Савченко поведінкою в полоні заклала більшу «міну», ніж росіяни думають. Блог Віталія Овчаренка

Два роки війни дали нашому суспільству та країні безліч відомих та невідомих героїв. Ми бачили, як прориваються будь-якими шляхами до своїх з Іловайська, бачили, як тримаються до останнього в Аеропорту пошматовані підрозділи, як у Дебальцевому стоїть до наказу та на рівних б'ється з окупантами наша армія.

Бачили багато героїчних вчинків, де наші хлопці були прикладом мужності та незламності духу. Бракувало прикладів героїзму лише з однієї із багатьох сторін війни, закритої та маловідомої, - полону. Нечисленні свідчення про полон хлопців з Іловайська, комбат Кузьміних та водій МТЛБ з Аєропорту, - ось практично і все, звідки ми дізнавалися про наших полонених, окрім звісно ж постійних знущань росіян над нашими хлопцями, які так смачно транслюють російські ЗМІ.

Савченко ж показала, і, що найголовніше, дала приклад того, як потрібно поводитися у російському полоні. Її крики, нахабність, сміливість, впертість та певне самозречення в тій маленькій кімнаті російського суду стали тим самим прапором української стійкості та справедливості. У цьому контексті не важливо, що зробить далі Савченко, тут головне, що вона вже зробила - дала, окрім всього іншого, правила поведінки.

Тепер кожен український військовий, який опиниться чи вже є у російському полоні, не дивлячись ні на що, буде пам'ятати ту велику боротьбу Савченко в полоні. Приклад, який і дасть жагу до життя, що збереже солдату віру і незламність в черговому російському підвалі. Приклад, який так яскраво показує, що вихід є завжди, і за нього варто боротись.

Віталій ОВЧАРЕНКО, доброволець АТО.