Проросійське лобі в міністерстві зав’язує атомну енергетику України на російському паливі

 

Про проблеми і перспективи ядерної енергетики «Дивись.info» розповідає Ольга Кошарна, провідний експерт з ядерної енергетики, директор з питань інформації та зв’язків з громадськістю Асоціації «Український ядерний форум».

Першу частину тексту читайте тут.

Незважаючи на очевидну несправедливість в тарифах, владі таки доводиться змінювати ситуацію в ядерній енергетиці. Перш за все тому, що вона дуже залежна від Росії. В першу чергу, Україні доводиться купувати паливо для ядерних реакторів. Ще донедавна повну монополію на цьому ринку мала російська компанія «ТВЕЛ». Заради справедливості треба зауважити, що «ТВЕЛ» — один з найбільших постачальників не лише в Україні, а й по всьому світу.

Саме в цієї російської компанії Україна купує спеціальні тепловиділяючі збірки  (ТВЗ - ядерне паливо). Продукцією «ТВЕЛ» користуються усі АЕС України. Проте, на український ринок впевнено зайшла компанія «Westinghouse», ТВЗ якої експлуатуються в режимі дослідно-промислової  експлуатації з 2004 року, а в 2008 був підписаний комерційний контракт з НАЕК «Енергоатом» на постачання ТВЗ на три енергоблоки українських АЕС. Але проросійське лобі в Міненерго України в часи пана Азарова створювали перешкоди для цієї компанії. Наразі компанія постачає збірки для третього енергоблоку ЮУАЕС, нещодавно вони були завантажені також в енергоблок №5 ЗАЕС.  Планується розширити використання ядерного палива компанії «Westinghouse» на 5 енергоблоків АЕС. Ще один позитив полягає в тому, що попередньому уряду навіть вдалося вирішити проблему з постачанням збагаченого за ізотопом уран-235 для виробництва цих збірок. Річ у тім, що компанія виготовляє лише тепловиділяючі збірки, але не виготовляє ізотопно збагаченого урану.  Тож, ізотопно збагачений уран для виготовлення ТВЗ «Westinghose» постачає французька компанія AREVA.

«За останні роки був зроблений значний прорив, — наголошує Ольга Кошарна. — По-перше, почали використовувати тепловиділяючі збірки компанії «Westinghouse», також було підписано меморандум про співпрацю з французькою компанією АREVA. Тож збагачувати уран, який буде використовуватися для палива «Westinghouse», будуть саме на французькому підприємстві. Річ у тім, що процес збагачення урану для палива та вартість уранового концентрату – найдорожчі складові усього процесу його виробництва. В цифрах – близько 80% усієї вартості. І дуже важливо, що на ринку з’явився не лише новий постачальник готових збірок, а й змінився підхід до однієї з головних ланок процесу виробництва. Ринок ізотопного збагачення урану став конкурентним завдяки  введенню нових потужностей у 2015 році у Франції. За рік  є значні результати: вартість такого процесу  на світовому ринку зменшилась вдвічі!»

[dyvys_blockqoute text="Наразі, за підрахунками Держстату в 2015 році, в «ТВЕЛу» палива закупили на 610 мільйонів доларів, а в «Westinghouse» лише на 32. " author=""]

Щоправда, експерт впевнена, що хоч в майбутньому «Westinghouse» розширить свою роботу в Україні, повністю відмовлятися від послуг «ТВЕЛ» не варто.

«До прикладу, у Франції, яка самотужки виготовляє ТВЗ для своїх АЕС і навіть має державного монополіста в цій сфері, до роботи на своєму ядерному енергоринку залучили «Westinghouse», — коментує експерт. — Це звичайна конкуренція, яка завжди є запорукою якості та оптимальної ціни. Крім того, особливого вибору все одно для України не має, адже «Westinghouse» і «ТВЕЛ» — єдині виробники на світовому ринку ядерного палива для радянського типу реакторів, що експлуатуються в Україні».

Корисні копалини і нам дістались

Певна річ, збагачувати уран самотужки Україна не може. Проте, на території нашої держави добувається уран та виготовляється урановий концентрат. І, хоча зараз собівартість українського урану дуже висока, забувати про галузь не варто. Нагадаємо, що на території України розташовуються 12 уранових шахт. Увесь урановий концентрат, який видобувають в Україні, спочатку везуть у Жовті Води на завод, а потім в Росії в Міжнародний центр збагачення урану. В останньому Україна є акціонером  з 10% акцій.

«В Україні, в середньому, щороку видобувається близько 1000 тонн уранового концентрату, — розповідає Ольга Кошарна. — Проте, на світовому ринку склалась така ситуація, що український уран – надто дорогий, адже видобувається він складним шахтним способом. В останні роки уранову промисловість активно розвивали в Казахстані, де спосіб видобутку набагато простіший. Хоча, незважаючи на теперішні ринкові ціни, варто зауважити, що підтримувати галузь вкрай важливо, адже вона вважається стратегічною і в майбутньому Україні ще знадобиться.

Натомість річна потреба для України – це 2400 тонн концентрату урану. Стосовно ж МЦЗУ, то там ізотопно збагачується лише 80 тонн уранового концентрату. Очевидно, що власного урану нам не вистачає».

Завод сховищу — не рівня

Після Революції  Гідності заморозили один з проектів колишньої влади. Мова йде про завод з виробництва ядерного палива, який мав би будуватися на території України разом з російською компанією «ТВЕЛ» (саме вони виграли конкурс). На думку експерта проект заморозили не даремно, адже для України він мав сумнівні перспективи. Цей завод ще більше узалежнював би Україну від російського ринку. Річ у тім, що в контракті було чітко прописано, що працювати завод буде виключно на російських технологіях. Розподіл був такий: 50 % плюс одна акція – отримує Україна, решта – Росія. Вкладаючи в розвиток проекту більше 400 мільйонів, Україна фактично не отримувала перспективи володіння технологією виробництва ядерного палива.

А от щодо іншого проекту, який також зараз опинився в «підвішеному стані», Ольга Кошарна зовсім іншої думки. Проект стосується побудови Централізованого сховища ядерного палива, який хотіли звести в Чорнобилі.

[dyvys_blockqoute text="Щороку Україна витрачає 200 мільйонів доларів на вивезення та зберігання відпрацьованого ядерного палива в Росії" author="Ольга Кошарна"]

«Щороку Україна витрачає 200 мільйонів доларів на вивезення та зберігання відпрацьованого ядерного палива в Росії, — пояснює експерт. — Побудова на території України спеціального сховища, де б ті відпрацьовані ТВЗ зберігались, окупиться вже через кілька років. Подібні сховища вже давно є в наших сусідів. До того ж, рано чи пізно Україні все одно доведеться забирати з Росії високоактивні радіоактивні відходи після переробки  нашого відпрацьованого ядерного палива. А якщо завтра наш сусід вирішить, що більше не хоче його в себе зберігати, куди ми подінемо це все? Свого часу така проблема вже була, коли в Росії прийняли закон, який забороняв завіз на її територію відпрацьованого ядерного палива. Тоді на Запорізькій АЕС  почали зводити спеціальне сухе сховище для відпрацьованих ТВЗ, яке успішно та безпечно експлуатується з 2001 року».

До того ж, за словами спеціаліста відпрацьоване ядерне паливо — це не відходи. В майбутньому його можна переробляти, або використовувати як цінну енергетичну сировину для виробництва палива для нових типів реакторів, наприклад, на швидких нейтронах. Тому, на думку пані Кошарної, слова політиків, які закликають не будувати такого сховища в Україні, нашій державі лише шкодить.

Христина ІНЖУВАТОВА