Між студентами та колишніми політв’язнями відбувся унікальний діалог про тоталітарне минуле

4

Студенти з різних міст України та колишні політичні в’язні зібралися у Львові для діалогу «Спогади про тоталітарне минуле: зустріч молоді та політв’язнів». Захід організували 23 листопада меморіальний музей «Територія Терору» та громадська організація «Основи свободи» (програма «Україна активна: загоєння минулого»). Про це пише Дивись Інфо із посиланням на прес-службу Львівської міської ради.

«Для нас це початок впровадження у діяльність музею методів діалогу, що є дуже важливим для розмови про тоталітарне минуле. Радію знайомству з українськими та німецькими колегами, які мають досвід у цій сфері. Це була унікальна зустріч, коли її наймолодшому учаснику 18 років, а найстаршій учасниці – 97. Окрім того, деякі студенти були з тих частин України, які політв’язні сприймають як ворожі. Водночас особистості політв’язнів та їх життєвий досвід були маловідомими для студентів. І все ж розмова між учасниками відбулася нарівні», – розповіла Людмила Левченюк, координатор проекту від музею «Територія Терору».

У діалозі взяло участь п’ятеро політв’язнів – Ірина Шуль (1918 р. н.), Онуфрій Дудок (1924 р. н.), Ганна Іваницька (1925 р. н.), Степан Горечий (1929 р. н.), Ярослава Мельничук (1929 р. н.). Усі вони відбували покарання у виправно-трудових таборах ГУЛАГу чи нацистських концтаборах.

«Ця зустріч мені дуже сподобалась. Я думала, що молодь тільки думає за гроші, за бізнес, але бачу, що є патріотична молодь, яка хоче знати свою історію і працювати для своєї держави», – зазначила 97-річна Ірина Шуль.

Студенти приїхали з різних українських міст, зокрема з Чернігова, Харкова, Запоріжжя, Києва, Вінниці, Івано-Франківська. Спільним у мотивації усіх стало бажання дізнатися більше про тоталітарне минуле та поспілкуватися з очевидцями.

За словами Павла Хомюка з Києва, зустріч перевершила його очікування: «Наприклад, пан Степан, який брав участь у Норильському повстанні. Йому 87 років, але я бачу цю снагу до більшого, цей оптимізм. Ми з ним поспілкувалися і я зрозумів, що він такий, як я. Йому теж 18 років. Якщо б у нього була фізична можливість робити те, що робить молодь, він би це робив. Він з нами і на концерт якийсь пішов би».

«Для мене було великим відкриттям те, що ці люди продовжують удосконалювати себе, змінюють світ навколо, не бояться контактувати з іншими, незважаючи на пережите. Вони надихають», – поділилася своїми враженнями студентка з Івано-Франківська родом з Дніпропетровська Оленка Клименко.

Усі учасники позитивно сприйняли формат діалогу, коли в малих групах кожен розповідав свою історію та уважно слухав інших.

«Для нашої програми – це перший за роки проведення діалогів досвід міжгенераційного діалогу, де різниця у віці настільки суттєва. Це був своєрідний експеримент, адже важко спрогнозувати динаміку взаємодії між учасниками такої групи. Та він себе виправдав, бо показав, що цілі, які ми перед собою ставили – досяжні, а передавання досвіду між поколіннями крізь століття у такому форматі можливе, якщо проявляти достатню гнучкість», – зазначила Галина Буньо, координатор проекту від програми «Україна активна: загоєння минулого» (МГО «Основи свободи»).

Цей проект є частиною проекту «Майбутньому потрібні спогади: український діалог про історію та спогади», який здійснюється МГО «Основи свободи» / програма «Україна активна: загоєння минулого» у партнерстві з німецькою організацією «OWEN»-Академія гендерної рівності та Інституту міжнародних відносин у сфері культури (ФРН).

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Хочеш повідомити новину? Дій!
ПОДІЛИТИСЬ

Реклама

Loading...

Реклама