День медичного працівника: життя в реаліях української системи охорони здоров’я

307
День медичного працівника: життя в реаліях української системи охорони здоров’я

На підтримку ініціативи працівників установ і закладів охорони здоров’я України, у третю неділю червня у всій державі відзначаємо День медичного працівника. Свято людей, яким ми довіряємо найцінніше – своє здоров’я та здоров’я своїх рідних, пише Дивись.info.

Львівських медиків часто називають одними із найкращих у Європі. І це не просто слова. Медпрацівники доводять це на міжнародних конкурсах,  бо ж наша медична школа відома чи не у всьому світі та дає фахову стартову базу. Однак недофінансування галузі та непопулярні, за словами різних фахівців, реформи гальмують розвиток української в цілому та львівської медицини, зокрема.

Відпустки через брак коштів

У Львівській області медиків відправлять у відпустку їхнім коштом на два тижні. Таке рішення обласні чиновники прийняли через нестачу грошей для виплати зарплат. За їхніми словами, у бюджеті області не вистачає більше 60 000 000 гривень, тому найпростіше, що можна зробити за таких умов, – відпустка за власний рахунок на два тижні. Це дозволить заощадити майже половину суми – близько 30 млн грн

Скорочення як вихід?

Близько шести тисяч працівників медичних закладів у Львівській області підлягають звільненню в найближчі кілька років. Такі попередні висновки аудиторських комісій.Про це повідомив директор департаменту охорони здоров’я Львівської ОДА  Богдан Чечотка.

За його словами, передусім будуть звільняти адміністрацію та обслуговуючий персонал. А потім – лікарів та медсестер. Також Богдан Чечотка запевняє, що процес оптимізації в медичних закладах відбувається впродовж  кількох останніх років.

«У Старому Самборі цей процес тривав упродовж десяти років. За цей час дільничні лікарні перепрофільовували в амбулаторії з денним перебуванням пацієнтів. А в Самборі це все треба пройти оперативно. Тому там зараз відчувається соціальна напруга. Там скорочено вже майже сто осіб, але питання все ще не вирішене», – порівнює він.

Однак  маємо чим пишатися

Майстерною у своєму роді стала нещодавня операція, проведена львівськими медиками канадійці українського походження, хворій на рак. Марія Коваль, яка значну частину життя провела за океаном, раптово занедужала. Канадські медики поставили їй страшний діагноз — пухлина головного мозку. Та братися за лікування не поспішили, аргументуючи це тим, що пухлина розміщена в недоступному місці. Дати другий шанс на життя жінці погодилися місцеві лікарі. І в них вийшло. Нині жінка проходить реабілітацію і впевнено говорить про своє майбутнє, та вже не за океаном, а на Батьківщині. І таких прикладів можна навести чимало.

Про проблеми у медичній галузі та шляхи їхнього вирішення Дивись.info запитала у відомих на Львівщині лікарів.

Мар’яна Возниця, головний лікар Львівської обласної дитячої лікарні «ОХМАТДИТ»:

«Я працювала практичним доктором з 1999 року до 2 червня 2016 року. І лише останні тижні я очолюю ЛОДКЛ ОХМАТДИТ, тому я знаю та розумію умови, в яких доводиться працювати медикам з власного досвіду. Галузь недофінансована, приміщення переважно потребують ремонтів, а апаратура – оновлення. Окрім того, останнім часом йдеться про оптимізацію, що точно не додає настрою, бо нема чіткого розуміння, а що це таке. Так, державні медичні заклади переважно виглядають не так, як бажалося. Пацієнти не завжди задоволені умовами. А сьогодні є багато приватних закладів, які мають чудові ремонти та оснащення, люди, потрапляючи туди, ставлять й вищі вимоги до державних, проте забувають при тому, які інвестиції ідуть на їх розвиток, а також, що й ціни там не всім доступні.

12241031_10207911662167671_3460269926751345222_o

І виходить така ситуація, яка нагадує мені те, як наші люди почувають себе, коли потрапляють за кордон. В Україні можна не защіпати пасок безпеки, обганяти, де заборонено, пакуватися на хідниках. Бо порядок –  то відносне. А у Європі- там ми всі чемні. Так і з державною безкоштовною медициною: можна починати сваритися вже відразу у реєстратурі, далі без стуку залітати до кабінету лікаря, вимагати швидшої черги, кидати сміття на підлогу і так далі. А у приватній всі чемні, і ще й платять за це гроші.

Я це все до того, що ера так званої безкоштовної медицини у тому виді в якому вона була та й продовжує, на жаль, перебувати, вже скінчилася. Якщо нічого не змінити, то скоро не залишиться нормальних лікарів та медпрацівників, а також здорових людей. Наче розробляються реформи, проте ніхто не бачить, а що ж має бути на виході? Зрідка хтось розуміє стратегію у цьому всьому. А якщо й розуміє, то нема достатньої комунікації між різними структурами та рівнями відповідальності, що призводить до непорозумінь та породження міфів та легенд.
 

А особливо серед простих працівників. А якщо зовсім просто: працівники хочуть просто працювати і не думати скоротять їх чи не скоротять. Хоча, як на мене, то і так також не може бути. Для прикладу, мене, як керівника лікарні, вперше обирали на конкурсній основі. Я маю 5-ти річний контракт. Це високий рівень відповідальності. Проте, для прикладу, як новий керівник, практично не можу вплинути на кадрові питання в лікарні. Бо для інших працівників контракт не передбачений. І тут не лише про наш заклад. Це ускладнює той самий рівень відповідальності. Бо є ще трудовий кодекс, профспілкові організації, багато всього. А далі найсумніше: є бюджет, якого завжди замало, є відсутність коштів на заробітну платню на кінець року, є статті бюджету, які не передбачають перекидання коштів при потребі з однієї на другу. Найбільше у цьому всьому бракує чітких законів. А управлінцям потрібно від чогось відштовхуватися. Проте, як я завжди говорю: посмішка нічого не коштує та не потребує тих чи інших реформ. Тому, чим більше ми будемо привітними один з одним, тим менше буде конфліктів і тим більше в нас буде спільного бачення майбутнього. Вітаю колег з професійним святом та бажаю мужності і  витривалості.

Вальдемар Надіжко, лікар-акушер-гінеколог, екс-головний спеціаліст відділу материнства і дитинства ГУОЗ ЛОДА .

12339452_983307085041749_5389794700707005946_o

«Я всім кажу, що не можна виокремлювати львівську медицину з медициною на загал. І, як на мене, не можна виокремлювати тільки проблему фінансування чи проблему забезпеченням медикаментами чи проблему забезпечення обладнанням. Допоки не буде перезавантажено систему в цілому, до того часу ми будемо мати отой перелік проблемних питань і у Львові, і у Києві, і у будь-якому іншому місті.

Тому, що в принципі у тому вигляді, в якому зараз є медицина – вона є нежиттєздатною. А пробують з тою чи іншою метою її втримати на плаву. Але вона в принципі не може жити. І відверто це не хочуть визнати чи не хочуть змінити.

Ну от поліцію змінили якось. Щось поміняли. Тому й не можемо говорити про ту хвилю петицій, мета якої – збільшення зарплат медикам. Як можна просто взяти і збільшити зарплату лікарям, не міняючи систему? Звідки взяти ті гроші? Систему в цілому треба змінити.  І тоді змінена система зможе вже працювати і з огляду на зарплату лікарів, і стосовно забезпечення медикаментами. Тільки таким шляхом. Немає іншого варіанту. Я бачу вирішення цієї проблеми тільки в повному перезавантаженні. При  тому, що не треба видумувати ровер. Маємо багато пострадянських країн, і країни Східної та Західної Європи. Потрібно просто сісти не лікарям, а фінансистам і економістам, подивитись, яка модель медицини найбільше пасувала би для України і просто скопіювати ту модель для нас. А у нас чомусь завжди хочуть видумувати щось нове. Є вже відшліфовані методи, що працюють десятиріччями та показали свою ефективність. Лікарі мають лікувати людей. А не видумувати щось. Для того є відповідні служби, які мають аналізувати ефективність тієї чи іншої моделі.»

Олег ГАЛІВ

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Хочеш повідомити новину? Дій!
ПОДІЛИТИСЬ

Реклама

Loading...

Реклама