Як знищити пам’ятку архітектури за державні гроші. Михайлівську церкву зруйнували реставрацією (фото)

За офіційними даними спорудили храм ще далекого 1709 року. Він був збудований за всіма тодішніми зодчими традиціями галицької школи народної архітектури: три зруби з однією банею, увінчані кованими хрестами, широке піддашшя на фігурних виступах, відкриті дубові бруси, а дахи покриті ґонтою.

В 1936 році в селі побудували нову церкву, а стару святиню закрили та навідувались до неї помолитися лише на великі свята. Так церковця простояла аж до 2007 року, поки в Івано-Франківській обласній адміністрації не вирішили, що пора би святиню національного значення відреставрувати. Навіть виділили чималі на той час кошти – майже 50 тисяч гривень. Зробили проект і знайшли фірму, яка взялася до реставрації.

Але вся реставрація звелася до того, що в один день церкву просто розібрали…і залишили, бо гроші закінчились. Експерти з львівського інституту Укрзахідпроектреставрація тоді били на сполох і стукали в усі двері, що розбирати пам’ятку не можна і реставрувати унікальну старовину церкву повинні виключно професіонали. Проте, до думки професіоналів ніхто не прислухався. Не помітили і численних публікацій у ЗМІ, де журналісти розповідали про те, як по-варварськи вчинили з пам’яткою.

А церква так і залишилась стояти розібрана, роками мокнучи під дощем та снігом. «Коли мене обрали сільським головою, я одразу почав цікавитись як би нашу церкву відновити, –  розповідає сільський голова села Кліщівна Василь Кривень. –  Церква, поки її реставрувати не бралися, стояла нормально, не затікала навіть, вона б ще десятиліття могла так простояти. А тепер що? Ті бруси, які в 2007 році розібрали, так і залишились лежати поблизу церкви. Власними силами, в 2014 році, ми намагались накрити храм хоча б цупкою матерією, аби він під дощем не мок. Спорудили таке собі шатро над храмом, але це, звичайно, –  не вирішення. Церкву будували ще наші прадіди, вона дві Світові війни пережила, тому ми дуже хочемо її відреставрувати. Ми цікавилися скільки б могло вартувати її відновлення і з’ясувалося, що тільки дозвіл на її реставрацію обійдеться в 150 тисяч гривень. Для порівняння, річний бюджет села і до 140 тисяч ледь дотягує. Ми б шукали меценатів на реставрацію, але хоч би з дозволом влада допомогла».

А влада допомагати не спішить. Дуже «порадувала» відповідь Міністерства культури, яке, здавалось би, мало найбільше перейматися долею національної пам’ятки. У відповідь на інформаційний запит агенції в Міністерстві повідомили: «Враховуючи історико-культурну цінність згаданої пам’ятки сакральної архітектури, Міністерство підтримує необхідність проведення комплексу робіт із завершення її реставрації. Проте, оскільки зазначений об’єкт не знаходиться на балансі підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства культури України, відповідно до вимог Бюджетного кодексу України Мінкультури не має законних підстав здійснити фінансування вказаних робіт». При цьому Мінкульт наголошує, що  органи місцевого самоврядування, на балансі яких стоїть церква, повинні підтримувати її в «належному стані». Як то кажуть, «як з гуся вода» чи «і я – не я, і хата – не моя».

Мінкульт звернувся до Івано-Франківської ОДА аби там «вжили заходів». ІА «Дивись.info» до ОДА також звернулась і там у гарній формі повідомили, що «денег нет, но Ви держитесь». І запевнили, що як тільки кошти будуть, то вони «першочергово» будуть спрямовані на завершення реставрації. А от коли буде, це «як тільки, так –   зразу» не уточнили, бо ж останні 8 років грошей ні разу не знайшли.

Правда, востаннє, коли ОДА бралася за реставрацію, то завершилось все, м’яко кажучи, не весело. Розібрана церква обійшлася ОДА вже у 433 тисячі 911 гривень. З них 116 тисяч пішло на проектно-вишукувальні роботи. Ще 244 тисячі – «розбір конструктивних елементів, їх технологічна обробка. Часткова заміна на нові конструктивні елементи. Відновлення конструктивного об’єму церкви до рівня даху». За інформацією з ОДА роботи виконували кооператив «Зодчий», який, за інформацією з «Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», займається діяльністю у сфері інжинірингу, геології та геодезії, наданням послуг технічного консультування в цих сферах, будівництвом житлових і нежитлових будівель.

Саме це підприємство за 244 тисячі чого тільки не робило. Принаймні на папері вони і шпаклювали, і дезінфікували, і вручну вогнезахисний матеріал наносили. І все це взимку, в грудні 2008. Документ — є документ, сумніватися наразі не будемо. Хоча, місцеві селяни такої активної роботи не пригадують.

Також  в «довідці про вартість виконаних підрядних робіт» генпідрядником зазначена ще одна фірма – ПП «Альянсбуд-2», яка за майже 50 тисяч гривень здійснила «реставраційні роботи на Михайлівській (церква святого Миколая—авт.) церкві с. Кліщівна Рогатинського району». До слова, види діяльності цього підприємства згідно з цього ж Реєстру такі: «виробництво цегли, черепиці та інших будівельних виробів із випаленої глини; Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; Неспеціалізована оптова торгівля; Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); Будівництво доріг і автострад;  Будівництво мостів і тунелів». З уже згаданого документу можна зробити висновок, що розбирали церкву саме вони. І їхню роботу –   помітно.

Помітили «реставраційні» роботи і правоохоронні органи, шкода, правда, що через вісім років і після звернення журналістів.

«Приїхали спочатку працівники прокуратури, –   розповідає сільський голова с. Кліщівна. – Потім і СБУ навідувалось. Ходили, селян розпитували, роздивлялись, що з церкви залишилось і сказали: «За таке треба відповідати». Це, звичайно, добре, але нам би хтось допоміг церкву відновити…»

Христина ІНЖУВАТОВА

Далі буде…