Оголену натуру представили у Жовківському замку (Фото)

494
Оголену натуру представили у Жовківському замку (Фото)
Фото: photo-lviv.in.ua/

У Жовківському замку з початком липня не просто запахло липою, тут відкрилася  виставка «АКТуально. Повернення до натури».

Експозиція представляє тему НЮ (NUDE – АКТ) в сучасному мистецтві.

«Ідея такої виставки виникла півтора роки тому, коли на Музейному просторі Леся Гасиджак кинула клич, хто з музейників підніме таку тему, можливо зробить ретроспективу і долучить сучасне мистецтво. Ретроспективу нам не вдалося зробити, проте сучасне мистецтво ми можемо показати», – зазначила завідувач музею «Жовківський замок» Софія Каськун.

За словами куратора виставки, студії оголеної натури є обов’язковими в програмі навчання в мистецьких ВНЗ, пізніше, в самостійній творчості художники також повертаються до неї, або, буває, ніколи більше не малюють оголеного людського тіла. До участі у виставці були запрошені художники різних поколінь, які презентували сучасне трактування теми оголеної натури в мистецтві. Такі картини, переважно виставляють у приватних галереях, а от у музеях – це рідкість. Деякі художники спеціально малювали роботи для цієї виставки, на них навіть ще не висохла фарба. Були і такі, які одразу знаходили студії з оголеної натури у своїх майстернях.

На  виставці цільне місце посідає дрібна пластика. Скульптурні роздуми над красою жіночого тіла представили Богдан Рожак, Мирон Амбіцький (одна з останніх робіт, адже митець нещодавно пішов із життя) та Орест Яворський.

13621642_1214150008625679_1990700787_o

Роботи п.Ореста, цікаві тим, що зображують прекрасну половину із майже чоловічими рисами обличчя, це жінка-воїн, жінка із черепом у руках. Вони чарівні у своїх оголених постатях, але одночасно озброєні(одна із робіт має назву «Озброєна»)та небезпечні(«Смертельний танець»), вони – уособлення образу фатальної жінки.

У скульптурних зображеннях митці зосереджуються на пророблені фігури, експериментуючи із увігнутими та опуклими площинами, фактурою та матеріалами, не акцентуючи уваги, при цьому, на обличчі людини.

Така практика є тенденційною ще від початку 20 століття. Напевно, у сучасних авторів ми не знайдемо скульптурних портретів з оголеними тілами, адже у цьому виді мистецтва вирішуються  скоріше формотворчі, пластичні та естетичні проблеми.

Декоративне  мистецтво формує у цьому жанрі також свій шлях. Таміла Печенюк представила гобелен «Сон», де зображено лежачу жінку. Мисткиня обігрує кольорові площини, лінії, пластику жіночого тіла із фактурою тканого гобелену.

У техніці холодного батіку презентувала свої роботи Орися Онищак. Це «Муза» і «Осінній настрій», роботи, що інтерпретують декоративність, орнамент і жіночу фігуру.

Є твори, що мають більш ескізний характер, скоріше студії-роздуми чи над темою оголеного тіла, мандрівні зарисовки. Це роботи Юрія Ямаша, Остапа Лозинського, Марти Луків-Любицької, Оксани Кінчеряк та ін.

За словами деяких авторів,  у їхній творчості ню – це лише підготовка, ескіз до іншої роботи, а не окрема картина.

Виставка організована також за сприяння Львівської обласної організації національної спілки художників України. За словами її очільника Олега Микити, експозиція є настроєвою, літньою, більшість робіт репрезентує серйозну мистецьку базу.

Свою композицію «На берегах Босфору» представив Олександр Коровай.  У творчості цього художника жіноча тема посідає чільне місце. Його жінки завжди чарівні, розкішні у своїх формах – це повноводні ріки чи стигле вино, адже завжди присутні якісь метафори у його картинах.

Як зазначила Софія Каськун, кожен музей має своїх приятелів. І, власне, без сімейства Опанащуків не відбувається жодна виставка у замку.

Надзвичайно цікавою є робота Зоряни Опанащук «Декамерон», що зображує жіночі фігури, які злилися і утворюють своїми тілами, профіль Декамерона, на зразок робіт Джозеппе Арчімбольдо.

Ольга Опанащук представила серію робіт, виконаних вугіллям та аквареллю, що складається із чотирьох аркушів акту жіночої фігури у різних ракурсах. Художниця ніби досліджує форму, усі випуклості та увігнутості тіла, лінію, світлові ефекти. Ще одна робота п. Ольги зображає фігуру зі спини при світанковому освітленні. Біле полотно, що ледь огортає стегна підкреслює пластику та вигини тіла. Також художниця представила на виставці єдине зображення чоловічого торсу, виконаного в авторській техніці.

13632847_1214150331958980_1634721108_o

За словами мисткині, термін ню давно переріс у цілий жанр, від первісного мистецтва із фалічними символами родючості, скіфськими бабами  до вирішення сучасних актуальних проблем цілого напрямку у мистецтві. «Цікава, захоплива тема, до якої кожен приходить своїм шляхом. Жінка малює іншу голу жінку як квітку, як вазу, мушлю, досконалу форму, краса якої є скороминучою. Вона асоціюється із лірикою, красою, окрасою життя, продовженням роду, викликає скоріше естетичні емоції. Чоловіче тіло по своєму дуже гарне, чоловік завжди життєствердний», – зазначила п. Ольга.

Микола Опанащук  представив ще одну графічну серію із зображенням акту жіночої фігури під назвою «Замальовки», що представляють різні рухи, пластику, форми тіла. Це ніби начерк, як кількасекундний дотик до лінії тіла, перенесений на папір. Живописні роботи художника «Пластичні метаморфози», та «Пробудження» мають зовсім інший характер. Композиція побудована з допомогою контрасту кольорових площин із вигладженою тілесністю фігур, а світлом моделюється кожен їх вигин. Микола Опанащук, звернув увагу що сама виставка є дуже інтригуючою, а тема, яку підняла куратор виставки – це рідке явище у експозиційних просторах, її потрібно розширити і привезти до Львова.

Володимир Прусак представив дві ліногравюри із філософським змістом. У роботі «Тенета» не одразу помічаємо жіночу фігуру, яку художник зобразив як павутину, в якій, на рівні грудей, лежить маленька фігура чоловіка.

Інша картина «Дві суті», зображує дві жіночі фігури, світлу і темну, майже дзеркально. Світліша сформована ніби  з квіткового килиму, тіло іншої – вкривають білі смуги, що нагадують луску.

Дуже кольорове, майже гогенівське, трактування Ню представила Світлана Стародубцева у своїй живописній роботі «Спокуса…». Тут спокуса не лише у формах, але й у тому солодкому фруктовому багатстві, що зображене довкола фігури. Шматок кавуна підкреслює вигини стегна, виноградна лоза тягнеться вгорі над жінкою, вздовж усього тіла, на рівні грудей – таца із грушами, яблуками та іншими фруктами.

У роботах Лесі Рось, мисткиня протиставляє простори – «Білий простір» та «Сонячний простір». У першій роботі досить ахроматична гама, протиставлення темної, майже чорної і сріблястої площини, що контрастуючи, утворюють обрис жіночої фігури. На іншому полотні багряна жіноча фігура знаходиться в центрі на сонячно-білому тлі. У фоні цих робіт завжди присутні певні декоративно-орнаментальні зіставлення кольорів.

Робота Сашка Рось є яскравим акцентом всієї виставки, від якого неможливо відірвати погляд. Його червона жіноча фігура із чорним трикутником на білому тлі, виконана у легкій пастозній манері. Це не просто фактурне спрощення, це ніби підсумок усіх пошуків, що зводяться лише до контуру і символу.

Тема Ню у сучасному мистецтві є надзвичайно актуальною, тому у назві звучить слово «повернення». Таке вороття до споконвічної теми, крізь віки, дає великі можливості для різноманітних інспірацій та пошуків. Власне, натура відкриває великі можливості для кожного митця самовдосконалюватися та розкривати свій  творчий потенціал.

Зазначимо, що п. Софія Каскун, своєю працею завжди намагається організувати якісь актуальні мистецькі проекти у Жовківському замку. Постійно тут відбуваються мистецькі пленери, виставки, читання, конференції. Серед останніх тематичних виставок дуже цікавою була «Пейзаж – Антипейзаж».

Тема Ню для провінційного містечка – це справжній виклик…..

Мар’яна МАКСИМІВ

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Хочеш повідомити новину? Дій!
ПОДІЛИТИСЬ

Реклама

Loading...

Реклама