Місцеві громади не розуміють надрового потенціалу своїх земель, - голова Держгеонадр (Інтерв’ю)

Про культуру нардокористування в Україні, потенціал Львівщини а також лідерів надроринку, ІА Дивись.іnfo поговорила із т.в.о. Держгеонадр України Миколою Бояркіним.

Львівська область стала пілотним регіоном, із яким Держгеонадра підписали меморандум про співпрацю. Про значення такого кроку та загалом обласний потенціал говоримо далі.

— В чому суть підписаного між обласною владою і Держгеонадрами меморандуму і яку користь він принесе і області, і країні?

— Меморандум принесе користь всім без виключення: і місцевим громадам, і обласній раді, і адміністрації, і Державній службі Геології та надр, і загалом країна отримає тільки плюси. Чому? Тому що він у себе включає співпрацю з місцевою владою, з облрадою і адміністрацією щодо непрацюючих спецдозволів, які існують зараз. У 2012-13 роках був своєрідний «бум», спецдозволи (на користування надрами, - ред.) видавали всім, видавали майже безкоштовно. І цих дозволів понабирали багато, але коли справа дійшла до того, що треба вести георозвідку, треба вкладати кошти, то вся робота на цьому зупинилась.

І, відтак, за результатами нашої інвентаризації виявилось, що багато спецдозволів (1,5 тисячі із 5 тисяч) не працюють понад півтора роки. І, звісно, Львівська область також входить до цього списку. І тому нам потрібно розуміти, що із цим робити. Чи ми анулюємо спецдозволи і виставляємо на аукціон, знаходимо інвестора. Або співпрацюємо далі із надрокористувачем, який буде вкладати кошти і візьме на себе соціальні зобов’язання перед місцевими громадами, буде проводити георозвідку і так далі, і ставити на державний баланс ті надра, які будуть вивчені і розвідані.

— Про які перспективи в рамках меморандуму можна ще говорити?

— Це низка перспектив. Меморандум гарантує розвиток соціальної інфраструктури на місцях, дає змогу в оперативному режимі отримувати інформацію щодо потенційного надрокористувача та розширювати державну базу геологічної інформації.  Ми повинні сприяти один одному, а не блокувати роботу на тому чи іншому етапі.

 

— А про який розвиток соціальної інфраструктури Ви говорите?

— Дивіться, після внесених Держгеонадрами змін до Постанов №615 та №594 (дві основних постанови, які регламентують роботу Держгеонадр – ред.), які були прийняті Кабінетом міністрів від 12 квітня 2016 року, місцева влада отримала право становити свої умови соціального характеру. Наприклад, якщо надрокористувач хоче проводити видобування тієї чи іншої корисної копалини, він має відремонтувати або побудувати дитячий садок, відремонтувати дороги, адресно допомогти малозабезпеченим родинам. Ці умови мають прописуватись представниками області.

[dyvys_blockqoute text="Об’єми соціальних гарантій залежатимуть від об’єму інвестицій, які будуть заплановані в рамках проекту" author=""]

Також, продовжуючи тему соціальних гарантій, можемо говорити про право обласних та місцевих громад наполягати, щоб на об’єктах працювали виключно місцеві мешканці. Цей пункт може бути прописаний в договорі між надрокористувачем та громадою.

— Миколо Олексійовичу, Ви ще говорили про перспективи поповнення геологічної інформації. А як це можливо на місцевому рівні?

— Я би сказав інакше, що поповнення геобази України дуже ускладнюється без сприяння на місцях. Дивіться, коли надрокористувач отримає погодження на місцях на геологічну розвідку, після оформлення належної документації він повертається на цю ділянку надр і вивчає її. Дуже просто кажучи, він отримує інформацію що саме, на якій глибині, в яких об’ємах знаходиться в цих надрах. Потім він захищає цю інформацію в ДКЗ. Таким чином, держава поповнює свою базу щодо геологічної інформації.

[dyvys_blockqoute text="Треба бути чесним і відверто говорити про те, що відповідна геологічна розвідка проводилась ще за часів радянської України, якій вже мало довіряє вітчизняний інвестор, а і іноземний тим паче" author=""]

Треба переорієнтовуватись на сучасні запити ринку. Геологічна галузь Європи так розвинута ще і тому, що розвідку роблять ті підприємства, які претендують на користування надрами, а не держава. Виключення, це стратегічні копалини. А це вже інше питання, з яким Україні теж треба визначитись. Все починається з малого, з діалогу та спільної державної мети. Про це ми і говорили з місцевою владою.

— Зараз видача цих спецдозволів часто блокується саме на місцевому рівні, місцевою владою. Чому так, ніхто не хоче отримувати прибуток з надр?

— Чому виникла потреба в цих меморандумах – тому що дійсно немає співпраці і немає розуміння. Немає розуміння на місцях – що вони будуть із цим робити (будувати кар’єри й фабрики, чи просто саджати кукурудзу на цих землях). Тут мова йде про те, що виплати з користування надрами йдуть не лише до держбюджету, а й безпосередньо у місцеві бюджети (разом на обласний, районний та місцевий 25%).  Ми в Держгеонадрах повинні розуміти, чого хочуть місцеві громади, вони мають визначитися. А для цього вони мусять мати інформацію, що там у них є. Наразі люди не мають інформації, якими саме надрами володіють на своїй території. Тому ми вирішили надавати таку інформацію, інформувати детально. Бо галузь дійсно специфічна, треба консультації професіоналів із Держгеонадр. А після цього ми чекаємо на кроки від них, чекаємо, що місцеві громади чітко сформують свої пропозиції. І от Меморандум перш за все має налагодити таку комунікацію.

— Чи по Львівщині багато блокують видання дозволів?

— Львівську область можна назвати найкращою з усієї України, це правда. Тут відсоток непрацюючих дозволів менший. У нас є так звані фільтри, і от перший з них – кількість непрацюючих дозволів. Тож на даний час на Львівщині маємо 12 спецдозволів, які дійсно не працюють. Але це тільки перший фільтр. Ми надалі плануємо надавати інформацію щодо порушень, щодо плану виконаних робіт. Також, дуже важливий моніторинг щодо виконання соціальних зобов’язань, які взяв на себе надрокористувач. Тобто комплексну інформацію ми будемо надавати місцевій владі, аби громада могла робити висновки і знати, що у них відбувається, і далі відповідно діяти.

— А який загалом надровий потенціал області?

— Є багато газу, багато нафти, багато вугілля… Область дійсно багата, і я вам хочу сказати, що в принципі ринок газу і нафти стабільний. Водночас, є й інші корисні копалини: і торф, і руде вугілля. Але ми розуміємо, що Львівщина специфічна за розташуванням і що деколи видобувати якісь копалини невигідно – відсутня інфраструктура й економіка. Наприклад, на певній території є поклади бурого вугілля, і запасів умовно на 100 тисяч. А для того, щоб видобути, опрацювати, облаштувати кар’єр, потрібно вкласти 300 тисяч. Тобто не буде зиску інвестору. І таких родовищ дуже багато.

— Яка динаміка зацікавлень українськими надрами з боку інвесторів? Особливо, з боку іноземних інвесторів.

— Зацікавленість є і вона після останніх подій (з 2014 року) зростає і зростає. Не дивлячись на ситуацію в країні, інтересу все більше. Але ми стикнулися з тим, що інвесторів  не стільки війна лякає, як лякає недосконалість та заангажованість законодавства. Воно не захищає їхні права. Вони не впевнені, що встигнуть отримати прибуток. Таке економічне поняття як «довгі гроші», тобто отримання прибутку через 30, 50 або навіть 70 років в нашій країні не працює. Потенційний інвестор має бути впевненим, що за ці роки його ніхто не буде закривати, нищити його бізнес, тощо.

— 70 років це дуже довго для нашої держави…  

—  Так, ми не можемо дати гарантій на 70 років. Ось це і є головна проблема, адже інвестори цікавляться українським геологічним ринком. Я вам більше скажу, ми на європейській комісії запропонували свій проект по літію, по чотирьом родовищам. І от це зараз у топі зацікавленості. Плюс, в минулому році ми зробили пілотний проект  щодо анонсування наших родовищ на європейських геологічних сайтах. Це називається тізер – коротка інформація про родовище, запаси і так далі. І ми бачимо, що цим цікавились, до нас приїжджають. Ми проводимо переговори з італійцями по граніту, по габро. Канада  хоче заходити на ринок України, бачимо навіть американські зацікавленості. Китайці взагалі дуже багато інтересу виявляють, частіше за всіх приїжджають. При цьому, їх цікавить не лише нафта і газ, вони цікавляться всіма копалинами.

— Якщо  зробити рейтинг хоч би з п’яти копалин, якими найбільш цікавляться іноземні інвестори, що б у нього увійшло?

— Звісно, нафта і газ. Звісно, бурштин. А ще граніт, габро і подібні камені і… вода. Я вам хочу сказати, що на воду дуже і дуже зростає попит. І він буде зростати і далі, це наші найголовніші надра. Ми ж бачимо, як зараз багато в Україні заводів виробників напоїв, пива і так далі. На цю корисну копалину зростає попит дуже швидко. Ми розуміємо, що цей ресурс поновлюється, але все одно конкуренція там зростатиме. Багато хто не розуміє, чому на воду так само видаються спецдозволи або погодження, але хочу сказати, що цей ринок потрібно регулювати, бо інакше матимемо дуже негативні наслідки. Саме по воді маємо дуже багато заявок на спецдозволи. Справа в тому, що нафта і газ більш прибуткові (і прибутки можна отримати швидше), але і більш ризиковані. А вода не потребує вкладень дуже багато, приносить прибутки потроху, але і ризиків значно менше.

— От кілька років тому світле майбутнє пророкували сланцевому газу в Україні. З рештою, все замовкло, інвестори пішли… То чи є у нас майбутнє із цією копалиною, чи дійсно поклади цього газу в Україні такі суттєві?

— Поклади дійсно є. Але чому сталося так із Shell і Shevron? Через непорозуміння з місцевими жителями (такі питання і має вирішувати меморандум), через недосконалість законодавства, яке і зіграло певну роль в тому, що ці інвестори пішли. Загалом, технологія видобутку сланцевого газу важка, є багато сперечань щодо цієї теми і досі. Ми знаємо, що першим масовим видобувачем сланцевого газу є США, але у них є ті самі ж питання, що постали і в нас. І нерозуміння громад у тому числі. І інвестори в Україні зробили георозвідку, викупили усю необхідну документацію, але через нерозуміння із місцевими владами (ми ж усі пам’ятаємо, що відбувалось), вони все ж не змогли завершити проекти.

— А Львівщина має поклади сланцевого газу?

— Так. Я вже говорив, що це один із найбагатших регіонів. Навіть не тільки найбагатших – найкращих. Чому найкращих, бо тут є порядок, це головне. Найголовніше у надрокористуванні і видобуванні копалин – культура. У нашого надрокористувача відсутня така культура, культура в усьому: в подані документації, у видобуванні, в організації роботи, у виконуванні своїх обов’язків. Інвестори, які позаходили на Львівщину з іноземними інвестиціями, зіграли свою позитивну роль. І Львівщина дуже активно підхопила цю культуру і намагається тягнутись до європейських і світових стандартів і це вдається. Є багато інших областей з іноземними інвестиціями і там дійсно почали розвиватися і наші надрокористувачі, почали підходити до надрокористування на відповідному  рівні. У Львівській області бачимо дуже багато позитивних прикладів і бачимо, що інвестори дійсно працюють.

Дуже важливо, щоб кожен з учасників нашого «трикутнику» - Держгеонадра, Львівська обласна рада, Львівська ОДА розуміли свою роль і відповідальність, яку кожен з нас взяв на себе. Перший крок Служба зробила одразу після підписання меморандуму, надала список непрацюючих підприємств за діючими спецдозволами. Тепер справа за регіоном.

Спілкувалась Валерія ДУБОВА