Чи можливе економічно обґрунтоване зниження тарифів в Україні

Річ у тім, що із 1 липня набуло чинності рішення Кабінету Міністрів про підвищення ціни на газ для кінцевого споживача в Україні. Це потягнуло за собою збільшення ціни на гарячу воду, опалення та власне газу для побутового використання. Але у формулюванні цих меседжів бойкотувальники із Ради дещо лукавлять: чимало категорій споживачів цієї зими вже платили за ринковими цінами за блакитне паливо. Нині ж для усіх, і для промисловості, і для населення, встановлюється однакова сума. Хто споживатиме більше, платитиме більше, неплатоспроможним уряд пропонує субсидію.

Акція «Батьківщини» та «Радикальної партії» вже паралізували роботу парламенту, чим обурили чимало депутатів, які стверджують, що Верховна Рада за цей час мала б прийняти важливі рішення. Натомість блокувальники наполягають: зменшення тарифів призведе до відновлення роботи у сесійній залі.

Цікаво те, що у «Батьківщині» намагаються представити реальні аргументи, що давали б підстави для зменшення ціни на газ, а отже, й на низку інших тарифів. Відтак у політсилі вимагають продавати українським громадянам газ українського видобутку. Мовляв, він є дешевшим за той, що ми купуємо за кордоном. Також політики просять уряд змінити чи прибрати із ціни на газ враховану ренту – податок для виробника газу, який закладається у ціну. Нині він стягає на себе близько 50% усієї вартості блакитного палива для громадян.

ІА «Дивись.Info» поцікавилася в експертів, наскільки реальним є зниження ціни на газ для населення за пропозицією «Батьківщини», тобто через потенційний продаж газу українського виробництва та зниження ренти. Також ми попросили прокоментувати усталену думку про те, що ціна на електроенергію в Україні є однією із найвищих у Європі.

Роман Ніцович, експерт із питань енергетики, керівник програм DiXi Group

Можна сказати, що мова про дешевий український газ – не більше, ніж спекуляція. Адже ми пам'ятаємо: якщо платимо дешево, значить хтось десь недоотримує гроші. Якщо ми не доплачуємо українським газовидобувачам, значить вони менше грошей відкладають. І через це буде потрошку падати газовидобуток. Це ми бачили протягом останнього десятиліття, коли була низька ціна на газ для населення. Відповідно, для населення брали газ, видобутий в Україні. Як наслідок, не було достатньо коштів, аби відкладати. Тож видобуток не те, що не зростав, а й навіть не залишався стабільним постійно скорочуючись. Це була робота державних компаній, газ яких повністю спрямовувався на населення.

Наступний момент. Якщо ми говоримо, аби уряд встановлював низьку регульовану ціну, то питання у тому, хто буде компенсувати витрати постачальнику. А основним постачальником у нас залишається НАК «Нафтогаз». Якщо ми поставимо низьку регульовану ціну, то на цей ринок не буде заходити приватний трейдер, видобувник газу. Йому буде краще продати газ для промисловості або закачати у сховище і притримати на зиму, аніж продавати за штучно низькою ціною. Тобто у такому випадку ми маємо повертатися до дотування постачальника.

Позаминулого року, коли розпочалося підвищення цін на газ, субсидії у нас складали 100 мільярдів гривень за один рік. А якщо ми говоримо сьогоднішній день, то субсидії безпосередньо споживачам складають суму до 35 мільярдів. Тобто, це мінімум утричі менше, аніж витрачалося у попередні роки. Така велика сума на субсидії йшла, адже дотувалися і ті, хто споживав багато газу, і ті, хто споживав мало газу, і ті, хто мав, чим платити, і ті, хто не мав. Тобто, дотувалися і багаті і бідні. Зараз йде мова про те, що субсидії на газ, як і на інші комунальні послуги, отримують лише ті люди, витрати яких на такі платежі складають більше 15% від доходів. Цю суму компенсує держава. Всі інші категорії споживачів, які мають можливість платити, сплачують відповідно до таких рахунків, що вони їх отримують.

Страхи, що це підвищення вдарило по найменш забезпеченим прошаркам населення, нівелюється витратами держави на субсидії. Звичайно, проблема в тих, хто споживав багато, які раніше користувалися компенсацією держави.

Про ренту

Що ж до фіскальної складової ціни, то тут можна сказати, що податки є складовою ціни, як і будь-яких інших кінцевих цін. Наприклад, якщо ми йдемо до магазину та купуємо хліб, то до його ціни також вкладено податки.

Говорячи про податки у видобувній галузі, можна зазначити, що дійсно була помилка, коли встановили високу рентну плату. Через це багато інвесторів або залишили ринок зі своїми програмами, або заморозили діяльність. Адже це дуже висока ставка. Зараз із нового року повернулися до тих показників, що були й 2014 року. І зараз представники бізнесу говорять, що вони більш-менш прийнятні. Хоча у порівнянні з іншими європейськими країнами нам ще є куди працювати.

Основна мотивація уряду для збереження високої ставки рентної плати, особливо утримання її на рівні 50% для «Укргазвидобування», полягає у тому, що із цих коштів відбувається субсидіювання. Але до кінця незрозуміло, як це відбувається. Тому що всі платежі йдуть до загального фонду бюджету і незрозуміле їх цільове призначення. Якби вони йшли до спецфонду, звдки спрямовувалися на субсидії, на програми енергозбереження, на інші способи захисту вразливих споживачів. Це б показувало, що собівартість українського газу така, що нам потрібно зберігати цей механізм для захисту людей. І не було б тоді різноманітних спекуляцій стосовно того, що у нас в Україні газ дешевий.

Насправді, будь-який газ вироблений за рахунок грошей, які хтось вкладає. І завдання компаній в Україні не просто «відбити собівартість, а й отримати певний ресурс для реформ. Усі ці роки ми говорили, що український газ має низьку ціну, тому неможливо його експортувати.

Якщо ми говоримо про європейський ринок, то там населення має набагато вищу ціну на газ, ніж промисловість. Тобто, опотовий споживач є більш сплатоспроможним, може робити передплату, таким чином отримує певного роду дисконт.

І ми все ще далеко від європейського ринку. У нас поки зрівнялися ціни для промисловості та для населення. Але це перший крок. Другим має стати крок до заохочення людей думати над скороченням власного споживання. Так, є моменти, в яких держава повинна залишити свою підтримку. Але субсидії – це річ, що жодним чином не мотивує людину вдаватися до енергозбереження. Тому поки це цілком комфортно: держава заплатила за тебе, і користуйся, скільки завгодно.

Про високу ціну на електроенергію

Йдеться про оптову ціну для промисловості. Вона дещо зависока. Але, по-перше, у нас не дуже ефективний сектор електровиробництва: потрібні величезні кошти, аби просто утримувати його в належному стані. Потрібно модернізувати електростанції, зменшувати витрати в мережах. Для цього в ціну закладаються певні частки. По-друге, до цього часу у нас існує крос-субсидування, коли за рахунок високої ціни для промисловості утримується низька ціна для населення. Уряду необхідно покроково підвищувати ціни для населення, а також відкрити ринок, аби за певний час зробити можливим вибір постачальника населенням. Тобто, фактично зрівняти у можливостях населення і промисловість. Тоді ціна, теоретично, має вирівнятися і оптова ціна буде нижчою. Зараз оптова ціна зростає за рахунок цих факторів.

Василь Магас, економіст

Про ціну на газ

Я підтримую позицію, що ціна на газ повинна бути ринковою.

Але, по-перше, не може називатися ціна ринковою, якщо значна частина населення не сплачує за нею. В уряді кажуть, що частка отримувачів субсидій може досягти 50-70 відсотків сімей.

По-друге, ціна не може виконувати фіскальну функцію. У нашій ситуації податки становлять майже половину ціни газу. Туди входять ПДВ та рента. Тобто, ціна виконує фіскальну функцію. Невже газ – це ексклюзивний товар, яким користуються одиниці, чи акцизна розкіш?

По-третє, зверніть увагу, що, за словами Голови Уряду, більшість населення не буде платити більше за комунальні послуги, аніж 15-20% від сукупного доходу. Незалежно від обсягів споживання, решту витрати покриватимуться за рахунок субсидії. Це пряме стимулювання – спалюйте побільше!

Хто на субсидію не виходить, платитиме повну ціну. Тобто, таким чином влада фактично робить упокорення середнього класу, який вийшов на Майдан. Напевно, для того, аби в нього не вистачало грошей на різні антивладні дії. У той же час влада за рахунок середнього класу хоче купити електорат – тих, хто отримує субсидії.

Хто надавав такі повноваження владі? З чого, якісь люди у владі вирішили, що вони мають право на перерозподіл доходів, на стимулювання одних і покарання інших. Особисто я як платник податків такі повноваження нікому не давав. І як платник податків я маю право платити справедливу суму за газ. А справедлива ціна – однакова для всіх. Ми не можемо диференціювати людей за доходами, за кольором шкіри, за статтю і т.п.

Це все неправильне уявлення про ринкову ціну і про функції влади. Варто зазначити, що ціна на газ також залежить від курсу валюти. Той самий олігархічний картель, що визначає ціну на газ в Україні, визначає і курс долара. На мій погляд, конкурентний курс долара становить не більше 15 гривень.

Про високу ціну на електроенергію

Я вже бачив матеріали, що подають дані, що ціна на електроенергію в Україні вища за ціну електроенергії у наших сусідів. Думка наступна: так само як і з «Нафтогазом», на ринку електроенергії ми маємо справу із монополістом. І наш уряд вирішив грати роль захисника монополіста. Тобто уряд, сформований олігархічним картелем, відповідає його інтересам.

Якби в уряді трохи розбиралися, то знали б, що ціни бувають не просто ринковими, але й монопольними чи конкурентними. У цьому випадку ми маємо монопольну ціну, що захищається державою. Тобто держава працює на інтереси олігархів і готує собі електорат у вигляді тих, хто отримує субсидію. Це елементарне політичне шахрайство.

Я не хочу згадувати назви політичних сил, я говорю суто як економіст. Як економіст виступаю за те, щоби ціна була ринкова і конкурентна. І вона повинна бути єдина для всіх.

Зверніть увагу: зараз той, хто отримує субсидію, по факту з один кубометр газу може платити 20-30 копійок. А є категорія людей, які платять за кубометр 6,9 гривень, тому що у нього, виявляється, - «великі доходи». Тобто людина, яка має більші легальні (наголошую на цьому) доходи, має сплачувати в 10-20 разів більше. Легальні доходи означають, що ця людина сплачує податки. Сплативши податки, вона до того ж сплачує ціну на газ, яка також носить фіскальну функцію. Хтось у Кабінеті Міністрів вирішив давати політичні обіцянки, але за ці обіцянки має сплатити середній клас.

Михайло ДРАПАК