Стежками юного Франка. Чому варто відвідати Нагуєвичі (фото)

27 серпня 2016 року минає сто шістдесят років з Дня народження українського Каменяра Івана Яковича Франка. Народився він у мальовничому селі Нагуєвичі, в якому знаходяться музей Івана Франка та меморіальний музей-садиба батьків письменника.

За своє життя (1956-1916 рр.) Іван Франко написав близько 6000 творів, виступаючи у жанрах поезії, прози, драматургії, літературної критики; був він фольклористом, етнографом, істориком, філософом, громадсько-політичним діячем. Знаючи 14 іноземних мов, перекладав з багатьох літератур світу.

Звідки бере початок  «Стежка Івана Франка»

На околиці села Франкового дитинства, стоїть вказівник, який веде до художньо-меморіального комплексу «Стежка Івана Франка». І ось ми на Стежці. Починається вона від старого дуба (який на жаль, уже висох), названого у народі Франковим. Це свідок дитячих та юнацьких років Івана Франка, тут було улюблене місце його відпочинку. Під цим деревом написав автобіографічне оповідання «Олівець».

Ореста Резекулова, директор Державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі» розповіла:

«Коли відбудовували батьківську садибу в 1981 році, то одночасно була зроблена «Стежка Івана Франка». Ідею створення Стежки подали Ігор Чайківський і Володимир Кушнір. Було запрошено студентів Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва, які робили скульптури на Стежку».

Стежка веде у глиб лісу. Обабіч розміщені дерев’яні скульптури – символічні образи персонажів художніх творів Франка: Захар Беркут, Прометей, Каменяр, Дзвін, Мойсей, Кохана і багато інших.

Серед дерев з’являється і постать коваля. Це скульптурне зображення батька письменника Якова Франка. Наступна композиція присвячена матері Франка – Марії Кульчицькій. Через ціле життя Іван Франко проніс світлі спогади і велику любов до своїх батьків, ставши знаменитим письменником присвятив їм свої твори.

Через браму, що вгорі завершується вирізьбленою з дерева совою, виходимо на «Галявину казок» - улюблене місце дітвори, де вони зустрічаються з героями Івана Франка. У цьому царстві звірів пізнаємо персонажів казок письменника: цар звірів Лев, Ведмідь Бурмило, хитрий Лис Микита, Кіт Мурлика та інші.

У глибині лісу знаходиться урочище «Ярина» - капличка з криницею, до якої Іван Франко приїздив лікувати свої хворі руки в 1913 році. Це була його остання поїздка до рідного дому.

Музей Івана Франка, який «розповідає» про дитячі та юнацькі роки письменника

Стежка приводить до музею Івана Франка.

При вході до музею з правої сторони нас зустрічає скульптурна композиція «Іван Франко і світова література», яка була створена у 1986 році з ініціативи львівських скульпторів Еммануїла Миська, Йосипа Садовського та архітектора Станіслава Мигапя.

«В 1986 році навпроти батьківської садиби був побудований музей Івана Франка. – розповідає Ореста Резекулова. – У музеї подаються матеріали про дитячі та юнацькі роки поета, період проживання його в Нагуєвичах і на Дрогобиччині.

Експозиція розміщена в двох великих залах – на першому поверсі. В експозиції першого залу розміщені матеріали про навчання Івана Франка в Ясениці-Сільній в початковій школі, Дрогобицькій нормальній школі та гімназії. Цінним експонатом є «Золота книга» Дрогобицької нормальної школи, де Франко навчався з 1864-1867 роках.

У другому залі зібрані матеріали про вшанування пам’яті Івана Франка, міжнародних ювілеїв, подарунки, літературна спадщина письменника та прижиттєві видання.

На другому поверсі є постійно діюча виставка історії села «Франкові Нагуєвичі», ювелірні фотовиставки, картини художників України».

На території музею побудований  у 2006 році Будинок літератора.  Відомо, що тут проводяться літературні читання, конференції, презентації книг, зустрічі з письменниками.

Що зроблено вирученими коштами від екскурсій і коштами держави

Побувавши в приміщенні музею Івана Франка та в Будинку літератора, бачимо, що як всередині, так і ззовні зроблено ремонт, тут чисто і доглянуто. Працівники музею оновлюють експозицію, готуючись до Всеукраїнського літературно-мистецького свята з нагоди 160 років з дня народження Івана Франка.

«Ми вже багато чого зробили. Нам було виділено бюджетні кошти на поточний ремонт музею – 162 414 гривень і ремонт арки – 24 246 гривень. Ремонт сцени літнього театру («Галявина казок») і каплицю Різдва Богородиці було зроблено за виручені кошти від екскурсій. Також  за власні кошти ми провели часткову заміну скульптур на «Галявині казок», які виконували студенти Львівської академії мистецтв. Друга половина заміни  скульптур буде проведена на другий рік.

Як бачите, ми оновлюємо експозицію, яка останній раз оновлювалась ще 10 років тому. Поки що коштів  на це ще не виділено.

У нас велика тенденція відвідувачів з різних куточків нашої країни та  з-за кордону. Коли було відновлено батьківську садибу і проведено майстер-клас по розпису вуликів – у нас ще більше збільшилась кількість відвідувачів. За травень-червень цього року з екскурсій по батьківській садибі (музей не працював) з квитків виручили – 15 247 гривень», - проінформувала Ореста Резекулова, директор Державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі».

Садиба батьків Івана Франка

І ось ми біля садиби Івана Франка. В цей архітектурний музей під відкритим небом входять: клуня-стайня, хата, шпихлір -  приміщення для зберігання зерна, кузня і колодязь.

Ірина Сопотницька, заступник директора – зал. музею розповіла: «Садиба Франків знаходилась на краю села, на хуторі Слобода. У 1886 році хутір згорів, згоріла і садиба родини письменника. Григорій Гаврилів – вітчим Івана Франка побудував нову хату, котра стояла до 1935 року. Потім цю хату розібрали і перенесли в сад.

У 1980 році працівники Львівського музею Івана Франка, до якого належав наш музей в Нагуєвичах, вирішили відбудувати родинну хату Франків. На основі кадастрових карт та етнографічного нарису письменника «Моя вітцівська хата» в  1981 році була відбудована батьківська садиба Івана Франка».

 Кузня – спогад дитинства малого Івана про батька

Огляд садиби починаємо з кузні.

Батькова кузня була своєрідним сільським клубом, куди приходили селяни послухати розумної думки, поради. Це найперша школа життя хлопця. Розповіді, які чув Франко, послужили згодом матеріалом для багатьох його творів. Образ вогню у кузні освітив шлях маленькому Івану у широкий світ.

У кузні зберігається ковальський інвентар, серед яких і речі батька Якова Франка: ковадло, великий молот та ковальський міх.

«Експонати садиби зібрані від родини Каменяра, селян рідного села, з Ясениці-Сільної, звідки родом мати письменника, з Дрогобича, з навколишніх сіл» - повідомила Ірина Сопотницька.

Перша кімната хати – світлі спогади про маму

Заходимо в хату Франків. У приміщенні дві, розділені сіньми, кімнати, які освітлюються маленькими віконцями.

Перша кімната велика за розміром, яку Франко називав «долішня». Тут велика піч, де готували їжу і на якій спали діти. На грядах стоять маленькі дерев’яні ночви, які належали матері Івана Франка.

Під грядами біля запічка – дощата постіль. Між нею та піччю висить дерев’яна колиска, в якій колисали маленького Івана.  В кімнаті стоїть довгий селянський стіл, за яким збиралася вся сім’я. Поряд зі столом стоїть скриня для святкового одягу. На стіні можна побачити цілий ряд образів.

Тут ми бачимо різні начиння для щоденного вжитку. Під вікнами стоять куделі з веретенами. Зимовими вечорами мати Франка пряла, співаючи і розповідаючи дітям казки і легенди. Світлі спогади про маму Іван Франко проніс усе своє життя.

Сіни, де «Вранці дим всю хату заповняє…»

З «долішньої» кімнати повертаємось у просторі сіни. Сюди виведено димник. Взнаємо, що за часів Австро-Угорщини за комин потрібно було платити податок – подимне. Тому виводили димник у сіни. Коли у хаті палилося, то сіни і горище наповнювались димом, який виходив назовні малими отворами (хата була напівкурна) і відчиненими дверима.

У сінях знаходяться речі повсякденного побуту: бочки, кадуби, зільниця, ночви, ступа, прялка, магільниця, жорна.

Світлиця, в якій працював Іван Франко

З сіней виходимо в другу кімнату – світлицю, яка за Франковими описами називається «горішня».

До світлиці заходилося рідше, тут дотримувались більшого порядку, чистоти. В кімнаті невелика піч, в якій пеклося лише на свята. Тут зберігається кращий посуд, святковий одяг, вишиванки. Ліжко і мисник для посуду – речі вітчима Григорія Гаврилика. На стіні висить  дзеркало в дерев’яній оправі матері Івана Франка – Марії Кульчицької.

У батьківську хату Іван Франко приїздив багато разів. Саме у цій кімнаті було написано найкращі твори письменника. На маленькому столі  знаходяться (в копіях) рукописи його творів, написаних у Нагуєвичах.

Батьківська хата, рідне село, де малий Іван зазнав дитячих радощів і гіркоти раннього сирітства – стали  міцним фундаментом, на якому виріс і зміцнів талант Івана Франка.

Ольга ТУРЧИН

Фото Микита ПЕЧЕНИК