Такі ухвали активізують крайні середовища в обох країнах, – дипломат про скандальне рішення Сенату Польщі

Сенат Республіки Польща 7 липня ухвалив резолюцію щодо Волинської трагедії, у якій звернувся до Сейму країни із проханням визначити 11 липня Днем пам'яті жертв геноциду, здійсненого проти поляків і спланованого українськими націоналістами. Цей документ уже спричинив чималий резонанс в інформаційному просторі нашої країни.

Тобто, у тексті документа події 1943 року на Волині визначають саме як геноцид. І хоча це лише попереднє рішення – прохання Сенату до Сейму –, мало в кого виникають сумніви у тому, що польський парламент ухвалить його остаточно.

У самому Сенаті Польщі прийняттю рішення передувала тривала дискусія: представники владної партії «Право і справедливість» наполягали, що справжнє єднання українців та поляків можливе лише на основі правди, натомість депутати від «Громадянської платформи» вважають, що постанова не сприятиме примиренню двох країн.

Ця резолюція створила чималий резонанс серед українців. По-перше, тема військових злочинів і Другої світової війни досі викликає серйозні суперечності та спекуляції всередині самого українського суспільства. По-друге, це викликано неприємними інцидентами і рішеннями, що мали місце у стосунках двох країн останніми тижнями: наруга над українськими похованнями, напад на українську ходу у Перемишлі та закриття малого прикордонного руху на польсько-українському кордоні (із подальшим його блокуванням з нашого боку).

ІА «Дивись.Info» вирішила дізнатися, як на рішення Сенату Польщі реагують українські дипломати, які працюють у цій країні, а також як зміниться характер дипломатичних відносин після цього документа. Резолюцію про визнання 11 липня Днем пам'яті жертв геноциду громадян Польщі прокоментував Консул-керівник консульства України в Гданську Лев Захарчишин.

Лев Захарчишин / ukrlatvian.lv

Я переконаний що ця ситуація вимагатиме від офіційних Києва і Варшави виваженності і відповідальності. Не думаю що навіть такі "жорсткі" ухвали Сенату і Сейму РП кардинально погіршать наші міждержавні стосунки, але такі ухвали активізують крайні середовища в обох країнах, що суттєво ускладнить щоденну співпрацю. Ми вже бачили події в Перемишлі – напад на релігійну ходу, непоодинокі акти вандалізму над українськими похованнями тощо.

Так само суттєво не зміниться й робота диппредставництв, бо наші завдання набагато ширші, ніж лише ця проблематика.

Українська дипломатія на всіх рівнях докладає дуже багато зусиль, щоб максимально нейтралізувати ті ризики і загрози, які можуть виникати зі спроб загострення теми Волинської трагедії.

Я особисто мав зустрічі із керівниками регіонів, що входять до консульського округу, ми обговорювали цю проблему, я вручав їм звернення українських політиків та інтелектуалів щодо взаємного вибачення і примирення і ми доходили до спільного бачення, що Волинська трагедія не повинна посварити наші народи, що мусимо спільно дивитись в майбутнє.

Загалом гадаю на нас чекає складний і тривалий діалог стосовно як теми Волинської трагедії, так і інших складних сторінок спільної історії на рівні експертних і політичних середовищ. Важливо, щоб політики у цьому питанні керувалися перш за все національними інтересами своїх народів, загальнолюдськими цінностями та спільним  баченням майбутнього двох народів.