Цвинтар тварин, або Жахіття на костомельному комбінаті біля Львова (фото)

1607
Цвинтар тварин, або Жахіття на костомельному комбінаті біля Львова (фото)

50 гектарів могильників із рештками тварин навколо Жовківського костомельного заводу знайшли районні депутати та активісти. Замість утилізовувати, на підприємстві знайшли простішу схему – викопали яму, насипали мертв’ятини і загорнули, а вибраний пісок продали, і все це не враховуючи зекономленого на роботі крематорію газу.

123 234

Дим і сморід

Щоб дістатися до заводу, їдемо розбитим шляхом: з одного боку – городи, соняшникове поле, яке тягнеться мало не до входу на підприємство, з іншого – ліс. Чим ближче до комбінату, тим нестерпнішим стає сморід, відчувається запах паленої шерсті чи, можливо, пір’я. Над заводом кружляють зграї велетенських круків, вони всюди – на дахах будівель, трубі котельні, кабелях. Очевидно, чекають на обід.

Над заводом стоїть густий дим. Неозброєним оком видно, що відходи тварин спалюють на території підприємства просто неба. Крізь шпари брами помітно екскаватор, який щось загортає. Дим піднімається угору відразу у кількох місцях на території заводу. Хоч до крайньої хати у Жовкві десь зо два кілометри, якщо вітер дме у бік міста, нестерпний сморід відчувається усюди. Але все це може видатися квіточками після обстеження території навколо підприємства – на 50 гектарах тут суцільні могильники. Деякі старі і вже почали густо заростати чагарниками, а нові можна визначити як за запахом, так і за зграями вороняччя, яке то каменем падає вниз, то знову здіймається в небо в пошуках «свіжої» поживи.

Буквально в сотні метрів від заводу натрапляємо на свіжий «цвинтар». Його вже встигли трохи позагортати, але тут досі стирчать кістки і нестерпно смердить через залишки кишок. У заглибинах чорна смердюча рідина, яка аж кишить комахами.

Місця свіжих захоронень знаходити легко – зазвичай до них ведуть сліди вантажівок та трактора. Таких місць тут безліч. Щоб всіх їх дослідити, доведеться ходити не один день і бажано мати із собою бодай якусь захисну маску.

Голова екологічної комісії Жовківської районної ради Ігор Муравський разом з однодумцями знайшов могильники випадково. Від людей, які живуть неподалік, почали надходити дзвінки про незаконний вивіз сміття.

Ігор Муравський – голова екологічної комісії
Ігор Муравський – голова екологічної комісії

«Нам почали розповідати, що приїжджають 30-тонні автомобілі і зсипають сміття у яри, а потім все це загортається. Ми вирішили перевірити інформацію і поїхали до костомельного. А тут тим часом ось що виявили», – розповів Ігор Муравський.

Як повинні утилізувати

Працівники підприємства, очевидно, не дуже ретельно замітають сліди своєї діяльності. Під ногами то тут, то там попадаються тазові кістки, щелепи, хребти, уламки черепів, ратиці, цілі купи шерсті та пір’я. І головна проблема полягає не просто у наявності могильників, а в тому, що захоронені тварини могли бути інфіковані смертельними хворобами.

Марко Шпікула – голова громадської організації
Марко Шпікула – голова громадської організації

Як би мала насправді виглядати робота підприємства, розповів голова громадської організації «Комітет екологічного порятунку України» Марко Шпікула: «Принцип роботи комбінату дуже простий: коли приїжджає автомобіль з мертвими тваринами, повинно бути заключення ветеринарного лікаря про причину смерті. Якщо причина смерті хвороба (сказ, чума тощо), на костомельному заводі таких тварин повинні утилізувати, тобто спалити. Якщо ж тварина померла, скажімо так, природною смертю, то такі рештки можна переробляти – наприклад, на мило. Але тут ми бачимо, що тварин просто захоронюють і на цьому економлять. За утилізацію кілограма трупної сировини станом на 2012 рік брали 51 копійку. Тобто: є хвороба – треба утилізовувати, нема хвороби – переробляють. Вони ж не роблять ні того, ні іншого, а просто закопують. А тут ще й подвійний бізнес: кар’єр викопали, пісок продали, у ями висипали рештки тварин, загорнули. Це дотаційне підприємство, і щороку на нього виділяються кошти. Приблизно йдеться про 400-500 тисяч гривень на рік. Самі розумієте, що якщо тварини не утилізуються, то виділені кошти йдуть не туди, куди б мали, а це вже пахне розкраданням бюджету».

Щодо переробки тих тварин, які «упокоїлися», скажімо, від старості, то їх можна переробляти. Сировину довго варять, а потім кістки перемелюють на борошно, з якого виробляють або добрива, або харчову добавку для тварин. Натомість інфіковану хворобою мертв’ятину повинні спалювати.

«Є спеціальні печі-крематорії з фільтрами, температура у них приблизно 1000 градусів. Люди мають працювати у захисних костюмах. Є перелік правил поводження з небезпечними відходами, є порядок знищення: як вони мають спалюватися, де вони мають спалюватися, яка має бути обробка, щоб не порушити карантинну зону», – продовжує Ігор Муравський.

Жовківський костомельний завод – єдине таке підприємство в області, відповідно трупні відходи звозять звідусіль. Промислові потужності комбінату – 9 тонн на добу.

Активісти підозрюють, що трупні відходи можуть привозити і з інших регіонів. До того ж не виключено, що йдеться саме про хворих тварин.

«Коли ми пильнували, щоб побачити, що тут діється, помітили, що на підприємство приїхав TIR з київськими номерами. Ми не знаємо, що було усередині, але підозрюємо, що йдеться про хворі туші, які привезли сюди, щоб зекономити, скажімо, на газі», – розповідає Марко Шпікула.

Як «економили»

Варто додати, що за годину роботи крематорію спалюється кілька сотень кубометрів газу. Тож не важко порахувати, скільки коштів можуть опинитися в чиїсь кишені, якщо мертв’ятину спалювати просто посеред заводу чи трішки пригорнути піском, а вибраний пісок продати. (Ціна КамАЗу піску – приблизно 3 тисячі гривень.)

Проблема небезпечного підприємства аж ніяк ненова. Вона спливає час від часу, потім створюється ілюзія роботи з усунення недоліків, а згодом все повертається на круги свої – одні відходи спалюють без додержання технологій, інші – прикопують.

«Я неодноразово повідомляв депутатів і районних, і обласних різних скликань. Всі про це знали і кожен казав, що питання вирішить і бере це на свій особистий контроль. Минуло кілька років, а ніхто не вдарив палець об палець», – каже Марко Шпікула.

«Десь декілька років тому тут справді провели якусь таку собі міні-рекультивацію, без сортування, без нічого. Просто все засипали і розрівняли. Якийсь період було більш-менш чисто», – додає Ігор Муравський.

До речі, рекультивацію провели зовсім не з благих міркувань, а після чергового скандалу, до того ж міжнародного. 2011 року виявили, що на костомельний привозять трупи собак з ЛКП «Лев». Бідолашних тварин не присипляли (знову ж таки «економили» бюджетні кошти), а забивали металевими трубами. Найбільша серійна страта – 82 собаки. Тоді вантажівку з мертвими тваринами помітила польська журналістка. Страти собак були, ймовірно, проведені у рамках підготовки до Євро-2012.

Потрапити на територію Жовківського костомельного комбінату наразі не можуть ні депутати, ні активісти, адже це, по суті, режимний об’єкт, на який привозять небезпечні відходи. Навіть з перевірками сюди не можуть потрапити ті, хто має всі законні підстави для цього, адже дозвіл, виявляється, потрібен аж зі столиці.

«Екоінспекторам теж відмовляють у проведенні перевірки. Буквально минулої п’ятниці вони отримали чергову відмову», – каже Ігор Муравський.

Тим часом активісти вже мають план дій.

«По-перше, треба добитися проведення перевірки; по-друге, потрібні лабораторні аналізи, щоб знати яких тварин тут утилізували, з якими хворобами чи несуть загрозу закопані рештки; по-третє, взяти проби грунтів, водойм, адже поряд тут річка Свиня, дізнатися чи не потрапили туди мікроби. Крім того, тут довкола ліс, де люди збирають ягоди, гриби, поруч городи, а ще пропонують тут виділити землю АТОвцям. Потрібно терміново проводити рекультивацію, використовувати вапно чи інші хімікати для нейтралізації. Можливо, потрібно ексгумувати решки і утилізувати, а тільки тоді все рекультивувати», – продовжує голова екокомії.

Наразі важко говорити про масштаби того, що діється на Жовківському костомельному комбінаті і навколо нього. Ніхто без лабораторних аналізів не знає, що міститься у грунті, воді та повітрі, але «любителі екстриму» продовжують збирати тут ягоди і гриби…

Фото Микити ПЕЧЕНИКА

Оксана ДУДАР

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Хочеш повідомити новину? Дій!

Реклама

Loading...

Реклама