Дмитро Добродомов: Коли зроблю Львів першим містом без корупції, вважатиму, що виконав свою місію

3
Дмитро Добродомов: Коли зроблю Львів першим містом без корупції, вважатиму, що виконав свою місію

Відомий журналіст-розслідувач, народний депутат України VIII скликання і лідер Громадського руху “Народний контроль” за результатами соцопитувань та досліджень – на другому місці у рейтингу кандидатів на посаду міського голови Львова після діючого мера Андрія Садового. Портал Дивись.Інфо з цікавістю поспілкувався з Дмитром Євгеновичем і дізнався багато корисного.

Як ви ставитеся до того, що медіа використовується не тільки як засіб впливу, але й як засіб тероризму?

Я розчарувався в медіа, як це не прикро констатувати. Коли я ставав журналістом, були зовсім інші правила, не було поняття джинси. Те, як зараз медіа, особливо телебачення, пов`язані з політикою, вражає. Це вже нерозривний ланцюг: олігархи – медіа – свої депутати. Чим далі, тим більше медіа в Україні використовуються олігархами як протидія політичним супротивникам та засіб популяризації і розкрутки власних політичних сил. Є, звісно, паростки авторитетних ЗМІ, але вони в переважній меншості. Створення громадського телебачення на базі Першого Національного телеканалу далі закону, на жаль, не пішло. Є надія на інтернет, але й там не все так просто, бо часто плутають свободу слова зі вседозволеністю. В інтернеті дуже мало працюють класичні правила журналістики. Найвільніший майданчик, який на перший погляд важко контролювати, починає переходити на бік тих самих людей, які вже контролюють ТБ, пресу і решту ЗМІ.

Інтернетом все одно менше людей користується…

Не скажіть: дослідження, яке я читав ще минулого року, довело, що інтернет-аудиторія зрівняється з телевізійною приблизно у 2018-у році згідно тих тенденцій, які існують зараз. Тобто лишилося два-три роки. Хоча такий шлях стосується у першу чергу великих міст – це правда. Але все одно за інтернет-медіа – мабутнє, і це шлях до вибору, який до того часу був доволі абстрактним. Бо в Україні начебто багато телеканалів, але усі вони нам нав`язуються. Усі ЗМІ комусь належать. Добре, що хоча би зараз ми прийняли закон про розкриття імен кінцевих власників ЗМІ. І, по-друге, відсікли будь-яку – пряму чи завуальовану – участь російських компаній в українських медіа. Це дуже правильно, адже треба розуміти, що в стані війни з нашим найближчим сусідом ми тепер будемо знаходитися завжди: чи в активній фазі, як зараз, чи в гібридній, чи в пасивній. Тож очевидно, що не можна допустити російський вплив на такий маніпулятивний інструмент як мас-медіа, який (вплив) вони опанували дуже професійно у себе в країні.

Чи не плануєте ви розпочати власний інтернет-бізнес?

Ні. У мене були хороші задумки, але ми зараз займаємося іншими справами, нагальнішими і важливішими, які стосуються політики.

Чому, до речі, ви обрали політику, а не журналістику?

Сьогодні в парламенті працює 18 журналістів. Більшість з них (але не всі) – дієві та результативні. Журналісти – активний прошарок населення і користуються довірою людей; журналісти розуміють, що зараз держава в такому стані, що відповідальність кожного надзвичайно висока, і мають можливість сповна використати свої і знання, і досвід: стати лідерами громадської думки, до яких прислуховуються. Усі гарні ініціативи в парламенті, попри опір більшості депутатів, в тому числі були проголосовані через активну позицію журналістів, яких знає вся країна. Тож психологічний фактор впливу журналіста-політика дуже важливий.

І що ви зробили корисного на посаді депутата у Верховній Раді?

Я є одним зі співавторів закону про відкриття реєстрів права власності чиновників, який нещодавно прийняли. Що він дає? Передбачений цілий департамент, який на законодавчому рівні буде займатися вивченням і аналізом декларацій, і не лише чиновників, а й їхніх родичів і друзів. Це результат моєї роботи, яка з журналістської перейшла в парламентську. Сьогодні журналісту мало просто висвітлювати події, тому я і наполягаю, щоб активні громадські активісти йшли в політику. Бо якщо демократія не може контролювати гроші, гроші починають контролювати демократію. Лобіювання Закону про державне фінансування партій теж належть журналісту – Сергію Лещенку. Як і по всій Європі, у нас тепер буде прозоре фінансування партій – отже, досягнемо їх рівності. Україна робить революційний крок у відтягненні олігархів від контролю над партіями. Партія, яка набере на виборах 2 відсотки голосів, буде отримувати до свого бюджету 8 мільйонів гривень на рік. Це не є мало! Я, як керівник партії, можу сказати, що це абсолютно достатньо для нормального функціонування партій. І в решті це вийде державі дешевше, бо зиск, який отримують олігархи від партій, більш вразливий для державного бюджету…

Але ж ви не можете не використовувати свій досвід роботи журналістом для власних політичних досягнень?

Якщо немає результатів роботи, то ніякий досвід журналістики і жодне позиціонування не допоможуть!

На рекламних біг-бордах ви пропонуєте для Львова “Антикорупційний план”. Виходить, що корупція – основна проблема міста?

Корупція в Україні страшніша за російські танки. Про це заявляють наші основні західні партнери, а не тільки я. Як можна проводити реформи, якщо вся система влади є абсолютно корумпованою? Ми півтора роки живемо у цій брехні, ілюзії. Візьмемо Львів. Начебто маємо сучасного європейського міського голову. Але в мене питання: йому потрібні генеральна прокуратури чи МВС, щоб навести порядок в ЖЕКах, школах, комунальних підприємствах, лікарнях? Йому важко провести відкриті конкурси на посади? Важко публічним зробити бюджет міста? Влаштувати так, аби хмарочоси не зростали в паркових зонах? Слова у нього розходяться з ділом. Я впевнений, що за перші два-три місяці роботи в міській раді можна зробити елементарні кроки, які змінять на краще ситуацію у місті… Друге питання до львівського голови: навіщо у його партії “Самопоміч”, яка зараз має величезну популярність і є в тренді, половина кандидатів – це діючі чиновники? Депутат має контролювати діяльність чиновника, то він що, буде сам себе контролювати?! В Чернівцях, Рівному цю систему відмінили, а у нас – ні, прикриваючись якимись напівзаконними актами. Для Садового ці вибори на третій срок – перший тур його особистих президентських виборів. У нього два керівника основних управлінь – охорони здоров`я і економіки – йдуть мерами інших міст. Хіба у Львові вони все зробили?! Хіба в економіці усе добре? Є куча робочих місць? Коли, до речі, відзвітують про десятки тисяч робочих місць – а саме це обіцяв Садовий у своїй попередній передвиборчій програмі. Де взагалі звіт про пророблену роботу? Того політика, який балотується на посаду мера Чернігова, я хочу спитати: чому дівчинка, яка в Винниках впала з велосипеда і поранила ногу, померла через те, що швидка їхала до неї півтори години, і врешті завезла не в ту лікарню? І це відбувається в 21 столітті!

Так, звіти політиків – дуже важливі для громадян…

Бо люди мають право вирішувати: якщо щось не зроблене, чи давати депутату можливість спробувати зробити це ще раз! Ті сім кроків, які я пропоную, – елементарні. Наприклад, львів’яни мали б знати, куди щодня місто витрачає гроші. Нехай влада відкриє бюджет, бо це мої так само гроші – я плачу податки, оплачую комунальні послуги. Я хочу знати, чому фірма, яка тричі зробила неякісний ремонт доріг, виграє тендер вчетверте. Вона ж просто немає права приймати участь в тендерах! Де електронна черга в дитячий садок, розкручена перед минулими виборами? В ЖЕКах у нас 96% проплат. Кожні 9 років має бути комунальний ремонт будинків. Де гроші? Давайте вирішимо – чи буде на прибудинковій території стоянка машин, і гроші за оренду будуть йти мешканцям будинку, і ми за них будемо ремонтувати під`їзди. Чи краще влаштуємо скверик. Інші кандидати на посаду мера недарма кажуть, що у нас два Львова. Бо є мер Площі Ринок і прилеглих вулиць, який подає цю площу наче вітрину, і є інше місто, де немає ні мера, ні грошей, ні нормальних управлінців. Але запитайте рестораторів, представників малого і середнього бізнесу, які зробили цю туристичну атмосферу, через яке пекло вони пройшли, щоб отримати дозвіл на свій бізнес, які хабарі вони заплатили…

Як оцінюєте інших кандидатів на посаду мера Львова?

З деким працюю в парламенті. Не можу зрозуміти, з чим вони йдуть на вибори. Хіба лозунг “Збережемо країну” стосується місцевих виборів? І “Партія ворогів Путіна” теж? Та ми всі вороги Путіна, і він для нас ворог номер один на сьогодні. Я прекрасно спілкуюся і з Русланом Кошулинським, і з Оксаною Юринець, але останню треба запитати: чи йде вона з конкретною програмою, чи для того, щоб продемонстувати гендерну рівність? Володимир Гірняк балотується вже раз четвертий, причому кожний раз – від іншої політичної сили. Смішно й тоді, коли Ігор Васюник – колишній заступник “Льоші Мерседеса” з “Нафтогаз Україна” розповідає про корупцію.

Що для вас найважче у цих передвиборчих перегонах?

Чорнуха. Її вистачає, бо згідно останніх опитувань “Народний контроль” на другому місці в рейтингах після “Самопомочі”, тож маємо дуже високий рівень довіри, значно випереджаючи інших. Ми з нашими ідеями, з тим, що ведемо на вибори громадських активістів, не вписуємося в конгломерат так званих “батьків” – чи то міста, чи то області, чи регіону. Мені закидають, що розвішали багато білбордів. Ок, у нас буде мало білбордів – ми не виграємо виборів. Хіба це буде добре? Ми, до речі, готуємося показати фінансування, аби кожен виборець бачив, де ми беремо гроші і як витрачаємо. Хай усі інші кандидати зроблять так само!

Звідки походить ваше таке незвичне і гарне прізвище?

Батько від народження жив у Львові, а під час війни, у 1941-о році, потрапив у дитячий будинок. Там йому й штучно дали прізвище, бо мав добрі очі.

Як ваша родина ставиться до вашого висування у мери Львова?

Позитивно. Хоча й розуміють, що будуть ще менше мене бачити, все одно підтримують. Мені цікаво показувати результат, і це нормально для будь-якого чоловіка – досягати певної мети. Сподіваюся, гордість, яку ще відчують мої діти, стане компенсацією за увесь той час, який я з ними не проводив.

Дмитру Євгеновичу, яка ваша глобальна мета?

Довго думав, і нарешті її викристалізував. Не хотілося би говорити банальні фрази про те, щоб в Україні усе було добре. Це само собою, це аксіома. Говоримо ж конкретно: якщо зробимо Львів першим містом без корупції, я буду вважати, що виконав свою місію.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Хочеш повідомити новину? Дій!
ПОДІЛИТИСЬ

Реклама

Loading...

Реклама