Боротьба за якісний ефір чи за «свободу» меркантильних інтересів?

12
Боротьба за якісний ефір чи за «свободу» меркантильних інтересів?

Львівські депутати побилися. Ця новина облетіла усі львівські медіа. 16 лютого 2016 року, на черговому засіданні сесії Львівської обласної ради, депутати від Всеукраїнського об’єднання “Свобода” заблокували трибуну. На зауваження колег реагували агресивно, штовхали та використовували сирени. Словом, хотіли зірвати сесію.

Причиною «шоу» стало можливе голосування за звільнення директора Комунального підприємства «Телекомпанія «Львів-ТБ» Ярослава Антонійчука. Здавалося б, обласну раду не влаштовує менеджмент власного комунального підприємства і депутати хочуть змінити керівництво, – так було і з минулими директорами, але голосували спокійно і в межах закону. Та раптом «Свобода» почала захищати свого менеджера. Показуючи, що не хоче, щоб про фінансово-господарську діяльність ручних керівників дізналися інші. Чому? У цій історії є передісторія.

У 2011 році свободівська більшість в обласній раді поставила свого однопартійця Максима Ощіпка відновлювати роботу комунального підприємства. Журналіст за освітою, він запросив на роботу колег, з якими колись доводилося працювати. Починав з нуля. Розробив концепцію, вибив ліцензію на супутник, зорганізував колектив і з однодумцями започаткував протягом півроку 16 систематичних телевізійних програм.

Тоді телекомпанія випускала власний продукт і абсолютно нові авторські проекти. У програмі були і розважальні і політичні шоу і чимало позастудійних. Спочатку депутати обласної ради підтримала ініціативу телевізійної команди і навіть виділили приміщення, якого «Львів- ТБ» ніколи не мало. Затвердили кошторис, штатний розпис, але перевести Максима Ощіпка з виконувача обов’язків на директора – не поспішали. Згодом така непоспішність стане зрозумілою.

У 2013 році телекомпанії довелося збільшувати кількість посад. На роботу у телекомпанію наполегливо «пхали» музичних редакторів, які, зрештою, ( хто розуміється на телебаченні) – не потрібні.

Як з’ясувалося згодом, на ці посади ВО «Свобода» порекомендувала маловідомий місцевий дует «Ріка життя» у складі Ярослава Антонійчука та Жанни Лобуцької (Іванни Савченко). Вони прийшли з ідеєю створити програму «Караоке на селі». Але щоб втілити проект – ідеї замало. Потрібні декорації, гроші на виїзди, яких не було передбачено в бюджеті телекомпанії. А ще потрібен був окремий творчий колектив, який працював би над втіленням проекту, адже новоприбулі працівники-співаки лише вели програму за готовими редакторськими сценаріями та співали.

Серед працівників почали ширилися чутки, що музичні редактори прийшли змінити керівництво «Львів-ТБ», яке на той час окрім творчості займалося і ремонтом та адаптацією приміщень до телевізійних потреб.

Приміщення, яке отримало «Львів-ТБ», вимагало багато змін: планування студії, прокладання комунікацій. І тут почалося найцікавіше. За ремонт взялося ТзОВ «Львівський будівельний холдинг», який «порекомендував» один із керівників облради і на той час член ВО «Свобода».

Звичайно, компанія перемогла у тендері, здається все правильно. Але це лише на папері. Ремонт приміщення, який мав закінчитися за кілька місяців, тривав рік. За цей час побілили стіни, відреставрували (пофарбували) вікна, зробили студію та залили у ній бетонну підлогу. Щоправда, через брак досвіту, цю роботу робили двічі. І за усе це з обласного бюджету заплатили майже 435 тисяч гривень. Тодішній директор запідозрив неладне і запросив незалежних експертів, які підтвердили підозри керівника.

Директор просив будівельників доробити і переробити, але його не слухали.  Щоб не нести відповідальність за витрачені намарно державні кошти, він звернувся до суду. Але довести справу до кінця не встиг, його,- без шуму і блокування трибуни, просто звільнили.

А от вже новий директор Ярослав Антонійчук, знову став у пригоді – пішов на мирову із ТзОВ «Львівський будівельний холдинг». Відтак, фірма заплатила 1600 гривень, замість понад 80 тисяч, які нарахувала експертиза.

Ще однією аферою Ярослава Антонійчука стало призначення заступником директора з творчих питань, (чи не найвідповідальнішої штатної одиниці на телебаченні!) своєї колеги по дуету, співачки Жанни Лобуцької. Телебаченням почали керувати люди, які жодного дня не працювали на керівних посадах, які про телебачення знали лише те, що його показують по телевізору. Але дует брав участь у передвиборчих концертах одного з кандидатів у депутати від ВО «Свобода». І їм … пообіцяли.

За кілька тижнів після призначення, усі причетні до перевороту на комунальному підприємстві видихнули з полегшенням – справу із суду забрали, гроші на телебачення суттєво додали, телевізійні програми (зроблені попередніми творчими керівниками) були вдало запущені. Залишилося застрибнути у творчий потяг і робити те, що накажуть.

За півтора роки роботи менеджерів Ярослава Антонійчука та Жанни Лобуцької – канал заробив трохи більше 270 тисяч гривень. Кошти мізерні. Але менеджмент певний, що обласний бюджет їх підтримає. І вони не помиляються. У 2014 році на потреби “Львів-ТБ” було виділено 5 мільйонів 847 тисяч, а у 2015 – 6 мільйонів 885 тисяч гривень.

Великі суми не спонукають до самостійного заробляння коштів, та й як заробляти, якщо менеджмент не розуміє – на яку аудиторію спрямовані програми, не має чіткої програми діяльності, за увесь час не спромігся розробити стратегії подальшого розвитку.

А як на інших каналах? Для порівняння, лише за не повні два місяці виборчої кампанії Львівське державне телебачення заробило в кілька разів більше, ніж “Львів-ТБ” за півтора роки.

А ТРК “Броди”, не маючи свого каналу, за рік заробило понад 300 тисяч гривень.

“Ми за рік заробили понад 300 тисяч гривень. Мене дивує, чому на “Львів-ТБ” заробили менше”, – каже Дивись.Інфо директор ТРК “Броди” Володимир Булишин.

Тим часом, нове керівництво привело на телебачення своїх родичів, близьких та далеких знайомих. Працівники підрахували: із понад 80 працівників, які отримують зарплату, на роботу приходить заледве 60. Нові «менеджери» закрили практично усі позастудійні програми, спроби запустити нові проекти – не вдалися. Відтак вже майже два роки, по колу, на каналі показують повтори програм, задумані та відзняті людьми, які вже давно на «Львів-ТБ» не працюють. Виборчий рік приносить засобам масової інформації значне фінансове полегшення, кандидати грошей не шкодують.

Проте на “Львів-ТБ” ситуація щораз погіршується. Наприкінці року людей примусово переводять на півставки, чи не усі змушені писати заяви на відпустку за власний рахунок, але при цьому виходити на роботу. Хто пробував заперечувати керівництву – ставали ворогами і потрапляли під скорочення. У фаворі ті, хто не хоче працювати, але у добрих стосунках із керівниками.

Відтак, стає зрозуміло, чому «Свобода», маючи свого керівника ТБ, боїться його втратити. І чи може одна політична сила контролювати усю господарсько-фінансову діяльність комунального підприємства?

Нещодавно обласні депутати проголосували за програму призначення нових керівників комунальних підприємств на конкурсній основі. Якраз прозорих відносин між роботодавцем і керівником найбільше бояться ті, хто захищає керівників, які не здатні вивести підприємство з кризи. І понад усе бояться втратити контроль над господарсько-фінансовою діяльністю підприємств та вплив на ручних директорів та їх заступників.

Олесь Цвях для Дивись.Інфо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Хочеш повідомити новину? Дій!
ПОДІЛИТИСЬ

Реклама

Loading...

Реклама