Сміттєвий колапс: як львівські відходи розповзаються по всій Україні

Однак практично усі ці спроби закінчилися хіба що потужним ударом по репутації міських голів.

Сміттєвозами через усю країну

Отже, після потужної пожежі і загибелі трьох людей наприкінці травня Грибовицький полігон твердих побутових відходів, який функціонував з 1956 року, довелося остаточно закрити. Майже місяць Львів перебував у підвішеному стані. Відтак вдавалося частину своїх відходів розіпхати по області, а також відправити й по Україні.

Одним з перших, хто відгукнувся на прохання Садового прийняти львівське сміття, став київський мер Віталій Кличко. Йшлося про тимчасову послугу, тобто київський сміттєспалювальний завод «Енергія» мав приймати відходи зі Львова до серпня. Сміття перевозила приватна фірма зерновозами, у кожен вміщалося 20 тонн сміття. Вартість перевезення однієї машини обходилося у 8-10 тисяч гривень. Однак, як згодом виявилося, не все львівське сміття спалювали на заводі, частина відходів опинилася на сміттєзвалищі села Крюківщина, де 4 липня сталася пожежа, що, звісно, викликало невдоволення місцевих мешканців.

Дружба дружбою, а служба службою – і вже з 1 серпня Київ більше не приймає сміття зі Львова.

На початку серпня прийняти львівське сміття погодився мер Чернівців Олексій Каспрук. Запланований об’єм відходів, який погодилася прийняти столиця Буковини – 830 тонн. Це, до речі, крапля в морі, оскільки Львів тільки за добу продукує 600-750 тонн сміття. Обійшлася ця послуга львівській скарбниці у 105 тисяч гривень, або по 21 гривні за тонну сміття. Як і у Києві, не обійшлося без протестів місцевих мешканців, які щойно почули, що до них везуть відходи Львова, взялися блокувати дорогу.

Взялися заробити на львівському смітті й у Дніпрі. Місто приймало тверді побутові відходи з 19 липня. Вивозили сміття ТзОВ «AVE-Львів» та ТзОВ «ДВ-Екосвіт». Станом на початок вересня, за даними Львівської міської ради, до Дніпра було вивезено 2 тисячі тонн. Якщо до Києва вивезення сміття однією вантажівкою обходилося у 8-10 тисяч гривень, то з урахуванням збільшення відстані, вартість зросла практично удвічі.

До речі, Дніпро приймав сміття не тільки зі Львова, а й з Івано-Франківська, щодня – 400-500 тонн. Однак 12 вересня активісти перекрили дорогу, щоб більше не пропускати сміттєвози.

10 вересня погодився приймати львівське сміття Миколаїв. Мер Олександр Сєнкевич підписав розпорядження про тимчасовий прийом твердих побутових відходів.

«До мене звернувся Львівський міський голова Андрій Садовий з проханням про тимчасове розміщення твердих побутових відходів на полігоні ТПВ м. Миколаєва, я підписав відповідне розпорядження. Поясню чому.

На сьогоднішній день до кінця не вирішена ситуація з Грибовицьким звалищем. Я вважаю, це правильно, що міста України допомагають Львову з утилізацією твердих побутових відходів.

Ми повинні бути однією нацією, єдиною країною в своїх щоденних справах, а не тільки в деклараціях, обмежуючись написом «Україна єдина» в куточку екрана телевізора», – написав у своєму Фейсбуку мер-самопомічівець.

Однак депутати і громада відмовилися «підставляти плече» однопартійцю очільника Миколаєва і вже 13 вересня від львівського сміття довелося відмовитися – міські депутати заблокували рух сміттєвозів. До речі, завтра, 16 вересня, на сесії Миколаївської міської ради до цього питання планують повернутися.

Імітація діяльності?

З менш гучними скандалами приймали львівське сміття й інші міста України. Станом на липень, за словами голови Львівської облдержадміністрації Олега Синютки, за період від моменту закриття грибовицького сміттєзвалища Житомир прийняв 915 тонн львівського сміття, Луцьк – 540 тонн, Коломия – 30 тонн, Калуш – 45 тонн, Київ – 9255 тонн, решту – Рівне. Ще 3 тисячі тонн сміття вивезено на сміттєзвалища у межах Львівщини.

Мешканці сіл, які сусідують із грибовицьким сміттєзвалищем, впевнені, що львівське сміття досі вивозять на полігон, а щоб замести сліди, швидко загортають землею, видаючи це за рекультивація. Водночас Андрій Іванович не полишає надії все ж домовитися з місцевими і продовжити експлуатацію сміттєзвалища бодай на кілька років, обіцяючи якнайшвидше збудувати сміттєпереробне підприємство. Однак після понад трьох місяців після трагедії жодних практичних кроків у цьому напрямку не зроблено, окрім так званої рекультивації і укріплення тіла сміттєзвалища брикетованим сміттям, на що мешканці навколишніх сіл категорично не погоджуються, бо ситі львівським сміттям за 60 років функціонування полігону вже по зав’язку. Тим паче, що львівська влада встигла відмовити 43 фірмам з 14 країн світу, які пропонували свої проекти з утилізації сміття, серед яких було і зведення сміттєпереробних заводів і переробка біогазу тощо.

До речі, на грибовицькому сміттєзвалищі є проблема не тільки у смітті, а й в озерах з інфільтратами і кислими гудронами. Перші свого часу активно зливали у львівську каналізацію, а другі крали. Про екологічні загрози годі й говорити, на які десятиліттями ніхто не зважав…

Тяганина з львівським сміттям підштовхнула й уряд до активним дій, бо, як з’ясувалося, досі ніхто навіть уявлення не мав, скільки в Україні сміттєзвалищ. Відтак днями міністр екології та природних ресурсів Остап Семерак презентував інтерактивну мапу сміттєзвалищ. І як стало відомо, в Україні є приблизно 30 тисяч сміттєзвалищ, однак інформація – тільки про 2,6 тисячі подібних об’єктів.

Оксана ДУДАР