Удова Скрябіна розповіла про загиблого музиканта та їхні стосунки

Про це повідомляє "Антикор".

Через рік після смерті лідера гурту "Скрябін" його дружина Світлана Кузьменко розповіла про свої почуття та поділилася спогадами.

"Сьогодні мені найбільше не вистачає його оптимізму та почуття гумору. Пригадую, коли виникали якiсь проблеми, вiн завжди казав: "Усе буде добре! Ми все вирішимо та прорвемось!" А ще не вистачає нашого спiлкування: протягом дня Андрiй дзвонив по 10 разiв. Просто так… Знаєте, ми були не лише чоловiк i дружина, а передусiм – величезнi друзi. Дуже близькi iнтелектуально й духовно. Нас пов’язувала якась енергетика, не знаю, космiчна – не космiчна, але… Нам було добре разом!" – поділилася Світлана.

Утім, вона каже, що не ревнувала Андрія до сцени, адже розуміла його.

"Я прекрасно розумiла, що сцена i творчiсть для Андрiя – це у життi головне… Так, вiн був страшенним трудоголiком. Йому все одно було, скiльки спати – двi години чи одну. Для нього не iснувало слова "змучений". Взагалi… Мало хто iз зiрок може сказати, що об’їздив усю Україну, побувавши ледь не в кожному селі. Причому виступати доводилось i безплатно. Грошi для нього були не головне й цiкавили найменше. Так, вiн жив сценою!" – зазначила вдова.

Кажучи про всі нагороди, які присудили Андрію за рік після його смерті, Світлана наголошує на нелогічності на парадоксальності ситуації.

"Йому дуже болiло, що "Скрябiна" особливо не крутили нi по радiо, нi по телебаченню. I коли сьогоднi Андрiю спiвають дифірамби та посмертно вiдзначають рiзними нагородами, я всiх запитую: "Де ви були ранiше?". Чому ранiше не було тих нагород, якi я тепер виставляю собi на вiкно i з посмiшкою дивлюся на них? Невже для того, щоб тебе визнали, треба померти? Невже треба померти, щоб твої пiснi стали називати пророчими? Ще вчора вони були неформатом, а тепер – навпаки. Ось у цьому вся банальнiсть, точнiше — цинiзм нашого життя", - обурюється Світлана.

Розповіла удова музиканта і про те, як Кузьма ставився до життя в цілому.

"Андрiй завжди любив подорожувати, i свого часу ми об’їздили майже весь свiт. Перебуваючи за кордоном, виходили з готелю найпершi, а повертались найпізніше. Намагались побачити все, що можна. Десь – пiшки, десь – на велосипедах. Хочеш, не хочеш – це не обговорювалося. Нiким. Андрiй був просто як згусток енергiї чи як батарейка. I вiн постiйно казав: "Шкода часу". Тому й прокидався завжди дуже рано… Вiн поспiшав жити!" – додала вона.