Олександр Ганущин: У Львівській облраді будуть “вселенські зради”

34
Олександр Ганущин: У Львівській облраді будуть “вселенські зради”

Олександру Ганущину пророкували посаду голови Львівської обласної ради ще у період проведення виборчої кампанії. Сюрпризу не сталось й він таки очолив головний парламент Львівської області. Про складнощі роботи у обласній раді, про спроби реформування структури, а також про загальноукраїнські події та власне життя Олександр Ганущин розповів у інтерв’ю Дивись. Інфо.

– Ви є депутатом Львівської обласної ради із досвідом.

Я це називаю “третій клас”.

– Як Вам працюється у статусі голови Львівської обласної ради? Які зміни відчуваєте на собі після переходу від статусу депутата обласної ради?

– Є дуже багато поточної роботи. На російському суржику це називається текучка. Її реально багато, а на кінець року – подвійно більше. Не скажу, що робота легка. В першу чергу тому, що півроку-рік часу потрібно виділити на політичну освіту апарату обласної ради та депутатів. Намагаємось усе роз’яснювати і показувати. Тому відчуваюсь стомленим. Ніякого відпочинку після виборів не було. Приймемо бюджет і, думаю, буде легше.

– Який Ваш робочий графік?

– О 8 ранку віддаю дітей у садочок і далі, у залежності від руху транспорту, о 8 30 – 8 40 – 9 00 приходжу на роботу. До 19 30 дуже рідко йду. Роботи є багато.

У адміністрації є голова і п’ять заступників, яких можна “послати” на протокольні заходи. Тут – голова і два заступники й це відчувається. Часто на протокольні заходи потрібно йти самому. Протокольні речі і представницькі заходи, які безумовно потрібні, займають багато часу.

У суботу завжди на роботі, неділя – як виходить. Як правило, у неділю багато представницьких заходів, тож також зараховую їх до роботи. Дома стало гірше (сміється)

– Як, на Вашу думку, змінився сам склад ради?

– У плюс. Рада молодша. У раді більше жінок. Мінус – рада більш політично різнопланова. Такий був вибір людей.

У Львівській обласній раді зараз дев’ять фракцій, а у Перемишлянах – аж 10. Склад як склад. Зараз фактично більше допомагають депутати попереднього скликання, які розуміються у ситуації, але молодь підтягується. Йде нормальний плановий процес, у якому ми будемо ще рік – доки усі не зрозуміють механізми, можливості тощо.

Дуже багато людей ще досі не вийшли із виборчого процесу, а близькість парламентських виборів сприяє тому, щоб надалі перебувати у цьому процесі. Я нормально ставлюсь до політичних речей, але звертаю усім увагу, що, попри це, ми маємо виконувати якісь базові речі, для чого власне обласна рада і є.

Саме тому для облради великим тестом буде прийняття обласного бюджету. Вже є кілька програм, які ми виносимо на першу сесію. Це, зокрема, програма мікропроектів і “АТОшна” програма.

На лютий плануємо розбирати усі обласні програми. Хочемо не вийти за лютий ані по програмі соціально-економічного та капітального будівництва області на 2016 рік, ані по інших обласних програмах. Якщо це вдасться зробити, то, вважаю, що рада спрацює добре. Ми маємо розуміти, що, як правило, Програму соціально-економічного розвитку раніше приймали у червні й час, відведений на будівництво, скорочувався на три місяці. Я бачу розуміння у переважної більшості керівників фракцій щодо цього питання.

– У обласній раді нема Партії регіонів і інших так званих недемократичних сил, проте дискусії часто виникають. Чому?

– Бо це рада. Насправді, за першою сесією дуже важко судити. Краще судити за другою, а ще краще – за третьою.

Чому? Переважну більшість депутатів цікавить не сам бюджет, а обласні програми, тобто наповнення цифр бюджету. Ми намагаємось зараз роз’яснити, що бюджет – це оболонка, за якою іде усе решта.

Наша ефективність буде залежати не стільки від прийняття бюджету, скільки від прийняття усіх програм у лютому. Тому, перше: стараємось робити максимально прозорий підхід до бюджетних слухань. 30 грудня я підписав графік їх проведення і вони відбуваються 4, 5 і 6 січня із фінальним засіданням бюджетної комісії 11 січня.

Проект обласного бюджету оприлюднений на офіційному сайті обласної ради із 30 грудня. Члени президії уже ознайомились із проектом, тепер проект основного фінансового документу Львівщини має відваритись у комісіях. Тому повторюю, якщо приймемо бюджет 12 січня, а програми – у лютому, – я вважаю, що усе гаразд.

– За Олександра Ганущина у Львівській облраді буде опозиція?

– Я дивлюсь на це питання у двох площинах – особистісних характеристик та поточного політичного моменту. Зараз збігається і одне, і друге.

Політичний момент – це віяння, які пов’язані із достроковими виборами. Дійсно, я вже про це говорив, є одна політична сила, яка мене не підтримала. Свого часу я теж їх не підтримав на керівництво. Це нормальний процес.

Чи це опозиція як у Раді? Я дуже критично до цього ставлюсь.

Думаю, що це вимушена опозиція, під політичний момент. Пройде півроку – рік, стихне загальний політичний градус і депутати більше будуть вникати у роботу не стільки сесійної зали, скільки депутатських комісій, де буде варитись робота, пов’язана із програмами. Ми будемо максимально намагатись децентралізувати цей процес, про що вносяться відповідні зміни до регламенту. Ці зміни передбачають, щоб ми могли повертатись до прийняття програм у дуже швидкому режимі і без відтягувань. Саме тоді ми і побачимо, хто і у якій опозиції перебуває.

На мою думку, опозиція повинна ставати класичного європейського штибу, адже тут справді нема Партії регіонів, відповідно нема до кого бути у опозиції. А опозиція класичного типу мала б продукувати альтернативні рішення і альтернативні підходи.

Наприклад, я це називаю “перша велика зрада”. Уже на 26 січня ми будемо пропонувати усі конкурси на керівників усіх комунальних закладів. За ними підуть керівники комунальних підприємств. А після буде ще більша “зрада” – контрактний строковий підхід до призначення на посаду.

Це питання розробляє мій заступник Володимир Гірняк. Зараз усі призначені безстроково. Знайдіть у галузі медицини чи культури або освіти хоча б одну догану за п’ять років – не знайдете. А так у людини буде контракт. Це амбітна мрія: спочатку на рік, потім на три, потім на п’ять. Безстрокових нема. Тоді з людини можна питати – прийди за рік і звітуй.

Це зовсім інший підхід, адже раніше це призначалось розпорядженням голови ОДА, а останнім часом – рішенням ради, безстроково. Зараз ми будемо намагатись відходити від таких речей.

Пункт 2. 30 грудня я підписав розпорядження про перехід усієї системи закупівель, які здійснюються у раді, на один із майданчиків prozorro, при чому і допорогових, і післяпорогових. Поріг становить 50 тисяч гривень, але я змушу і допорогові проводити на цій системі. Це буде вселенська зрада.

Якщо ми це витримаємо і через півроку вже буде якийсь результат, то далі настає черга інших комунальних установ та закладів. Це питання часу. Ще раз акцентую: не тільки те, що зобов’язує закон у частині закупівель, але й допорогових сум також.

Поширимо це і на заклади, і на комунальні підприємства. Тут справді є чим займатись.

Є великі питання по енергозбереженню. На жаль, при реформуванні структури ОДА, яке зараз відбувається, кілька людей випадає із цієї структури і йде на приватні хліби, тому цей напрямок трохи оголиться. Ми хочемо це трошки перебрати на себе.

Якщо застосувати правильні підходи, то, думаю, за рік-півтора буде економія коштів й, відповідно, більше грошей у обласних установ буде залишатись для їх розвитку.

Наш рівень обласних установ повинен бути на порядку денному номер один. Раніше депутати більше займались районами, із яких вони були обрані, а обласні установи залишались поза увагою. Але це наш рівень – є обласні школи, інтернати, особливо лікарні – там дуже багато робити. Бюджетні кошти і міжнародну допомогу потрібно скеровувати саме туди.

Роботи є, бажання займатись роботою є. Після перших двох сесій побачимо, наскільки тримається наш підхід щодо інтенсивності прийняття рішень радою (щоб не чекати червня). Якщо буде сприйматись – думаю, що користь буде загальною.

– До речі. На президії облради і на сесії міської ради піднімалось питання про професійно-технічну освіту. Чи вистачить коштів у обласному бюджету?

– Це питання складнюче. Місто Львів, безумовно, дасть собі раду із 7 млн грн., а що робити Стрию, Дрогобичу, чи, тим більше, Бориславу я просто не уявляю.

З іншого боку, закриваючи це все без цільової субвенції із державного бюджету виключно обласними коштами ми нічого не реалізуємо.

Єдиний правильний вихід і, до речі, на цьому стоїть і ОДА, і, я думаю, це буде підтримано депутатським корпусом, – мусимо закладати кошти у бюджеті на два квартали.

Далі будемо дзвонити у всі можливі дзвони, щоб повернутись до державного фінансування цієї галузі, тому що, у спосіб, у який це запропоновано – це тільки кошти на зарплату. Хотілось, щоб ще був стимул для розвитку.

Я все думаю, що для деяких бідніших областей це питання ще гостріше стоїть, тому, рано чи пізно, на державному рівні має бути прийнята якась чергова субвенція. Наскільки я розумію, у державі це питання важить мільярдів 10. Це ціла галузь.

На Львівщині ми закладаємо кошти на два квартали, адже не можемо залишити установи без зарплати й починаємо стукати у всі двері.

– Як, на Вашу думку, всеукраїнська політика впливає на Львівську обласну раду?

– Під час обрання керівних органів Львівської обласної ради ми максимально домоглись, щоб не впливала. Хоча це не усім сподобалось, але ми це зробили. Фактично, досягнуті домовленості перед голосуванням за голову, заступників і керівників комісій були виконані у повному обсязі. Вони були досягнуті тут, без жодного впливу Києва, щоби там хто не говорив. Утаємничені люди це добре знають.

Яка буде перспектива? Я розумію, що наміри ввести так звані імперативні мандати негативно позначаться на самостійності рад. Я правда, думаю, що у тій редакції, яка запропонована, це не буде прийнято.

Вплив є. Рада сформована за партійною ознакою, у першу чергу пофракційно. Я був і залишаюсь противником цієї моделі і вважаю, що перше місце у виборчому окрузі мало б автоматично здобувати мандат, тоді був би більше інтерес у бік територій, а не політичних сил. Зараз він зміщений у бік політичних сил. Але нема на то ради – такий був закон і ми будемо за ним жити.

– Ви ініціювали реорганізацію штату обласної ради. Наскільки легко цей процес вам дається?

– Достатньо болючий процес, адже мова йде про вивільнення значної кількості людей. Зрозуміло, що не усі люди, які працюють у апараті, це сприймають. Є ситуація така: ті, хто залишаються на роботі, сприймають це, бо усі розуміють, що зросте фонд заробітної плати, нехай пропорційно із навантаженням, але отримувати більшу зарплату – це завжди краще.

Процес йде важко, але ми маємо його завершити у перших числах січня.

Усі рішення вже прийняті. Складні для мене рішення. Я з усіма особисто мав розмову і не одну, не скидав це на працівників апарату. Будуть незадоволені – у таких випадках незадоволені є завжди.

– Під час першої сесії депутат Ярослав Качмарик радив тим працівникам, які звільняються, подавати у суд й поновлюватись на роботі рішеннями судів через недотримання процедури звільнення. Чи не виключаєте такого варіанту?

– Не виключаю і такого варіанту. Сьогодні трудові спори – це буденна практика. Я вважаю, що юристи і кадровики поки що йдуть бездоганно у цій частині роботи.

Звісно, що в судах можна усе відсудити. Ну відсудять. Для нас це теж буде певний процес. Перші числа покажуть, адже ці наміри будуть видні одразу. Якщо буде кілька процесів – будемо із цим жити.

Все-таки я вважаю, що на 84 депутатів 77 працівників апарату – це дуже багато. Свого часу рада нараховувала 25 людей, а потім виросла до 35, а зараз йде мова про 49 працівників.

Я дивлюсь на ситуацію як вона є: ми мусимо йти у ногу з часом, а це – оптимізація державних службовців й збільшення їх зарплати. У інший спосіб не може народитись додана вартість, у тому числі й управлінська.

Січень-лютий покаже, що буде із судами. Я достатньо стоїчно до цього ставлюсь: якщо будуть позови, то будуть. Зрештою, усі можливі допомоги матеріального штибу при вивільнені ми запропонували, навіть надали якісь клопотання про призначення на іншу роботу. Хтось це оцінить, а хтось ні.

– Як у Вас складається співпраця із районними радами?

– Переважна більшість керівників районних радах уже була у цьому кабінеті і не один раз (дивиться на карту області, – Ред.). У Золочеві голову не обрали. Фактично, із усіма спілкуюсь у регулярному режимі. Здається, із Жовківським головою ще не спілкувався, а також із Турківським, хоча знайомий із ним уже раніше.

30 грудня ми відправили їм проект бюджету і програму мікропроектів, а 11 січня проведемо із ними відповідну нараду. Я передбачаю, які питання будуть виникати. Там адекватні толкові люди.

– Як оцінюєте процес децентралізації на Львівщині і чи вистачить коштів для так званих об’єднаних громад?

– Мені дуже важливо, щоб після затвердження бюджетів усіх рівнів ми реально побачили, які зміни будуть на цих територіях. Якщо змін не буде й ці 15 громад не стануть правильними майданчиками, то процес застопориться надовго.

Чому так? Я противник тих думок, що усі добровільно об’єднаються, але поштовх мав би ще бути. Коли-небудь відбудеться об’єднання із верху до низу, то могло б бути менше опору.

Ситуація зараз є така: найбільше від об’єднання громад постраждав районний рівень. Наприклад, дуже постраждав Самбірський район, адже вилучений податок від доходів фізичних осіб, який був єдиною базою та основою районного бюджету. Зараз це спричиняє серйозні проблеми на районному рівні, хоча у самих громадах, я думаю, буде трохи краще.

Цей рік буде дуже показовим. Ми передбачаємо у мікропроектах відповідний розділ, також передбачимо розділ у програмі містобудівної документації. У будь-якому випадку зробимо певні преференції, пов’язані із розробкою проектно-кошторисної документації, адже той мільярд, який є у фонді регіонального розвитку, може не надійти на Львівщину, якщо такої документації не буде.

Зі свого боку ми зробимо багато, але тепер стоїть питання матеріально-фінансової підтримки із центру. Саме це буде більше важити.

Процес йде повільніше, аніж мав би йти. Він мав би йти веселіше, із більшим висвітленням, але вже є як є.

Як на мене, зараз у першу чергу потрібно опікуватись тими 15 об’єднаними громадами, адже якщо там не буде результату, то…

– А чи вивчали Ви ситуацію, як взагалі так вийшло, що Кабмін не затвердив ті громади, де уже пройшли вибори?

Кабмін мислить категоріями столичного центру і дійсно хоче укрупнені варіанти об’єднані, які пов’язані із методикою, яка ними ж була розроблена.

Для мене зараз вже не це головне насправді. Я дивлюсь далі. Дуже непокоїть процес децентралізації на рівні району і області, адже не бачу поки що логіки, яка мала б бути передбачена у частині майбутнього районного рівня.

Усі розуміють, що райони мають бути укрупнені, така їх доля, але так, як йде процес там, де він уже повинен йти, то це навіює невеселі речі.

Податкова укрупнюється окремо, національна поліція укрупнюється окремо, прокуратура укрупнюється окремо. Це базові речі на майбутньому районному рівні і зрозуміло, що не можна на майбутнє допустити такого у сфері медицини і освіти. Але що робити, коли прокуратура у Радехові, а національна поліція – у Золочеві, а податкова – у Буську?! Це ж неправильно, навіть із точки зору взаємодії. Я все-таки “за” адміністративні центри класичного характеру. А тут зараз процес узагалі йде неправильно.

Ми можемо багато говорити, що Кабмін не затвердив і так далі, але ці речі повинні перебувати на контролі і, на жаль, область тут не є тою, хто ці центри визначає. Це зле, адже якщо б це було тут, то ми б такого не допустили.

– Поясність просто і зрозуміло: на сесії після бюджету буде прийматись програма допомоги учасникам АТО. Яка її суть?

– Дуже просто: ми мали зустрічі із представниками демобілізованих військових, які повернулись із зони проведення АТО.

У минулому році, коли ми затверджували програму виплат по 3 тисячі гривень демобілізованим, вона не поширювалась на інших учасників, крім демобілізованих із лав Збройних сил України – ані на конктрактиків, ані на Нацгвардію, ані на міліцейські батальйони.

Відтак, ми хочемо усіх урівняти: виплати будуть усім, хто повернувся із зони проведення АТО. Нехай це буде по 3 тисячі гривень, але стимул є.

Другий пункт, який вносився – це ситуація у сім’ях учасників АТО. У їх сім’ях по-різному складалась ситуація, таке життя. У області є ситуації, коли діти уже проживають у інших сім’ях, але батько загинув на війні і таким дітям буде установлена виплата.

Раніше програма не передбачала виплату дітям у інших сім’ях, а зараз буде передбачати такі виплати падчеркам і пасинкам. Це реальне питання, адже так складається життя.

І третій напрямок, і він теж важливий, – у частині вшанування пам’яті. Йдеться про аналогію вшанування учасників національно-визвольних змагань ОУН – УПА.

Вона була реалізована не тільки на Личаківському кладовищі у вигляді однакових гранітних хрестів, але й на інших похованнях у межах області.

Ми закладаємо 4 мільйони, але будемо готові до збільшення коштів на схожі за змістом і однакові за суттю хрести для тих, хто віддав життя за Незалежність України під час війни на Сході.

Це питання проходило і раніше, але тоді керівництво ради було трохи зайняте виборами. Зараз цим питанням займається мій профільний перший заступник Параска Дворянин.

Ми вже дійшли до механізму втілення. Із Личаковом ми мусимо дійти згоди із родинами загиблих, адже це має бути у єдиному комплексі: зліва упісти, а справа ті, хто поліг зараз.

Але також будемо готові передавати такі гранітні хрести і на похованнях у межах Львівської області львів’ян, які не поховані на Личакові, а таких також є багато.

На жаль, вже понад 200 хлопців не з нами.

Так, ми запускаємо цей процес може трохи із запізненням, адже усі розуміємо, коли почались перші жертви. Зараз із скульпторами і мистецькими середовищами доузгоджують вигляд цих хрестів. Є зразки, які, за результатами роботи львівських скульпторів узяла Херсонська міська рада, де, щоправда, тільки п’ятеро полеглих. Буде аналог мальтійського хреста із надписом про загиблого. Орієнтовна вартість становить 30 тисяч на кожен хрест.

– Як вважаєте, скільки часу триватиме війна на Сході?

– Я давно налаштувався на тривалий період. Не хотів би нікого лякати, але я завжди кажу, що це не на рік, не на два і не на п’ять. В принципі, за цей рік ми багато просунулись. Зараз ситуація із озброєнням та постачанням у армії все-таки змінюється на краще. Не так швидко, як хотілося б, але змінюється.

А те, що це на роки… Навіть якщо Путін сам, чи у інший спосіб, відійде у пекло, повірте, це не закінчиться. Занадто багато процесів запущено навколо цього.

З іншого боку, нація реально консолідовується і це правильно.

Так, зараз трохи упало питання підтримки армії через волонтерів, але ті, хто хочуть допомагати, надалі знаходять можливості для цього, нехай навіть не у такому обсязі, як раніше.

Я теж планую вже у січні поїхати знову у АТО, щоб самому відчувати ситуацію. Я налаштований на те, що підуть роки. Потім на зачистку території, не кажучи вже про відбудову, також підуть роки. На жаль, нам треба навчитись жити у ситуації, що є війна на Сході. Мусимо з тим жити і робити на це поправку у своїй буденній діяльності не тільки військовим податком. Але я думаю, що перемога все-одно буде за нами.

– Ким зараз є голова обласної ради Олександр Ганущин: політиком, менеджером, волонтером?

– Перш за все, головою обласної ради. Підписуюсь усюди як волонтер, голова обласної ради. Волонтером доводилось бути усі 12 місяців цього року, а головою обласної ради останні півтора місяці цього року. Тому часу критично не вистачає критично на сім’ю, але якось доведемо це до ладу.

– А як дружина відреагувала на Ваше призначення головою обласної ради?

– Дружина відреагувала важко. Спочатку на округ у Броди, мовляв, навіщо знову балотуватись по Бродах, адже можна було знайти набагато легший округ.

Зараз також є складна ситуація, адже діти ще дуже маленькі – п’ять і девять років – їм потрібна увага.

Зараз не належиш сім’ї на вихідних, тому складно. Думаю, що з часом графік трохи випрацюється, у облраді буде менше смиканин, то буде легше у сім’ї.

– Тобто вільного часу у Вас нема?

– Так, нема. Ми від газу відмовились, маємо котел на тверде паливо, то ще маємо із чим махатися.

– Де будете зустрічати Новий рік?

– Вдома, у своєму будинку. Батько приїхав на Новий рік і потім знову їде на заробітки – повертається назад до Португалії. Він там уже 15 років. Він 1 числа від’їжджає, тому нема змісту десь їхати (інтерв’ю записано 30 грудня, – Ред.). Плюс діти хворі і 1 січня – урочистості з нагоди річниці Степана Бандери, тому залишаємось вдома.

Потім маємо декілька вихідних і уже 4 стартують бюджетні слухання, то теж треба бути на місці, може треба буде щось підказати.

– Яке Ваше основне досягнення за 2015 рік?

– (пауза) За весь рік одне єдине досягнення?

– Ну кілька досягнень.

– Мені легше говорити про втрати. Вони видимі і болючі.

Найбільша втрата – це, безумовно, мама.

Найбільша втрата – це ті хлопці, із якими ми бачились на фронті, а за кілька днів їх уже не стало. Серед них були як мінімум троє близьких, із якими постійно був контакт.

Із втратами легше. Це реальні і відчутні речі.

Щодо досягнень? Ну, було сім чи вісім поїздок на Схід, я вважаю, що це багато. Мені важко це оцінити, але це кілька твердих мільйонів, які нам вдалось змобілізувати спільними волонтерськими зусиллями.

У частині ради експозиція за півтора місяці ще мала, але якщо пройде програма мікропроектів на 35 мільйонів, то це досягнення. Раніше було 17 мільйонів, а перед тим лише 5 млн і ще перед тим тільки 1,5 млн грн.

Якщо запуститься проект по призначеннях за результатами конкурсів – це теж великий процес.

А загалом найбільше досягнення, що у сім’ї усе гаразд, діти, дякувати Богу, здорові.

– Мабуть, останнє запитання, яке не можу не спитати Вас – про так званий буфет, який був у холі обласної ради. Ви це питання так м’яко не коментували, але …

– Ми відновили співпрацю із комунальним закладом – Львівським коледжем ресторанного сервісу та туризму.

Можливо, трошки дійсно перегнулась палиця у облаштуванні буфету. На перспективу будемо обмежуватись суто кавою і чаєм у холі.

Ми посиленими темпами рухаємось до відновлення їдальні, яка б обслуговувала весь будинок, у тому числі і депутатський корпус, адже у цьому будинку мусить бути заклад громадського харчування.

Зараз найближчий звідси заклад – це «Панська чарка», але це демобілізує, адже люди за годину не встигають добратись туди, пообідати і добратись назад. А зауваження із облаштування буфету будуть враховані.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Хочеш повідомити новину? Дій!
ПОДІЛИТИСЬ

Реклама

Loading...

Реклама