Першого секретаря Посольства України в Словацькій Республіці треба звільнити не за контрабанду, а за некомпетентність, – дипломат

Першого секретаря Посольства України в Словацькій Республіці О.Ліщишину потрібно звільняти з роботи і держслужби. І не за контрабанду, за некомпетентність. Про це на своїй сторінці у Фейсбук написав український дипломат, колишній генеральний консул України у Стамбулі Богдан Яременко.

«Лист, який оприлюднив Г.Москаль є ніщо інше, як «фількіна грамота». Спосіб складення і оформлення цього листа є просто таки образою для державного службовця», – пише Яременко.

І додає: «1. Мова діловодства в Україні - українська. Звичайно, посольство України в Словаччині за кордоном можуть використовувати словацьку мову для спілкування з урядом цієї держави. Природно, що текст словацькою мовою не може бути адресований кому-небудь іншому, ніж органам державної влади Словацької Республіки. Зрозуміло також, що текст українською мовою не може бути адресований кому-небудь іншому, ніж органам влади України. Два різних листи (один - органам влади України, а інший - органам влади Словаччини) не можуть бути розміщені на одному бланку і бути зареєстрованими за одним вихідним номером. Можливий варіант - лист українською мовою з доданим перекладом на словацьку, або навпаки.

Перед відрядженням закордон усі співробітники МЗС мають пройти стажування, в тому числі і в структурному підрозділі, який відповідає за діловодство і обіг документів. Також в кожній установі є посадова особа, до функціональних обов’язків якої належать відповідні питання. Навіть якщо перший секретар Посольства елементарно безграмотна, завідувачка канцелярії не повинна була допустити такого безграмотного оформлення документів, а тим більше скріпити печаткою посольства цю «довідку».

Стисло - автотранспортний засіб ідентифіковано в листі теж безграмотно і недостатньо (безграмотно - назва марки і моделі, недостатньо - відсутній згадки про номер кузова, рік випуску). Та і взагалі - дипломатичних машин не існує. Існують недипломатичні перші секретарі та автомобілі з дипломатичними номерами, власниками яких можуть бути дипломати або дипломатичні установи.

2. Священний для кожного дипломата документ - Віденська конвенція про дипломатичні зносини від 1961 року, на яку міститься посилання в «листі» Ліщишиної, має бути названа точно і повністю. Віденських конвенцій існує кілька десятків і Віденська конвенція про охорону озонового шару не особливо допомогла би у спробі оформити чи виправдати контрабанду.
3. Віденська конвенція, на яку намагається посилатися Ліщишина, не містить поняття «дипломатичний вантаж». Є поняття «дипломатична пошта». І визначено, що «все места, составляющие дипломатическую почту, должны иметь видимые внешние знаки, указывающие на их характер, и они могут содержать только дипломатические документы и предметы, предназначенные для официального пользования».

У тій же Конвенції сказано «дипломатический курьер, который должен быть снабжен официальным документом с указанием его статуса и числа мест, составляющих дипломатическую почту, пользуется при исполнении своих обязанностей защитой государства пребывания».

Отже, для того, щоб 6 тисяч пачок сигарет стали не дипломатичним вантажем, а хоча би дипломатичною поштою, необхідно запакувати їх таким чином, щоб оформлення відповідало нормативам про оформлення дипломатичної пошти, видати кур’єру, а не його автомобілю лист, в якому буде зазначено кількість місць дипломатичної пошти (скажу по правді, такий «вантаж» в принципі відповідно до чинних вимог не можливо оформити, як дипломатичну пошту).

Цього Ліщишина теж не знала. Схоже, що інші посадові особи посольства теж (якщо лише перший секретар Ліщишина не перевищила свої службові повноваження, і оформила такий собі «дипкур’єрський лист» не ставлячи до відома посла, офіцера з питань безпеки і завідуючого канцелярією).

Знати це повинні і українські митники та прикордонники, які повинні починати щось запідозрювати не через сигнали службової собаки, а лише побіжно поглянувши на «фількіну грамоту» імені Ліщишиної.

4. Не знала наша дипломатична ступа, що догляду не підлягає лише дипломатична пошта. А ось усе інше, а надто автотранспорт цілком може навіть доглядатися».