В УКУ люди з особливими потребами пишуть ікони на склі

31
В УКУ люди з особливими потребами пишуть ікони на склі

В УКУ людей з особливими потребами навчають іконопису на склі. Серію майстер-класів з написання ікон Музей Українського католицького університету проводить спільно з центром «Емаус». Техніка майстрів з народу, які не дотримувалися академічних канонів, а малювали душею, близька людям з розумовою неповносправністю, вважають організатори. За підсумками майстер-класів планують створити виставку робіт, інформує прес-служба ЛМР.

«В Музеї УКУ ми проводимо різноманітні майстер-класи, бо прагнемо, щоб цей простір був живим і відритим, – розповідає художній керівник проекту Ольга Горда-Цибко. – Раніше техніки написання ікон на склі ми навчали здебільшого дітей, але згодом з’явилася ідея запросити до нас людей з особливими потребами, друзів «Емаусу».

«Перед святом Миколая ми організовували в атріумі університету виставку дитячого малюнку, – пригадує Андрій Цибко, директор Музею УКУ. – У верхньому ряді були роботи дітей, нижче – твори народного мистецтва. Нас вразило наскільки вони духовно споріднені. Саме тоді ми вирішили навчати цієї техніки іконопису людей з особливими потребами, яким також притаманна сердечна дитинність».

В Музеї УКУ відбулося уже чотири заняття з іконопису для людей з розумовою неповносправністю. На першому майстер-класі учасники малювали невеличкі прості роботи, на наступних розпочали працю вже над великими іконами.

Віра Козак, соціальний працівник центру «Емаус» запевняє, що малювання для людей з особливими потребами це не просто приємне проведення часу, але й арт-терапія, яка заспокоює: «А написання ікон Ісуса, Богородиці та святих друзів ще одухотворяє, дає змогу задуматися над чимось вищим. Одна учасниця сказала мені, що коли в неї негаразди з родині, їй хочеться більше малювати ікони».

«Коли я малюю ікони, то відчуваю добро, – розповідає Галина, учасниця майстер-класу. – На моєму малюнку Мати Божа тримає на руках Ісуса, а два ангели їх береже. Я хочу подарувати свою ікону дочці мого двоюрідного брата, щоб Богородиця з Ісусом її також охороняли». Сашко, юнак з аутизмом, каже, що великої пристрасті до малювання немає, однак у компанії друзів написання ікон захоплює: «Хороші люди і щире приязне спілкування створюють особливу атмосферу. Вона заспокоює. Стиль, в якому ми малюємо ікони, незвичний, але він має особливий магнетизм».

Традиція іконопису на склі побутувала на Гуцульщині, Буковині та Покутті в середині XIX століття. Прийшла вона до нас із Заходу – Румунії, Словаччини та Німеччини. Інформації про авторів, які малював ці ікони, немає. Швидше за все, це були звичайні майстри з народу.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Хочеш повідомити новину? Дій!
ПОДІЛИТИСЬ

Реклама

Loading...

Реклама