевського.

Після закінчення академії у лютому 1915 р. Вільгельм Габсбург, як лейтенант, потрапив до 13-го полку уланів, укомплектованого переважно українцями з Золочівщини. Завдяки своїм підлеглим по сотні архикнязь не лише досконало опанував мову, полюбив пісні й історію України, але й поступово почав ототожнювати себе зі своїми вояками, вважати себе українцем. Один із підлеглих подарував своєму командирові вишиванку, і той почав відкрито носити її як у полку, так і поза ним. Очевидно, саме це стало підставою до прізвиська «Василь Вишиваний», яке отримав Вільгельм Габсбурґ. Саме так він підписував свої вірші, писані українською мовою. Зацікавлення українською культурою переросло в участь у політичному житті українців і їхній боротьбі за створення Української держави. Як офіцер Вільгельм Габсбурґ відзначався особистою хоробрістю, добрим ставленням до підлеглих, незалежністю й самостійністю мислення. Брав участь у боях під Ковелем, Луцьком, Літином. За участь у бойових діях отримав низку австрійських і німецьких нагород, в т. ч. пруський залізний хрест І класу.

На поч. 1916 р., коли Вільгельмові виповнився 21 рік, він, як член імператорської родини, автоматично став членом сенату. Засідання парламенту дозволили йому встановити контакти з українськими політиками, зокрема з Євгеном Петрушевичем та полк. Казимиром Ґужковським, порушувати українське питання (зокрема, справу об’єднання українських земель імперії в один коронний край) на найвищому рівні. Протекція Вільгельма дозволила призначити Івана Горбачевського міністром охорони здоров’я Австро-Угорщини. Близькими були стосунки Василя Вишиваного з Костем Левицьким, Євгеном Олесницьким, Миколою Васильком, митрополитом Ан. Шептицьким. Останньому, ще перед війною, належала ідея самостійної України на чолі з гетьманом імператорського роду. Сам Вільгельм до осені 1918 р. просував ідею перетворення Австро-Угорщини на триєдину монархію з Україною включно. Українські інтереси Вільгельм активно обстоював на переговорах у Брест-Литовську. Саме йому належало авторство таємного додатку до протоколу про створення в Австро-Угорщині окремого українського коронного краю (разом із Холмщиною). На жаль, польський вплив на керівництво імперією був надто сильним, і ці статті були вилучені в липні 1918 р.

За Брест-Литовською угодою в Україну у квітні 1918 р. вступили австро-німецькі війська. Вільгельмові доручили очолити т. зв. Групу архикнязя Вільгельма (до неї увійшли й УСС), що базувалася в районі Херсона й Олександрівська (Запоріжжя), у жовтні перебазована до Чернівців. Позитивна політика архикнязя щодо населення, яке йому доводилося захищати від реквізицій і каральних експедицій, і його велика популярність викликали зрозуміле занепокоєння гетьмана Скоропадського: стало відомо, що Г. Болбочан, і В. Петрів планували антигетьманське повстання, а Габсбургові пропонували очолити новий уряд. Останній, однак, відмовився.

Після приходу до влади Директорії В. Габсбурґа у званні полковника призначили головою відділу закордонних зв’язків ГУ Генштабу. Та після угоди Петлюри з Пілсудським 1920 р. він подав у відставку й повернувся до Відня.

1921 р. в газетній статті він охарактеризував союз Польщі з УНР як «неприродний», що спричинило скандал і розрив з батьком-полонофілом. У Австрії Вільгельм фон Габсбурґ спочатку підтримував тісні зв’язки з українською еміграцією, зустрічався з П. Скоропадським, В. Липинським, Є. Коновальцем, Є. Петрушевичем, Є. Чикаленком та ін.

В роки ІІ Світової війни, як і всі Габсбурґи, відмовився співпрацювати з нацистами й перебував під наглядом гестапо.

Під час радянської окупації Відня 1945-1947 рр. Вільгельма Габсбурґа запідозрили у зв’язках з західними розвідками й українським підпіллям, 26 серпня 1947 р. заарештували разом із Романом Новосадом і вивезли в СРСР. Після тривалих безрезультатних допитів його засудили на 25 років ув’язнення за «націоналістичну і антирадянську діяльність».

Василь Вишиваний помер 18 серпня 1948 р. в Лук’янівській в’язниці Києва.

Місце поховання європейського аристократа з українською душею і досі невідоме.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Хочеш повідомити новину? Дій!
ПОДІЛИТИСЬ

Реклама

Loading...

Реклама