У Львові відбулася прем’єра вербатіму «Кордон»

2

Документальну драму «Кордон» презентували у День захисника України 14 жовтня на камерній сцені Львівського драматичного театру ім. Лесі Українки. Проте, за словами організаторів, час для цієї вистави не має значення. Серед глядачів можна було побачити вояків УПА, бійців АТО, волонтерів та інших людей, які у різні часи стояли на кордоні – державному, культурному, фізичному, моральному. Прем’єру організували меморіальний музей «Територія Терору» та майстерня «Мистецький простір». Про це Дивись Інфо повідомила прес-служба ЛМР.

«Вербатім є одним із небагатьох жанрів, який дає можливість розповідати про події, що відбуваються «тут і тепер». Окрім того, це фрагменти зі справжнього життя: без пафосу, гасел, редакції. Тому воно дуже зрозуміле, просте і водночас складне у своїй композиції. Вперше я звернулася до цього жанру, коли працювала над виставою про вояків УПА під назвою «Двадцятилітні». Нам здавалося, що розповіді тих старших людей вже в минулому. Коли почалися події Майдану і війни, ми знову почали грати виставу. І нас шокувало, що вкотре зіграна вистава почала звучати зовсім інакше. Тому виникла ідея створити оцей перегук сучасного і старого на тему кордону», – розповіла режисерка Уляна Мороз.

За її словами, найскладніше було на початку створити саму композицію, а також переконати акторів, що це дуже сильний і цікавий жанр: «Вони мусять довіряти. Хто довірився – в того вийшло, хто не довіряв – тому складніше. Коли актори читають текст уперше, не розуміють, що з ним робити, чому ця мова така не редагована. Поки ми її розберемо, проходить досить багато часу».

Вистава побудована на історії, яка розвивається у різний час: діти і війна, упівці та атовці, Майдан і сила Божа, переселенці з-за лінії Керзона і теперішні переселенці зі Східної України, Освенцим і полон у сепаратистів.

Для акторки Світлани Лісовської «Кордон» став першою документальною драмою, в якій вона взяла участь: «Я почала розуміти, наскільки це прекрасний матеріал. Інтерв’ю дуже щирі. Коли читаю монолог, дуже співпереживаю тим людям. Розумію, наскільки сильне у них відчуття Бога, відчуття інших людей, відчуття приязні до країни, до свого народу. Це змінює мене, насамперед. Ми намагаємося показати, що герой відчував, не вносячи багато свого. Дотримуємося оригіналів тексту інтерв’ю, тому використовуємо такі слова як «а», «е», «ну», затягування, повтори».

Перед виставою організатори запросили виступити військового журналіста Тараса Греня та колишню політув’язнену, зв’язкову УПА Катерину Пелехату, спогади якої увійшли до постановки. Промовці говорили про зовнішні та внутрішні кордони у своєму житті. Емоційна атмосфера вплинула на відгуки глядачів.

«Деякі моменти з вистави були дуже знайомі. Сльози військового. Те, що когось із поранених не провідують у шпиталі. Історії волонтерів… Ми дуже багато історій з фронту знаємо. Стосовно тексту. Хтось вважає, що все має бути лаконічно, чітко; що актори мають говорити за порядком і без зупинок, – це традиційна вистава. А тут – думки. Думку ти не висловлюєш, як завчений текст. Ти говориш із зупинками, задумуєшся. Це природно. Ця вистава не є награною і завченою. Вона відображає життя», – зазначила волонтерка «Книжкової сотні» Христина Стасів.

Співпраця музею «Територія Терору» та майстерні «Мистецький простір» розпочалася понад три роки тому. Тоді музей надав нередаговані інтерв’ю для документальної драми «Двадцятилітні». Наступною стала вистава «Кордон». Організатори заходу планують продовжити співпрацю і, таким чином, розвивати та популяризувати документальну драму в Україні.

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Хочеш повідомити новину? Дій!
ПОДІЛИТИСЬ

Реклама

Loading...

Реклама