Фінальний сигнал, провокація чи самосуд. Що говорять про підпал «Інтера» медіакритики, журналісти та політологи

225
Фінальний сигнал, провокація чи самосуд. Що говорять про підпал «Інтера» медіакритики, журналісти та політологи

Резонансна справа – підпал будівлі, у якій розміщена редакція телеканалу «Інтер», сколихнула українське суспільство. Властиво, думки і версії розділились кардинально. Що пишуть щодо ситуації політики, журналісти і медіакритики, читайте в нашому огляді.

БочкалаРоман Бочкала, журналіст:

«Я думаю для всіх адекватних людей абсолютно очевидно, що сьогоднішній підпал офісу новин «Інтера» це не боротьба з «Інтером». Це боротьба за «Інтер». Всі, хто в курсі цієї боротьби, здогадуються, хто замовники. Наділені владою псевдопатріоти, що обдурили виконавців цього злочину. Можливо дійсно щиро вірили, що вершать правосуддя…

Вже пізно ввечері потрапив всередину. У ньюз-румі гар і кіптява. Потоки води, чорна стеля і моторошний запах, хрускіт битого скла під ногами. Погані асоціації з недавнього минулого. Від міжнародного відділу взагалі нічого не залишилося, перший поверх теж сильно постраждав. Тут могли загинути люди. Безневинні жертви чиєїсь гри.

І я вам скажу це чудо, що обійшлося без жертв. Перед очима одеський Будинок профспілок. В обох випадках будівлю закидали пляшками з горючою сумішшю, підпалили зсередини і посіяли паніку. П’ятиповерховий будинок НІСу (новинний продакшн «Інтера») в неділю повний народу. Виходять в ефір «Подробиці тижня». Так що приміщення було аж ніяк не порожнім. У ньому були сотні.

Молодики в респіраторах забігли групами. Нейтралізувавши охорону, розосередилися по будівлі з криками «пожежа». Гас просто розливали серед до смерті наляканих людей, серед яких більшість жінки. Молоді мами. Одну з них, журналістку Лєну Зоріну, забрала швидка; дівчина втратила свідомість. На вулиці в цей момент запалали шини. А поліція, яка чергувала з ранку, дивним чином розчинилася.

І не здумайте зловтішатися. Той, хто скаже «так їм і треба!» буде відправлений у вічний бан. Розкрутити страшний маховик погромів і самосудів – за дві секунди. Як потім зупиняти?! Ми так не те, що в Європу. Ми так взагалі нікуди не прийдемо. Це не метод. Це варварство. Зараз звичайно ж побачать «руку Москви». Але я абсолютно переконаний, будь на те воля влади, пожежі вдалося б уникнути. Це в прямому сенсі слова гра з вогнем. Дуже небезпечна гра, яка ні до чого доброго не приведе».

12241755_530857867073260_4034062262258536272_nАнна Маляр, юрист:

«Спробую пояснити ситуацію з Інтером та іншими ЗМІ з юридичної точки зору.

Для накладення санкцій на будь-яке ЗМІ, повинен бути закон. Порушив закон – відповідай. Існуюче законодавство НЕ відповідає сучасним реаліям і потребам України. В цьому ВИНУВАТІ Верховна Рада і гарант. Бо коли йому треба були голоси за прем’єра чи за зміни до Конституції, то правдами/неправдами їх знайшли. Голосів за законодавство щодо інформаційної політики в умовах війни виявляється немає. А тепер найцікавіше, я довго мовчала…
Пам’ятаєте, як революційні депутати з Майдану знищили Нацкомісію з питань захисту суспільної моралі? В них же мораль асоціюється лише з позашлюбними стосунками, тому вони не розуміли навіщо така комісія….
А насправді у липні 2014 Нацкомісія на чолі з відомим і поважним правником Василем Костицьким робила для інформаційної безпеки країни наступне:
1) розробила законопроект «Про спеціальний режим державного управління в інформаційній сфері». Цим законопроектом пропонувалось ввести поняття «надзвичайного стану в інформаційній сфері», який повинен діяти на час війни. «Надзвичайний інформаційний стан» дозволив би на законодавчому рівні встановити вимоги до ЗМІ в Україні на період війни. Наразі таких вимог не існує, а отже і претензії пред’являти законно немає підстав.

2) Розробляла концепцію національного інформаційного суверенітету та зверталась до Кабміну з проханням розробити Закон України «Про інформаційний суверенітет». Нацкомісія готова була силами своїх експертів долучитись до створення цього закону.
3) Зверталась до Кабміну з проханням ввести надзвичайний стан в інформаційній сфері в період інформаційної війни проти України.
4) Зверталась до Нацради з питань телебачення і радіомовлення з проханням призупинити мовлення ліцензіатам, зміст інформаційних матеріалів яких є загрозою інформаційному суверенітету України.

І ще багато чого тоді у 2014 робила Нацкомісія для захисту інформ. простору України – все не викладаю, бо це багато сторінок тексту.

Минуло два роки. Ініціативи щодо законодавчого захисту інформпростору України, які реалізовувала Нацкомісія з питань захисту суспільної моралі, ніхто не продовжив, законопроекти десь загубились у стінах ВР, а нові ніхто не створив…. Міністерство інформаційної політики є, а інформаційної політики немає. І тепер вже депутати-революціонери не кричать, що на міністерство йдуть гроші з бюджету, а ефект нульовий. Бо гроші йдуть до своїх перевірених людей – хай я помиляюсь. І я не бачу в цьому «рускій слєд».

10647075_10152793004970873_2871924061907880057_nОтар Довженко, медіаексперт:

«Для Порошенка та його «політсили», яка складається здебільшого з вічно орієнтованих на переможця пристосуванців, дружба або хоча б «поганий мир» із великими олігархічними медіа є єдиним шансом на виживання та збереження влади на виборах, які в нас за планом уже за пару років.

Усі вибори після Майдану засвідчили, що присутність на «Інтері», «Україні», пінчуках і «1+1» таки-да рішає. Тобто сама по собі присутність не є гарантією перемоги, але відсутність або, ще гірше, якщо олігархічні медіа тебе мочать – фактична гарантія провалу.

Тому, навіть якщо «Інтер» буде цілодобово крутити в ефірі промови Путіна, редакцію перенесуть у Горлівку, а штат компанії «НІС» повністю укомплектують журналістами російського «Первого канала», влада та залежні від неї наглядові та репресивні органи ніколи не піднімуть на нього руку. Вони можуть імітувати перевірки та розслідування, порушувати кримінальні провадження та навіть виносити попередження, які легко скасувати через суд, але все це буде показуха для легковірних.

Справжня атака на «Інтер» може початись хіба що у разі, якщо риги матимуть свого справжнього кандидата на президентських виборах або зроблять ставку на того, хто буде серйозним конкурентом для Порошенка. Хоча і в цьому разі метою атаки буде не покарати «Інтер» за злочини та роботу на ворога, а примусити до домовленостей.

Будь-які атаки, ініційовані чи санкціоновані на нижчих рівнях, будуть успішно відбиватись так, як зараз – із апелюванням до «свободи слова», права на «мнение» і згадками про нацистів, які палили книжки. Тобто галімою демагогією.

По-іншому Порошенко діяти не може – він не має свого медіаресурсу (крім символічного 5 каналу) і не встигне його набути/створити до виборів, тому мусить пристосовуватись та йти на компроміси з олігархами та їхніми медіагрупами.

«Інтер», звичайно, працює не на Росію, а на своїх інвесторів, які є власниками бізнесу на території України та інвесторами низки політичних сил (у тому числі – почасти – команди Порошенка) і хочуть, як і будь-які олігархи, більше влади та грошей.

Ватність, українофобія, паразитування на російському контенті та радянській ностальгії, уподібнення до російського телебачення є лише інструментами, що допомагають зібрати головну цільову аудиторію – російськомовних радянців.

Разом із тим хазяї «Інтера» розуміють, що ця група маргіналізується та поступово зменшується, що за неї треба конкурувати (передусім з ахметовською «Україною»), що бути каналом виключно для вати – програшна стратегія. Та сама історія, що з московською церквою, яка, з одного боку, спирається на проросійськи налаштованих українців, а з іншого – не хоче бути ґетоїзованою та приреченою на поступове вимирання разом із своєю паствою. В результаті месиджі для вати стають менш відвертими, і на позір відвертої українофобії ніби й нема.

Це якщо не відкриваються раптом-зненацька кричущі факти на зразок співпраці з терористами. А вони відкриваються, мушу зауважити, порційно і дуже вчасно. І щоразу активній проукраїнській частині суспільства стає очевидним, що влада неспроможна «закрити» чи «покарати» українофобський канал. Хоча справжні причини цієї неспроможності залишаються за кадром. Так званий підпал «Інтера» є черговою показухою, яка працює саме в цьому напрямку».

381670_248199391908326_399659651_nОксана Романюк, виконавчий директор Інституту масової інформації:

«Ситуація з підпалом Інтера, безумовно, жахлива і абсолютно неприпустима для цивілізованої країни. Незалежно від того чи це ура-патріотичне варварство, чи провокація, що завгодно – але висновки мають бути зроблені кількома сторонами
1. Основне навантаження – на правоохоронні органи, які повинні максимально оперативно і якісно розслідувати підпал каналу. І не тільки це – а системно, якісно і оперативно розслідувати порушення, пов’язані з каналом, той же кейс Столярової. Щоб зняти істерію навколо каналу, і показати, що система працює і захищати інформаційну безпеку цілком можливо в рамках національного законодавства.
2. Підпал каналу – це не патріотизм, а ідіотизм і варварство. Якщо ми хочемо будувати успішну країну, цивілізовану, то й діяти потрібно виключно в правовому полі, а не влаштовувати дикий самосуд, який боляче вдаряє по Україні на міжнародному полі. У той же час, є сумніви з приводу того, чи не була це провокація – дивним чином, підпал співпав з відкриттям саміту 20ки в Китаї. Я не можу сказати, що схиляюся до якоїсь конкретної версії – тут знову ж таки, питання до правоохоронних органів.
3. Ця ситуація також актуалізувала питання по статусу НІСа – за словами юриста ІМІ Романа Головенка, в нас уже 2 роки як відкрито задекларована суборенда каналу (НІСом в Інтера), що заборонено ч. 5 ст. 43 ЗУ Про ТБіРМ. В Інтері фактично вивели з під дії профільного закону весь новинний блок, адже продакшн не є суб’єктом за цим законом. Таким чином, Інтер досі відхрещувався від всіх питань, які були до НІСу – мовляв, це інша структура. Вирішити цю ситуацію згідно законодавства – це питання до Нацради.
4. Відповідальність керівництва Інтера теж є в даному випадку. Вони, я вважаю, теж підставили своїх співробітників, не вживши адекватних заходів безпеки, публічно відхрещуючись від інформаційного блоку, і при цьому системно розпалюючи агресію в ефірі. Це безвідповідально, як мінімум».

13769576_1095818557165647_5928920833979504596_nМихайло Басараб, політолог:

«А яке має значення, хто підпалив «Інтер» – самі чи «доброзичливці»? Сьогоднішня подія черговий і майже фінальний сигнал: ця московська пропагандистська машина повинна бути ліквідована. Власників та ідеологів проекту за грати або слідом за Столяровою. Якщо кодло «Інтер» реально почнуть ворушити, уважно слідкуйте і занотовуйте тих, хто ще виступатиме на його захист окрім «Вєстєй», 112 каналу, «News One», «Ери» і Шустера. Багато цікавих «діячів» і «СМИ» повилазить. Якщо все почнеться по-справжньому, то можна сказати лиш одне: НАРЕШТІ!»

Підготував Володимир ГАЛЕЧИК

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Хочеш повідомити новину? Дій!
ПОДІЛИТИСЬ

Реклама

Loading...

Реклама