Українська автокефалія позбавить РПЦ претензій на світове лідерство, – релігієзнавець

290
Українська автокефалія позбавить РПЦ претензій на світове лідерство, – релігієзнавець

На Криті розпочався Всеправославний собор, підготовка до якого тривала 55 років. І хоча на порядку денному нема українського питання, а саме: надання українській церкві автокефалії, воно активно обговорюється у кулуарах. На що може розраховувати Україна, що втратить РПЦ з отримання українською православною церквою автокефалії, «Дивись.info» розповів відомий львівський релігієзнавець, а нині директор департаменту у справах релігій та національностей Міністерства культури України Андрій Юраш.

– Сьогодні на порядку денному Всеправославного собору не стоїть питання надання Україні автокефалії. Однак наскільки це питання може бути актуальним для Константинополя загалом?

– Щодо питання України, то про це могли говорити, про це могли якось мріяти, але схема проведення чи підготовки до собору апріорі виключала українське питання у тій якості, в якій його хотіли бачити в Україні. Бо згода РПЦ взяти участь у підготовці собору, підготовці документів, синаксисі, тобто в зібранні глав православних церков у Шамбезі у січні цього року, означала, що принаймні на деякий час питання України заморожується, і це була умова Російської православної церкви, за якої вона погоджувалася брати в цьому всьому участь. Тому зрозуміло, що питання України не могло стояти. Але з іншого боку, треба розуміти, що питання України не стояло ні в позитивному, ні в негативному сенсі. Мається на увазі, що в позитивному воно не могло вирішитися, але й не було відповіді, що Україна не може отримати автокефалії. Просто питання виносилося за рамки майбутнього собору, бо з цього питання жодного порозуміння між Константинополем і Москвою не було і не могло бути. І тільки по успішному завершенні собору до цього питання мали б повернутися, і вже в робочому режимі його розглядати. Тому сподівання на те, що собор мав у якийсь спосіб розрубати гордіїв вузол української проблематики, щонайменше ідеалістичні. Інша справа, що він мав створити об’єктивні передумови і, умовно кажучи, розв’язати руки Константинопольському патріархату предметно цим зайнятися після собору. Цей момент чудесно зрозуміла і прорахувала Московська патріархія. Тому зрозуміло, чому вона не брала участь у соборі. Вона усвідомила, що проведення собору, де навіть не буде поставлене українське питання, воно об’єктивно буде працювати на розв’язання цієї проблематики в певному часі, а Константинопольська патріархія готова предметніше підходити до цього питання. Тому РПЦ і влаштувала власний демарш, домовившись із своїми найближчими церквами-сателітами. Відтак чотири церкви (Російська, Грузинська, Болгарська і Антіохійська – ред.) не взяли участь у соборі.. Але це не впливає на саму суть проведення цього собору. Згідно із його регламентом, собор скликається за згоди представників усіх православних церков. На синаксисі у січні цього року така згода була дана, а регламент не передбачає обов’язкової участі, тобто має бути обов’язкова згода, але не обов’язкова участь. Чого, власне, й не було. Тому собор, який відбувається, є повносилий. І як неодноразово заявляли представники прес-служби Константинопольського патріархату, зокрема отець Йоанн Хесалдіс, що, незважаючи на участь чи не участь церкви у соборі, його рішення будуть обов’язковими для всієї православної спільноти. Цілком очевидно, що Москва буде робити все можливе, щоб зменшити вагу цієї події. Бо вже навіть у вітальному посланні РПЦ собор назвала зібранням на Криті. Думаю, це приватна думка Москви, адже Московська патріархія програла і не досягла прикінцевого результату. Вона не змогла зірвати проведення собору, вона не змогла поставити під сумнів його легітимність, вона не змогла організувати не участь більшості православних церков, і собор все-таки відбудеться. Крім того, Москва показала, що живе в ізольованому просторі стосовно інших православних церков і свідомо себе заганяє у темну резерваційну площину. Зрештою, стало зрозуміле реальне розташування сил у світовому православ’ї. Більшість церков все ж підтримує Константинопольський патріархат, тобто 10 з 14. Тому, очевидно, собор є важливою подією у православному світі і, думаю, на буде прийнято дуже багато демократичних речей, зокрема про необхідність голосування і затвердження всіх документів не консенсусом, як наполягала Москва, бо консенсус означає, що голос будь-якої церкви, зокрема і РПЦ є визначальним і може накладатися вето, а простою більшістю, тобто так, як це відбувалося навіть на вселенських соборах.

– Чи можна говорити про якісь часові рамки щодо отримання Україною автокефалії?

– Поки що офіційне звернення від парламенту України не зайшло до Вселенського патріархату, або, можливо, з дипломатичних міркувань про це не йшлося, щоб не ускладнювати і так доволі специфічну ситуацію. Але отець Йоанн Хесалдіс повідомив, що в кулуарах собору дуже активно обговорюють питання звернення Верховної Ради. Тобто, думаю, це питання буде на порядку денному в найближчий час. Все залежатиме від комплексу складових, які визначатимуть ставлення до цього питання. Це і позиція церков, і активність ієрархії. Можливо, це питання буде винесено на обговорення за якийсь місяць-другий. Але спочатку варто дочекатися завершення собору, проголошення основних документів, усвідомити основні меседжі і потім подивитися на два інших складових чинники, які будуть визначати і термінувати строки вирішення українського питання: перше – це яку позицію займе Московський патріархат, друге – як Константинополь буде поводити себе у цій ситуації.

– Що означатиме для України отримання автокефалії?

– По-перше, в Україні вже є автокефальна церква. Автокефалія – це статус у православії, який визначає повністю самокеровану, незалежну церкву. У нас вже є щонайменше дві юрисдикції, які фактично мають статус автокефалії. Це Українська православна церква Київського патріархату, і Українська автокефальна православна церква. Питання йде тільки про те, щоб цю автокефалію або в рамках Київського патріархату, або якоїсь іншої об’єднаної церкви визнали інші православні церкви, тобто ті 14, які беруть участь чи запрошені на собор. Щоби ця автокефалія була визнана, і українська церква увійшла у спілкування з іншими церквами. Тобто для України це буде набуття канонічного статусу для тих віруючих, які вважають, що церква в нашій державі має бути організована за принципами помісної канонічної православної церкви. А для України це буде врегулювання і унормування давньої проблематики у православній спільноті. Мабуть, це матиме набагато серйозніше значення для світової православної спільноти, бо якщо це буде проголошено, це призведе до суттєвих переформатувань в українській православній сфері і, очевидно, що це спрацює на підвищення статусу впливів і престижу Константинопольського патріархату, і означатиме зменшення впливів і престижу Московського патріархату.

– Як це позначиться на РПЦ загалом?

– Це підірве позиції її позиції. В РПЦ постійно заявляють, що вона найбільша і найвпливовіша православна церква світу. Московська патріархія де-факто влаштувала увесь театр із своєю неучастю і залученням інших акторів з метою показати себе як найвпливовішу церкву. Аля ця впливовість і чисельні показники для самого Московського патріархату пов’язані лише з одним – частиною РПЦ є потужна частина церкви в Україні. Тому якщо відбудеться в Україні переформатування і більшість православних громад і віруючих будуть входити в майбутню православну канонічну церкву, визнану іншими православними церквами, це означає, що претензії Московського патріархату на світове лідерство втратять під собою фактичний грунт.

Оксана ДУДАР

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Хочеш повідомити новину? Дій!

Реклама

Loading...

Реклама