Ольга Данчук: У мене немає штабу. У мене є команда людей, яка мене підтримує (відео)

26
Ольга Данчук: У мене немає штабу. У мене є команда людей, яка мене підтримує (відео)

Юрист і волонтер Ольга Данчук балотується у депутати Львівської обласної ради по 51 мажоритарному округу області із центром у Кам’янці-Бузькій. Останніми тижнями Ольга Данчук стала фігурантом публікацій у окремих ЗМІ та коментарів про це у соціальних мережах. Дивись Інфо вирішило зустрітись із Ольгою Данчук та розпитати про її бажання стати депутатом Львівської обласної ради, про проблеми Кам’янко-Бузького району та про життя загалом.

БУТИ ПАТРІОТОМ У КРИВОМУ РОЗІ НАБАГАТО ВАЖЧЕ, АНІЖ НА ЛЬВІВЩИНІ

Оля, розкажи, чому Ти вирішила іти у політику й чому вибрала партію “УКРОП”?

Я вирішила йти у політику, адже будь-яка діяльність повинна мати логічне продовження. Я досить давно займаюсь громадською діяльністю. В принципі, дуже багато часу приділяю наданню юридичної допомоги людям, які не мають можливості оплатити послуги юристи, адвоката чи правозахисника. Тому, думаю, що логічним продовження такої діяльності із максимально більшим результатом буде діяльність у статусі депутата Львівської обласної ради.

А чому “УКРОП”? Після того, як прийшла думка про висунення кандидатом, постало питання про суб’єкт висунення моєї персони як кандидата. Я ніколи не була прихильником жодної політичної партії, я ніколи не була членом жодної партії, хоча була не одна пропозиція. Навіть на цих виборах не одна партія просила піти із ними на вибори.

Саме в “УКРОПІ” я побачила тих людей, які справді хочуть зробити для своєї держави те, чого вимагав Майдан, закінчити ті зміни, які декларував Майдан. На жаль, ми бачимо, що цього не відбувається, а подекуди ситуація є ще гіршою, ніж ми могли собі очікувати. Я зараз це говорю не тільки про Львів. Я знаю, як мінімум, усіх кандидатів у мери України від нашої партії і це, направду, патріоти свого краю. І якщо тут слово “патріотизм” ми можемо розглядати під різними призмами, то у Кривому Розі, повірте мені, бути патріотом набагато тяжче, аніж бути патріотом на Львівщині. Але ці люди, з якими я готова йти і втілювати ті зміни, які бачу необхідними для своєї держави.

ГРОМАДА ПОВИННА ВІДКЛИКАТИ ДЕПУТАТІВ БУДЬ-ЯКИХ РІВНІВ

Як Ти, як юрист, оцінюєш цю виборчу систему?

Вона надзвичайно складна. Цей закон був прийнятий властиво для провладних партій і це усі усвідомлюють, тому що молодим партіям зараз буде дуже важко подолати 5% бар’єр. Якщо ще партії мають непогане фінансування і можуть забезпечити собі медійний ресурс, то їм легше, а ті партії, у яких із матеріальним забезпеченням гірше – пройти їм буде майже нереально. Тому я вважаю цей виборчий закон таким, який є для буквально декількох партій. І це проблема, адже дуже багато молодих і перспективних, хороших людей перебувають у тих партіях, які не подолають виборчий бар’єр. Натомість його подолають ті партії, які мають у себе старі кадри. Ми знову підемо по колу й оберуться ті люди, які уже перебувають у системі.

Чи готова Ти долучатись до внесення змін у цей закон?

При прийнятті цього закону було дуже багато альтернативних законопроектів. Зрештою, дуже багато експертів говорили про недосконалість цього закону, а багато політиків казали, що не будуть за нього голосувати. Врешті-решт, проголосували. Тобто, закулісні домовленості були. Мені писати законопроект нема сенсу, адже альтернативи є, але до цієї закулісної гри не достукаєшся.

Є надія, що з часом у нас з’явиться багато законів, які цей виборчий закон просто знівелюють. Маю на увазі, зокрема, закон про відкликання депутатів будь-якого рівня громадою. Якщо навіть із цим законом у місцеві ради пройдуть негідники, то місяць-два попрацювали і – до побачення. Чому цього не зробити, наприклад? Зараз у нас депутати обираються і відчувають, що можуть робити усе, що хочуть. У нас депутати працюють до виборів і перед виборами. Так не повинно бути. Те саме стосується і закону про імпічмент Президента. Це набагато краще, аніж десять разів змінювати закон про місцеві вибори.

Давай повернемось до Твоїх виборів. Як Ти оцінюєш свій округ і проблеми на ньому, які може вирішити депутат Львівської обласної ради?

Там тільки депутат обласної ради і потрібен. Пояснюю, чому. Я йду по 51 виборчому округу, який відноситься до Кам’янко-Бузького району. Я є мешканкою села Руданці, яке відноситься до цього округу, тому добре знаю проблеми місцевої громади.

Насправді людям багато не потрібно. Їм потрібен нормальний садок, нормальна школа, нормальна дорога і маршрутка, щоб була можливість доїзду, а також магазин. Не говорю про те, що потрібен у кожному селі “супер-пупер” “Ашан” чи “Метро”, а звичайний адекватний магазин із повним переліком товарів.

У результаті, якщо ми говоримо про округ, то у більшості сіл є досить добре відремонтовані школи, зокрема у Запитові, Жовтанцях. Але якщо у Запитові ще є місце для спортивного розвитку дітей, щоб вони після школи займались спортом, то у Жовтанцях таких умов не створено. При школах має бути маса гуртків, спортивних секцій, які б спонукали дітей займатись спортом після уроків. Зараз цього не має.

У людей також є проблеми із магазинами та дорогами. У деяких селах асортимент товарів у цих магазинах бажає бути кращим. Із дорогами проблеми виникли тому, що ті дороги, які у хорошому стані, фінансувались із місцевого бюджету, адже вони є місцевого значення, а ті дороги, які у жахливому стані – обласного значення, а місцевий бюджет не може виділити кошти на ремонт цих доріг.

Чомусь про проблему цього району у обласній раді не кричали. Хоча, насправді, доїхати у деякі села тій самій швидкій медичні допомозі нереально, адже там яма на ямі. Також є проблема із садочками, місць у яких катастрофічно не вистачає.

Є проблема із медициною, адже у районній лікарні уже закрилось тубвідділення. Якщо у тебе туберкульоз – лягай із інфекційниками, у яких жовтуха тощо. Тепер ходять чутки, що у рамках скорочення можуть закрити й інфекційне відділення.

Також є проблеми і з землею. Свого часу, після отримання земельних паїв, ніхто із чиновників чи депутатів не приїхав до людей й не розказав про права і свободи. Люди б це почули, усвідомили, що вони мають і що можуть робити, та й жили б далі спокійно. А вийшло інакше. Користуючись тим, що народ юридично не підкований, людям підсунули папірці, які вони підписали, а тепер у районі набудували невідомо чого, а прості селяни залишились без городів і пасовищ. Зараз люди хоча й платять податки на коней і худобу, а для випасання тварин нема місця.

Фактично негідники скористались тим, що населення не знає юридичних питань. Кожне село насправді має свої проблеми, але я думаю, що Кам’янко-Бузький район має усі шанси стати показовим для області.

Чи багато людей приходить на зустрічі з Тобою і як люди реагують на живого кандидата?

Зачасту люди просто не вірять, що до них у хату може прийти кандидат. Не вірять, що кандидат може навіть пройтись по їх вулиці. Коли ти у кросівках приходиш у хату і роздаєш газети, у людей є неоднозначна реакція, адже вони не розуміють, як це сам кандидат ходить і роздає ці газети. Вони звикли, що кандидати присилають агітаторів. Як правило, на окрузі на ім’я кандидата працювало ім’я політичної партії.

На кожну зустріч приходить різна кількість людей. Дехто мене вже знає, тому ще раз не приходить, адже у деяких селах я уже була п’ять разів.

Головне те, що після того, як люди виходять із зустрічі зі мною, у них є бажання зустрітись ще раз. Це не свідчить про те, що вони за мене проголосують чи про те, що це є моєю ціллю. Я справді люблю чути людей і старатись максимально їм допомогти, щоб потім бачити конкретний результат. І це насправді дуже приємно, коли бабуся із села телефонує і запрошує ще раз приїхати у гості на пиріжки. Люди у селах більш душевні й більше сприймають інших людей. У селах не працюють технології – або люди бачать і відчувають серцем, що це їх людина, або не бачать.

У ЛЮДЕЙ АГРЕСІЯ ДО ПОЛІТИКІВ

На Твою думку, люди розчарувались у політиці?

Абсолютно. Абсолютно розчарувались у політиці. Абсолютно розчарувались у цій владі. Абсолютно розчарувались у всьому. У селах є багато хлопців – учасників АТО, які повернулись, на жаль, із фізичними та психологічними травмами. Є люди з Майдану, у тому числі і померлі із Майдану. Що властиво, люди не розуміють, чому вони здобували перемоги своєї ціною, а користуються цим негідники. Люди не розуміють, чому кожного місяця громада скидається коштами на лікування бійця із свого села, а держава цим не займається. Була ж обіцянка про страхування на мільйон гривень, якщо ми забули.

Багато що загалом нам обіцяли. А треба було просто говорити, що буде важко і тяжко, але треба зціпити зуби і працювати, а не обманювати людей й на їх надіях та бажаннях приходити до влади й не робити ні те, що обіцяли, а абсолютно протилежне. Тому у людей апатія, швидше навіть уже агресія до політиків, аніж розчарування.

Якщо ти приїжджаєш у село, де ще не була і тебе люди не знають й заявляєш, що ти кандидат, то люди, як чують слова “кандидат”, “партія”, то на очах появляється така злість і вони уже навіть не хочуть слухати, а просто кажуть “Їдь звідси”. Це постійно так і ти мусиш із цим боротись. Перші п’ять хвилин розмови тривають дуже тяжко. Люди не розчаровані – люди злі.

У ЖИТТІ Б НЕ СКАЗАЛА, ЩО МОЯ КОМАНДА НЕСЕРЙОЗНА

Як побудований робочий день Ольги Данчук? Також прокоментуй інформацію окремих ЗМІ про несерйозність своєї виборчої кампанії.

Не так, написали, що у мене недолуга робота штабу.

Окей.

Мій робочий день стандартно починається із 8 години ранку. До 10 години я вирішую свої особисті питання. Потім їду на офіс до Львова, сиджу там годинки чотири і з години 14 – 14 30 я практично кожного дня перебуваю на своєму окрузі. Ходжу, спілкуюсь, вирішую ті чи інші питання та проблеми й повертаюсь додому о 18-19 годині, оскільки уже темніє й більше на окрузі немає сенсу перебувати. До годинки 22 із командою ми постійно працюємо, обговорюємо проблеми.

Сказати, що мій штаб несерйозний… В житті б не сказала. Взагалі не сприймаю слова “штаб”. Штаб у військових, вибачте. У мене його немає. У мене є команда, яка мені допомагає і яка мене підтримує. Це люди, яких набрала я і з якими знайшла точки дотику. Мені їх не дала партія зі словами, що вони у мене будуть сидіти. Я обрала людей своїм серцем і вони працюють не на 100%, а на усі 150%. Чому? Тому що вони у мене вірять.

25 жовтня життя не закінчується. Ми ніхто не розійдемось ні 25 жовтня, ні 30 жовтня. Ми й надалі будемо працювати, тому що ми разом уже працюємо півроку. Один без одного ми уже нікуди і вони дуже серйозно відносяться до цієї виборчої кампанії.

Єдине, що у своєму оточенні, знаєш, я не пробую робити себе вищою за інших чи говорити, як у нас заведено, “я начальник – ти бовдур”. У мене такого немає. У команді усі рівно, хоча відносяться із максимальною субординацією. У нас усіх дружні стосунки, тому робота у нас проходить весело. Я взагалі не розумію, чому я маю ходити злою, насупленою, незадоволеною, чи ображати та принижувати їх. Мені абсолютно більше подобається працювати серед оточення людей, які усміхаються і дарять добро і тепло навколо, аніж бачити офісних клерків.

Тому, хто і з яких ЗМІ що говорить – не знаю, хто і скільки їм платить – здогадуюсь, плюс/мінус цифри маю. Нехай пишуть. Нехай далі коментують. Це їх думка. Але люди, які з нами стикались у роботі, сьогодні, наприклад, надіслали мені смсок із 35 та більше сотні повідомлень у Фейсбуці із словами підтримки та тим, що написане – повна нісенітниця, адже “ми вас бачили у роботі”. Люди, які це прочитали і бачили мене у роботі, – їм насправді усім підняли настрій. Не більше і не менше.

Чи такі вкиди завадять мені у виборчій кампанії? Ні, абсолютно. Тому що люди усе бачать і зі мною знайомі. А те, що хтось там пише, ну вибачте, зараз на будь-якого кандидата, при бажанні, можна якщо не знайти, то створити стільки інформації, що не мені вам розповідати.

РОБОТА НА ОКРУЗІ ОБХОДИТЬСЯ У 300 ГРИВЕНЬ НА ДЕНЬ

У скільки грошей обходиться робота на окрузі?

Утримання штабу на день у середньому обходиться близько 300 гривень на день. Справді. Сюди вкладаємо доїзд агітаторів, адже якщо я не маю можливості підвезти їх на автомобілі, то вони добираються маршрутками. Сюди також входять мої затрати на паливо. А більше затрат у мене і нема. Агітаційну продукцію на 99% надає партія. Агітаторам я не плачу, бо це мої друзі, які мені просто допомагають і підтримують. Витрачаюсь так, як і раніше: на бензин, на каву і не більше. Тому виборча кампанія, сумніваюсь, що обійдеться мені більше, ніж 20 тисяч гривень. Це із зарплатами помічників, у мене їх троє, але ми працюємо разом уже більше року.

Вибори для мене – не затратна річ. Я не задіваю жодного медіа-ресурсу, я не трачусь на модні, незрозуміло де прописані технології. Я просто спілкуюсь із людьми і мені цього достатньо. Найцікавіше, що це не коштує ніяких грошей, а приносить, повірте, масу задоволення.

Тобто Ти вважаєш, що таким методом можна набрати більше, аніж провладні партії, які викидають багато грошей?

Вважаю, що так. Взагалі не розумію доцільності великої кількості білбордів. Можливо, один – два, щоб люди знали прізвище, є логічним, але у тій кількості, що у нас є – ні. Наприклад, у мене на окрузі по трасі цих білбордів маса, але для чого на них витрачають кошти – незрозуміло. Повір мені, бабця з Убинева виїжджає на цю трасу раз на місяць, коли їде у Львів до внука і вона абсолютно не буде запам’ятовувати прізвище того кандидата, який “висить” на білборді.

Під час обласної кампанії витрачати кошти на медіа і білборди безглуздо. Ти або йдеш до народу, або опираєшся на рейтинг партії. У моїх опонентів немає сенсу ходити до виборців, бо вони перебувають, по-перше, у партіях, які стовідсотково проходять, а по-друге, вони високопосадовці: і голова райдержадміністрації, і замголови РДА, і в.о. начальника ДПІ району. Люди і так їх знають і просто оцінять їх роботу: чи воно достойно працювали, чи недостойно.

Дехто пробує купувати ефіри на загальнообласному радіо, але я не вважаю, що це раціональне використання коштів. Краще ці кошти взяти і перекласти цьоці Ірі провалену стриху. І як брехня по селі піде: усі будуть знати і оцінять. Або, наприклад, спільно із коштами громади у Новому Яричеві облаштувати новий дитячий майданчик, бо існуючий там – це місце для травмування дітей. І люди будуть пам’ятати.

Ким Ольга Данчук бачить себе після 25 жовтня?

Тим, ким і була, тим, ким і є зараз, до речі. Я не змінилась абсолютно. Змінився на цей місяць лише графік роботи. 25 жовтня я прокинусь, вип’ю кави, поснідаю улюбленим салатом із помідорчиків та бринзи і поїду на офіс. Знову буду приймати людей із їх проблемами, буду займатись поточними питаннями на роботі, бо уже багато нагромадилось. Звіти треба подати. Роботи достатньо. Такої самої буденної і рутинної, як було до виборів. Чи зміниться у мене життя після виборів? Ні, воно стане у звичне русло, бо зараз трошки вибилась із графіку.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Хочеш повідомити новину? Дій!
ПОДІЛИТИСЬ

Реклама

Loading...

Реклама