Україна мала б жорстко вводити одномовність на державному рівні – Святослав Літинський

3024
Україна мала б жорстко вводити одномовність на державному рівні – Святослав Літинський

Пральні машинки, мікрохвильовки і навіть автівки з українською панеллю, а ще паспорт громадянина України без дубляжу даних російською – це ті заслуги, за якими вже 4 роки впізнають львів’янина Святослава Літинського.

Минулого року чоловік пішов далі – зобов’язав Міністра Внутрішніх Справ – Арсена Авакова дублювати усі виступи українською. Як в Україні відстояти свої права на інформацію, якщо ти українськомовний – думки вголос та поради від бувалого.

Жили собі українці роками з іноземними панелями на побутовій техніці і не додумувались, що можна і треба їх перекладати українською, а якщо додумувались, то чомусь не добивались цього. І лише Святославові стало ентузіазму довести своє законне право. Коли питаю, чи здогадується він чому саме в нього «вистрілила» така ідея, каже, що, мабуть, все йде від родини. Як приклад, тато-геодезист, здавалося б, до мови не має відношення, однак саме під його редакцією вийшов геодезичний енциклопедичний словник. До слова, такі словники є не більше, ніж у семи держав у світі. «Це потребувало дуже великої роботи у його сфері, і це великий вклад у розвиток мови». – пояснює Святослав. Так і його, програміста не відпускала тема мови. Спочатку побутові прибори, потім паспорт, а далі вже комунікація з посадовцями.

Питання мови — питання безпеки

Сьогодні питання мови – це не лише питання особистого комфорту або конституційна гарантія, з початком військової агресії на сході України питання мови – це, насамперед, питання безпеки. «Під час цієї війни були проведені дослідження, які показали, що люди, які послуговуються українською – втричі менш сприйнятливі до російської пропаганди. Що може бути кращим аргументом для держави? А ми тим не користуємось…» – скептично говорить Святослав Літинський.

Дедалі частіше українці потрапляють під вплив інформаційних вкидів: «Наприклад з Росії був інформаційний вкид, що в АТО воюють в основному російськомовні, цей вкид був підтриманий навіть Президентом, Президент казав, що близько 50%  хлопців, які воюють на сході – російськомовні. А це дуже легко спростували. Центр Разумкова зробив опитування, за яким російськомовних в АТО є 6%. А серед населення України рідною російську вважають лише 18%. Але вкид був зроблений, і він легітимізує іноземну мову в Україні».

Схожа ситуація була і щодо квот на українські пісні в радіоефірі. «Хтось кричав, що нішеві радіостанції будуть мати проблеми. Говорять, що джазу не назбирають. То неправда все – маніпулюють. У законі чітко прописано, що це має бути 25%  пісень, тобто музичних творів, де є слова. Де в джазі є слова? Нема слів переважно. Скажімо, вони крутять 20% зі словами, то з цих 20%  лише 25% мусить бути україномовного. А в основному вони без слів крутять, то й крутіть собі.  Ніяких проблем нема» – говорить Літинський.

Чиновники без мови

Крім інформаційних вкидів недоброзичливих сусідів українці потрепають і від саботажу своїх високопосадовців. Як приклад, непорозуміння Святослава Літинського із НАБом. Національне Антикорупційне Бюро 6 разів відмовлялось надати переклад державною мовою виступу директора бюро – Артема Ситника. І навіть після програного суду бюро не полишає надій довести свою правоту: «Мене дуже дивує їхня позиція. У них є найкращі юристи, вони прочитали закони, вони знають про прецеденти судові, зокрема з Аваковим, чому вони судяться проти мови далі. Сказали б, вибачте, ми помилково це зробили, більше так не будемо – ні, вони читають законодавство, намагаються перекрутити на свою користь. Подали тепер апеляцію, мовляв, суд неправильно встановив, що вони зобов’язані переклад надавати. Це ж якийсь юрист займається цим, замість того, щоб хабарників ловити. Дурня».

Інший приклад – досі чинним є закон «Про засади державної мовної політики» 2012 року авторства Колесніченка та Ківалова.  Колесніченко у розшуку, а його закон досі не скасований – дивується Святослав Літинський. Верховна Рада проголосувала за його скасування, однак ні Турчинов, ні Гройсман, ні, тепер, Парубій, будучи на посаді Голови Верховної Ради, не підписали скасування закону. «Парубій ніби наша людина. Ніби пластун, ніби брав участь у мовному Майдані, ми в Інтернеті і через прес-секретаря звертаємось до нього, 400 людей зі зверненням: «Пане Парубій, у вас є можливість виправити порушення – підписати скасування закону, воно вже проголосоване. Паперового листа надсилали. Як ви думаєте, яка реакція? Нема реакції. З 15 квітня нема реакції. Якщо б він відписав, що не буде підписувати, бо так і так, це вже якась відповідь, а тут три місяці ігнору».

13646883_1629794144002528_756560321_o

До слова, і ми в електронному вигляді звернулись до Голови ВРУ Андрія Парубія,  а також до його прес-секретаря Андрія Ковалова, аби дізнатись, що заважає підписати скасування дискримінаційного закону 2012 року. Прес-секретар наше повідомлення прочитав, однак відповіді від четверга (7 липня) ми поки що не отримали. Якщо ситуація залишиться без змін – редакція Дивись.Info писатиме офіційний запит на адресу Голови ВРУ.

А довершує мовну картину України те, що більшість українських політиків та бізнесовців родом з Радянського Союзу. У якому, відповідно, російська була мовою міжнародного спілкування та мовою бізнесу. Ця звичка перейшла з ними і у незалежну Україну. Апелюючи до останніх подій в Україні, у мережі навіть гуляє анекдот: «Путін каже: «Яка то незалежна держава, якщо вони навіть на засідання РНБО нашою мовою говорять».

Порятунок країни Святослав Літинський бачить лише в одному: «Україна мала б жорстко вводити одномовність на державному рівні. На приватному рівні в жодному разі не можна лізти – ти якою хочеш мовою, тою і спілкуйся».

Втім, питання багатомовності гостро стоїть не лише в Україні.  Досвід низки країн, говорить Святослав Літинський, показує, багатомовність дестабілізує державу: «Візьмемо наприклад Канаду, Квебек має французьку мову, а решта Канади –  англійську. Весь час йдуть референдуми про від’єднання Квебеку. У Європі Бельгія найпоказовіша. У Бельгії є голландська мова і французька, у них на тому цілі партії будуються, у них через це рік чи два уряду не могли вибрати. Також проблема є в Іспанії, там баски хочуть виокремлюватись. Винятком є хіба Швейцарія, але вони об’єднались самостійно, маючи сформований соціум».

Треба сказати, що у цих країнах практикують дубляж інформації. Однак, з досвіду того, що Верховна Рада присилає йому дубляж виступів депутатів, Святослав Літинський каже, це дуже затратна процедура. І в Україні вона не є виправданою, адже рідною в Україні російську вважають не більше 20% українців, крім того, усі українці вивчали у школі українську мову, а цього вже достатньо, щоб могти державною формулювати свої думки.

Наскільки швидко українська мова міцно утвердиться у державних та бізнесових сферах напряму залежить від кількості активних українськомовних громадян: «Буде вона більшою – Верховна Рада завалиться з цими перекладами надсилати, це будуть суттєві витрати, і вони будуть тиснути на депутатів, щоб вони самостійно оплачували це, або вчили мову».

Якщо Україна врешті візьметься за відновлення сфер впливу української мови, то результат варто чекати лише за кілька десятиліть – переконаний активіст: «Якщо Україна не буде цим планомірно займатись, то за 10 років розпадеться взагалі держава, тому що мова –  це одна із основ безпеки, а якщо буде займатись, то ми матимемо результат за 20 -30 років».

Можна йти і палити шини, – каже Святослав,-  це може і швидший шлях, але він не законний, а можна через суд тиснути і законно отримувати результат.

Марічка АЛЕКСЕВИЧ

Графіка: Микита ПЕЧЕНИК

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Хочеш повідомити новину? Дій!
ПОДІЛИТИСЬ

Реклама

Loading...

Реклама