Локомотив без ходу. Чому Львівщина досі не стала провідником співпраці України та ЄС

121
Локомотив без ходу. Чому Львівщина досі не стала провідником співпраці України та ЄС
Львівщина – європейський регіон

Львівська область, як і вся Західна Україна, позиціонує себе регіоном, що тримає першість у налагодженні співпраці нашої держави із ЄС. Незважаючи на всі політичні декларації, економічні показники досі не надають підтвердження цьому статусу.

Євроінтеграція надголодь

Визначення країн Європейського союзу основними економічними партнерами за кордоном для Львівської області є логічним. Це надиктовано географічним положенням регіону та сталими соціально-економічними зв’язками із конкретними підприємствами чи особами у Європі.

Сьогодні діють угоди про торговельне співробітництво Львівщини щонайменше із сімома країнами (або їх регіонами) ЄС: Австрією, Бельгією, Німеччиною, Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Чехією. Держави Об’єднаної Європи є й головним зовнішньоекономічним партнером Львівщини: з усіх товарів, що їх продала область за кордон у січні-квітні 2016, 73,7% (на 300,3 мільйонів доларів США) відправлялися саме до ЄС. Відповідно, імпорт із цих країн зайняв 71,6% від загального обсягу.

експорт

імпорт

Цінним фактом є й те, що товарообіг між львівським регіоном і країнами євроспільноти останнім часом зростає. Хоча частка ЄС в експорті та імпорті області зменшилася у січні-квітні 2016 року майже на 3% (в обох випадках) відносно аналогічного минулорічного періоду, фактичні обсяги проданих товарів збільшилися на 19% та 23% відповідно.

З огляду на обраний євроінтеграційний курс, втрату російських ринків і постійне падіння експорту та імпорту протягом останнього півтора року ці показники не можуть не тішити. Але реальність така, що за подібного темпу Львівська область у торгівлі з ЄС «досягне своєї стелі» за лічені роки. Тобто, це не приноситиме максимального результату для населення регіону. Адже сьогодні Львівщина не може багато заробляти на торгівлі з ЄС. Хоча від підписання Угоди про асоціацію із Брюсселем та тимчасового застосування Зони вільної торгівлі очікували прямо протилежного результату. Утім, це не проблема ЄС чи цього документа: вони здатні принести свої дивіденди.

Річ у тім, що нині підприємства Львівщини продають на захід товари із низькою доданою вартістю: зернові, олію, деревину, відходи харчової промисловості, шкури, меблі та одяг. За них відповідно можна отримати менший прибуток у коротші терміни. Із високотехнологічних товарів у достатньо великих обсягах область продає тільки електрообладнання та електромашини.

Створення більшої кількості підприємств переробної промисловості на Львівщині цінне ще й тим, що воно дозволило б краще контролювати потік сировини, що видобувається у краї. Зокрема це дуже актуально для деревини, незліченна кількість якої нелегально вивозиться за кордон. В інакшому випадку створення ширшого ринку для її збуту у Львівській області дало б змогу чіткіше уявляти кількість вирублених ресурсів, адже вони б залишалися на місці.

Альтернативою також може стати вироблення та продаж програмних технологій, для чого останніми роками створено чимало додаткових умов. Але львівському ІТ-кластеру поки складно конкурувати із Заходом, де платня набагато вища.

При цьому, компанії з ЄС заробляють на Львівщині, постачаючи електрообладнання, машини, реактори, транспортні засоби та вироби із чорних металів.

Поки ж зберігається і значне переважання імпорту над експортом у Львівській області: 490 мільйонів доларів до 408 мільйонів доларів відповідно. Це означає, що бути постачальником або перевізником у країн краще, аніж виробником. І така ситуація навряд чи зміниться найближчим часом. Навіть незважаючи на підписані домовленості з ЄС та усталені зв’язки.

Маленький шанс на прорив

Доктор економічних наук, професор Львівського інституту банківської справи Ростислав Слав’юк говорить, що в українському суспільстві склалося наївне бачення Угоди про асоціацію та можливостей, що їх вона відкриває для вітчизняної економіки та бізнесу.

Якщо український бізнес з олійними культурами, з олією пробився на ринок, частково «пробилося» зерно, частково – м’ясо птиці, це добре. Але якщо говорити про європейський ринок, що є достатньо чітко структурований і сегментований, то там ніхто ні на кого не чекає,
пояснив експерт

Слав’юк зазначає, що європейський ринок складався протягом 50 років і зараз українському виробникові майже неможливо закріпитися на ньому: вихід можливий лише на вузькі незайняті ніші.

Такий стан речей породжує закономірне питання про доцільність виходу на ринок ЄС. Мовляв, навіщо йти туди, де на нас не чекають. Звісно, євроінтеграція – болісний процес, що супроводжується прийняттям нових законів і вимог. У випадку бізнесу це означає необхідність переходу на нові стандарти, а отже витрати на організацію роботи та закупівлю нового обладнання. Користь від цього пояснюється тим, що торгівля у ЄС – це доступ до одного із найбагатших ринків у світі. Водночас перехід на вимоги і стандарти євроспільноти дозволить співпрацювати із торговими партнерами з усього світу, адже вони є одними із найвищих на планеті.

Завод «Електрон» – одне із львівських підприємств, що здатне постачати до ЄС високоточне обладнання / eltrans.electron.ua
Завод «Електрон» – одне із львівських підприємств, що здатне постачати до ЄС високоточне обладнання / eltrans.electron.ua

Тобто, в якомусь сенсі, євроінтеграційні процеси є невідворотними. Особливо для Львівщини, яка декларує свою західну орієнтацію. Але ключова проблема краю пов’язана не зі структурованістю європейського ринку і відносною складністю виходу на нього. Проблема в тому, що підприємства Львівської області не мають що туди продавати, аби отримувати адекватні прибутки. В області мало підприємств, які створюють товари із високою доданою вартістю.

Вихід на ринки Європи і створення високотехнологічного продукту – різні питання. Є інакша проблема: як нам залучити інвестиції, щоби хтось прийшов, вклав кошти і почав виробляти високотехнологічну продукцію,
зауважує Ростислав Слав’юк

Економіст додає, що на Львівщині, як і в усій Україні майже немає бізнесменів, які були б спроможні вкласти гроші в подібні проекти. Сподівання пов’язане із європейськими інвесторами, що потенційно можуть зацікавитися вкладанням грошей в об’єкти Львівщини або створенням підприємств в області. За таких умов можна було б розраховувати на збільшення доходів регіону та створення нових робочих місць із вищою заробітною платою.

І ймовірність того, що на Львівщину охочіше звертатимуть увагу європейські інвестори, зростає із запровадженням Зони вільної торгівлі, адже із нею падають чимало міждержавних обмежень на ведення бізнесу. Тим паче, як зазначає Ростислав Слав’юк, у Львівської області тут є значна перевага перед усією Україною: близькість до кордону, наявність чималої кількості робочих рук і достатньо розвинена інфраструктура. Але фактори, що відлякують потенційного інвестора, поки є набагато сильнішими.

Запустити локомотив

Головними проблемами, що псують перспективи Львівщини на отримання іноземних інвестицій, є наявність збройного конфлікту на території України та корупція. При чому, як відзначає Ростислав Слав’юк, остання відлякує бізнесменів з-за кордону набагато більше. А оскільки закінчення війни залежить не тільки від дій української влади та громадськості, іноземні експерти наголошують, що нашій державі життєво важливо розпочати тотальну боротьбу із корупцією в найкоротші терміни. Тоді й використання можливостей Зони вільної торгівлі з ЄС стане набагато ефективнішим.

Що ж до українського бізнесу, і львівського зокрема, що потенційно може вийти на ринок ЄС, то тут можна відзначити декілька проблем. По-перше, ще на початку співпраці України та Об’єднаної Європи у рамках асоціації чимало експертів відзначали ментальну неготовність вітчизняних підприємців до роботи на Заході. Мовляв, мало хто усвідомлює необхідність виходу на цей ринок, мало хто готовий до співпраці за високими вимогами та дотриманням усіх правил (читай, без «відкатів» і «договірняків»). Регіональний менеджер західноукраїнського офісу Європейської бізнес-асоціації, що займається створенням умов для залучення інвестицій і здорового бізнес середовища, Мар’яна Луцишин впевнена, що ця проблема потроху знаходить своє вирішення.

Бізнес в цілому прихильно ставиться до відкритих можливостей співпраці із ЄС. Це якщо казати з точку зору perception, «емоційного» сприйняття, настроїв інвесторів. Інтерес та цікавість є, і вони зростають щодня. Бізнес розуміє низькі перспективи роботи із ринком Митного союзу, які можуть уповільнити темпи розвитку.
пояснила вона

На думку експерта, зацікавленість у торгівлі із ЄС зростатиме, адже східний ринок закритий, а бізнесу зупинятись не можна. Адже сьогодні зупинка, це вже поразка завтра. Тому, зазначає пані Луцишин, вправний бізнесмен повинен шукати вихід, і чому б не скористатись можливістю зараз і розпочати свій шлях у Європу.

Європейська бізнес асоціація / eba.com.ua
Європейська бізнес асоціація / eba.com.ua

Бізнес Львівщини варто підтримати у русі до ЄС, навіть незважаючи на те, що це, здебільшого, малі підприємства, що надають товари із малою доданою вартістю. Адже їхня можливість виходу на західний ринок сприяє розвитку підприємницької ініціативи на найнижчому рівні. Але тут на шляху бізнесменів постає нездоланна для них стіна із тих саме факторів, що відлякують іноземних інвесторів від України.

Проблем, на жаль, вистачає. Це і корупція, і недостатня захищеність інвесторів в рамках судової системи, і хаотичність законодавчих змін, яка особливо відчутна в митній та податковій сферах. Бізнесу не легко, це правда. Але бездіяльність – це в рази гірша проблема,
зауважує Мар’яна Луцишин

Без тиску громадськості на силові структури та можновладців у питаннях боротьби із корупцією, без законодавчих змін, реалізація торговельних можливостей у співпраці з ЄС стає вкрай складною. Але так само це неможливо без рішучості з боку бізнесу. Мар’яна Луцишин запевняє: підприємцям треба діяти – шукати шляхи виходу на ринки ЄС, знаходити інформацію про те, що для цього необхідно зробити, і хто нам може у цьому допомогти, розуміти потреби ринку та можливості їх задовільнити якісними продуктами або сервісами. І, головне, вірити що це можливо. Треба працювати, як це роблять європейські компанії в Україні.

Економічна співпраця України та ЄС загальмувала, нормально не розпочавшись. Тобто, поки немає підстав сподіватися на динамічний розвиток цих відносин, адже зв’язки і обсяги торгівлі залишаються на тому ж рівні що й були. Українські компанії, що реалізують свої товари на Заході, робили це й до запровадження Зони вільної торгівлі. Тобто, усі процедури із пошуку партнерів у ЄС та переходу на відповідні стандарти вони вже пройшли. Угода про асоціацію змінила правила хіба що для імпортерів, які постачають українські товари до Європи. Новим компаніям з України зараз важко долучитися до цього процесу через ті проблеми, що вони мають у нашій країні.

За цими ж причинами пробуксовує торговельна співпраця Львівщини та ЄС, тобто, не дає бажаних результатів. Регіон дійсно має найбільш тісні зв’язки із Заходом в Україні, але вони не є суттєвими у порівнянні із потенційними. Для того, аби стати локомотивом руху нашої держави до ЄС, Львівщина повинна бути прикладом успішної економічної співпраці з євроспільнотою, що дає відчутний для населення результат. Для цього потрібні закон і відсутність корупційних схем.

Звісно, теоретично ці речі є у віданні державної. Але створюють і реалізують протиправні механізми виконавці на місцях. Із них і спитають у кінцевому випадку щодо створення здорового бізнес-середовища у регіоні. Час питати на Львівщині закінчується. Далі буде пізно.

Михайло ДРАПАК

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Хочеш повідомити новину? Дій!

Реклама

Loading...

Реклама