Кому ми платимо за світло? Або нема олігарха, нема і прибутків

Саме завдяки ядерній енергетиці державі вдалося прожити два роки війни зі світлом в домівках. Проте, через популістичні заяви політиків ринок ядерної енергетики «застряг» в найнижчих тарифах і «дотує» розвиток інших енергетичних галузей, найбільше тих, які контролюються олігархами.

Про проблеми і перспективи ядерної енергетики «Дивись.info» розповідає Ольга Кошарна, провідний експерт з ядерної енергетики, директор з питань інформації та зв’язків з громадськістю Асоціації «Український ядерний форум».

[dyvys_blockqoute text="Війна з Росією підштовхує український уряд нарешті розвивати власний енергоринок" author=""]

Перш за все, варто зауважити, що війна з Росією підштовхує український уряд нарешті розвивати власний енергоринок. Тож, на розпутті вибору того, яким він буде, політики рідко згадують саме ядерну енергетику. Особливо мало про нього говорять після трагедії на Фукусімі. Деякі країни Європи, зокрема Німеччина та Швеція, заявляли, що в майбутньому взагалі відмовляться від атомних станцій. Проте, не всі держави такі радикальні в своїх рішеннях.

«Політика різних країн стосовно розвитку ядерної енергетики значно різниться, — коментує «Дивись.info» Ольга Кошарна. — До прикладу, Німеччина, яка зараз відмовляється від ядерної енергетики, страждає від збільшення парникових газів, через те, що більшість її енергетичних потужностей працюють на газі. До того ж, збільшення використання енергій з так званих «зелених», відновлювальних джерел, призвело до того, що керувати об’єднаною енергосистемою Німеччині стало дуже важко. Річ у тім, що коли трапляється сильний вітер, і енергії в мережі стає забагато, то вона експортується в сусідні країни по мінусовій ціні. Від цього страждають їхні енергоринки. Аби якось врегулювати ситуацію, Німеччина зараз сповільнює розвиток відновлюваних джерел енергії.

А ось Франція не збирається відмовлятися від ядерної енергетики, так само, як і країни Східної Європи. Найбурхливіший же ж розвиток ядерної енергетики спостерігається на сході, до прикладу в Китаї та Індії. Тож, не можна сказати, що відмова від ядерної енергетики – це одноголосне рішення Європи чи тим паче світу. Особливо актуальною ядерна енергетика стала після Паризької угоди про зміну клімату в 2015 році, адже робота атомних станцій не призводить до викиду парникових газів».

Тим паче не може відмовитись від атомних станцій Україна, де доля ядерної енергетики складає більше половини усього енергоринку. Тож, було вирішено, що термін експлуатації українських АЕС продовжать і навіть будуть збільшувати потужності.

[dyvys_blockqoute text="Минулого, 2015 року атомними станціями було вироблено 57% усієї електроенергії України" author="Ольга Кошарна"]

«Минулого, 2015 року атомними станціями було вироблено 57% усієї електроенергії України, — продовжує експерт. — Це — абсолютний рекорд. В першу чергу, причиною цьому стала недостача вугілля, яке раніше надходило з Донецької та Луганської областей для ТЕС. Варто зауважити,  проблеми з вимкненням електроенергії в 2014 році були пов’язані, аж ніяк не з ремонтами на Запорізькій АЕС. А з тим, що компанія ДТЕК, яка контролює 75% теплових електростанцій, просто шантажувала уряд, вимагаючи збільшення тарифів. В той час 25 теплових енергоблоків були вимкненні через нібито аварійні зупинки».

Комусь книш, а комусь — шиш

До слова, шантаж вдався, адже вартість електроенергії на теплових станціях значно зросте. Тим часом поки собівартість виробленої енергії на ТЕС прив’язують до вартості вугілля в порту Роттердама та ще й його транспортування в Україну, тарифи на світло з АЕС і далі залишаються найнижчими. Споживач платить середню ціну за кіловат.

Ціна ця вираховується дуже цікаво: ДП «Енергоринок» скуповує усю вироблену електроенергію, правда за різними тарифами, потім сумує її вартість та продає споживачам. В домівках за світло українці платять менше, ніж підприємства. Україна залишається чи не єдиною країною в Європі, де така практика і досі вважається нормальною, адже в усіх інших країнах ціна для оптового покупця (підприємства) менша, ніж роздрібна вартість (для населення). Наразі ж цю схему влада змінювати не збирається, а олігархи наживаються на різниці в тарифах.

[dyvys_blockqoute text="Вартість атомної електроенергії найнижча з усіх можливих. Навіть менша, ніж на гідроелектростанціях, чия доля енергетичного ринку значно менша" author=""]

«Вартість атомної електроенергії найнижча з усіх можливих, — говорить пані Кошарна. — Навіть менша, ніж на гідроелектростанціях, чия доля енергетичного ринку значно менша. До прикладу, до 1 червня тариф складав – 45, 6 копійок за кіловат, в той час, коли на ТЕС тариф був за той же кіловат 1 гривня 10 копійок, а «зелений» тариф взагалі прив’язаний до євро і він складає 15 гривень за кіловат. За результатами минулого року на відновлювані джерела енергії припав 1% від загальної виробленої електроенергії, але коштів вони отримали 3, 6% від усіх сплачених. Тобто стільки ж, як і гідроелектростанції, які виробили трохи більше 4 % усієї електрики. З впевненістю можна сказати, що саме ядерна енергетика дозволила Україні пережити два роки війни зі світлом в квартирах».

Так, ось державна компанія  ДП «Енергоринок» за той же кіловат електрики ТЕС платить більше гривні (а буде, ще більше), сонячній електростанції – більше 15 гривень, а АЕС – і до 50 копійок не дотягує. Нагадаємо, що вартість «зеленого» тарифу прив’язали до євро тільки для юридичних осіб, а для звичайних людей, які хочуть продавати енергію з сонячних батарей на своєму будинку, ціна чітко зафіксована в гривнях — 5, 55 гривень, за вітрову — 3, 39 грн. Захмарні 15 гривень за кіловат отримують великі виробники. Впроваджували закон за часів президентства Януковича, тож подейкують, що такі тарифи «прописали» для наближених до тодішньої влади підприємців.

Словом, про «сімейних» «зелених» подумали тоді, а про «ДТЕКо-ахметівських» — зараз. Не подбали тільки про АЕС, які і далі платять за чуже задоволення. Влада мабуть вирішила, що АЕС заробляти не варто, бо за їхній розвиток заплатить держава за наші ж податки.

Незабаром на сайті буде опублікована друга частина матеріалу про атомну енергетику України.

Христина ІНЖУВАТОВА