На Львівщині відбулося наймасовіше перепоховання вояків польської армії 1939 року

5

У Мостиськах, що на Львівщині, перепоховані останки 111 вояків польської армії 1939 року

Львів – У Мостиськах, місті на кордоні Львівщини з Польщею, перепоховали 111 останків військовослужбовців, які 15-17 вересня 1939 року обороняли Львів від входження німецьких військ. Це були воїни польської армії, люди різних національностей, більшість – поляки, які на території Галичини, що тоді входила до складу Польщі, першими зустрілись із німецькими солдатами.

Станіслав Корабйовський приїхав на похорон свого родича, майора Бернарда Корабйовського. Дружина і донька польського офіцера (ще живе у Варшаві, їй 91 рік) від 1939 року не знали про його долю.

«Тітці один офіцер розповів (а це був приятель її тата), що майор похований у селі під Львовом. Але ми не шукали. І ось у лютому цього року я дізнався, що останки дядька знайшли. Оскільки донька його живе, тому провели ідентифікацію і знаємо, що віднайдені останки саме Бернарда Корабйовського», – розповідає Станіслав Корабйовський.

Встановили імена 15 вояків

Пошук і розкопки останків військовослужбовців тривали останні три роки за участі польських та українських фахівців. Це були ті вояки, які виконали свій громадянський обов’язок і пішли служити у польську армію, захищаючи у 1939 році Львів. Їхні останки віднайдені у різних місцях Львівської області, поблизу польського кордону.

«Ми проводили ці дослідження по ходу того, як відбувались тоді події, – каже керівник товариства пошуку жертв війни «Пам’ять» Любомир Горбач. – Коли німці оточили Львів, то з території Польщі залишилась значна кількість польських формувань, які не хотіли здаватись. Ці роздріблені підрозділи генерал зібрав, і вони вирішили піти після боїв під Перемишлем у напрямку Львова, в тил німців і прорватись у місто, щоб там надати допомогу тим, хто обороняв його від наступу німців. Під Перемишлем ці війська пішли у Мостиський район і вступили у бій з німецькими частинами. Ці підрозділи мали сутички з обох боків – зі Львова і з Яворова».

Зі 111 тіл вояків польського війська лише 22 мали при собі жетони, тобто «медальйони смерті». Вдалося встановити імена 15 осіб, їхнє віросповідання і звідки пішли служити. Це були переважно вояки польської національності з Івано-Франківська, Львова, населених пунктів, які нині є територією Польщі.

Серед вояків є й українець

Серед перепохованих вояків є й українець, Тимчишин М., 1914 року народження, який був призваний на службу до польської армії з Бучача.

«З тих відомих нам вояків є один українець, що підкреслює те, що українці як громадяни польської держави не кинули зброю, а пліч-о-пліч з поляками, галичанами іншої національності стримували наступ нацизму і були чи не першими учасниками Другої світової війни», – наголосив Любомир Горбач.

Францішеку Лісу, жителеві Мостиськ, у 1939 році було 8 років. Чоловік пам’ятає, як на цій території у вересні 1939 тривали бої.

«Тут у селі Липниках (4 кілометри від Мостиськ) був останній фронт, коли німці побили військо. По всій території були бої, німець бомбив села. Недобиті вояки просили, щоб їх добили, щоб не мучились. Місцеві люди допомагали їм ліками, продуктами», – пригадує старожил.

У 1939 році, за даними Ради охорони пам’яті і мучеництва Польщі, у польській армії у 1939 році воювало від 1000 до 1500 вояків, серед них були люди різних національностей, які тоді жили в Галичині, більшість поляків.

У Мостиськах відбулося наймасовіше за останні роки перепоховання. Однак на Львівщині відомі ще майже сто місць, де можуть бути поховані вояки польської армії. «То ми за півроку знайшли 100 місць, це – те, що ми знаємо, що там повинні бути людські останки», – повідомив Стефан Адамський, представник польської громади у Львові.

На могилах вояків польської армії встановили березові хрести. Саме тут будуть надалі перепоховувати віднайдені останки бійців. Польща на цьому місці планує встановити меморіал польського війська, яке зупиняло нацизм у 1939-му. Це буде найбільший цвинтар польських військових поза межами Польщі, місце спочинку людей різних національностей, які пішли у польську армію обороняти свою землю.

У радянський час про вояків польської армії не згадувалось, пам’ять про них ігнорувалась, бо радянська пропаганда нав’язувала Велику вітчизняну, уникаючи говорити про Другу світову війну. Донині – тепер уже в незалежній Україні – ці загиблі бійці не визнані ветеранами.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Хочеш повідомити новину? Дій!
ПОДІЛИТИСЬ

Реклама

Loading...

Реклама