Відповідальні за екологію її ж і знищують. Як корупція і міністр залишили Україну без Кіотських квот

69d0d4

Кілька днів тому в Боні було прийняте рішення, згідно з яким Україна не виконала свої зобов'язання, передбачені Кіотським протоколом.

Це вже вдруге, коли наша держава втрачає можливість використовувати Кіотські квоти. Перший раз ООН заборонила Україні продавати квоти у 2011-му. Тоді це аргументували порушенням умов ведення реєстру.

 Що ж таке Кіотський протокол, як він допомагає українській економіці та хто винен у черговому українському провалі на міжнародному рівні ІА Дивись.infо розпитала у експертів.

Кіотські квоти і Україна

Як відомо, Кіотський протокол - це міжнародна угода про обмеження викидів в атмосферу парникових газів, головною метою якої є стабілізація рівня концентрації парникових газів в атмосфері до того показника, який не допускав би небезпечного антропогенного впливу на кліматичну систему планети.

Цей документ зобов’язує розвинуті країни та країни з перехідною економікою скоротити або стабілізувати викиди парникових газів у 2008–2012 роках до рівня 1990 року.

Наша держава одна з небагатьох у світі, яка з 1990 по 2000 рік різко скоротила викиди парникових газів через низьке завантаження промисловості, а за наступні вісім років зростання так і не наблизилося до показників 1990-го. Ратифікувавши Кіотський протокол у 2004 році, Україна отримала можливість реалізувати невикористані нею квоти на викид вуглекислого газу. Згідно з інформацією Національного екологічного центру, в український бюджет у 2009-2010 роках надійшло 470 млн євро у результаті продажу надлишку квот. Однією із найбільших домовленостей у рамках Кіотського протоколу є і співпраця з Японією на 800 мільйонів доларів.  За умовами співпраці, Японія поставляла до України автомобілі Toyota Prius, якими нині користуються працівники поліції. За кошти, отримані від Кіотського протоколу, також модернізують вагони київського метро. Однак, починаючи з 2011-го, наша держава вже вдруге втратила можливість розпоряджатися Кіотськими квотами на благо своєї економіки.

Спитати є з кого

Найбільше ситуація, що склалася, вразила експертів у галузі екології. Фахівці запевняють, черговий провал з Кіотськими квотами вдарив по іміджу країни. Адже мова тут іде про міжнародну співпрацю. Серед причин, які призвели до тих наслідків, що маємо зараз, перше місце посідає бажання збагатитися.

«Найперша підстава – це корупція, друга підстава – це ще раз корупція, а третя підстава – небажання верховних правителів втручатися в цю ситуацію. А чого небажання? Бо є дуже багато політичних ресурсів, економічних, які треба прибрати до рук. Якби вони правильно рахували, тобто думка була на благо, на розвиток, то тоді б поставили питання іншим шляхом, що давайте, шановні, отримаємо по Кіотським квотам перспективу розвитку. Це будуть  і ресурси економічні у вигляді технологій, і самі гроші у вигляді реалізації квот, які нам належать. Але цього ніхто не хоче. На ньому тільки сиділи і крали», - зазначає член Президії міжнародної ради з екобезпеки Валерій Чорний.

Валерій Чорний переконаний, велика відповідальність за такі дії лежить на Міністерстві екології, де чомусь не хочуть бачити перспектив реалізації Кіотського протоколу.

«Коли прийшов керівник у підрозділ  і не може організувати цю роботу, то, звичайно, він винен. Україна втрачає другий раз свою можливість лише через те, що недопрацьовують не в дотриманні чи оформленні технічної сторони, а у самих тих намірах, які вони декларують і реалізують. Для прикладу, іспанські продані викиди чи японські. Після яких вони розкрадають і не можуть прозвітувати. То це технічна помилка чи корупційна? Відсутність бажання породжує наслідки. Якби той самий Семерак не думав, як вкрасти, як замилити гроші, як створити прецедент не співпраці навіть з громадськістю, що він зараз робить і роблять такі аферно-шулерські справи, займався тим, чим потрібно,  то все було б як треба. А він не хоче чути інших і не робить. От і результат», - каже Валерій Чорний.

Щоправда є ряд екологів, які вбачають в цьогорічному порушенні Україною Кіотського протоколу виключно технічну складову. Але навіть за таких умов повна відповідальність лежить на плечах уряду, міністерства та всіх відповідних установ, які займаються цим питанням.

«Скажімо так, питання ще не зовсім закрите у даній ситуації, наскільки мені відомо. Це сталося з технічних причин, тому що у нас передавали повноваження з агенції міністерству, не виділили гроші на фінансування і, фактично, реєстр не працював для того, щоб провести ці операції. Україна, насправді, мала все необхідне для того, щоб закрити вимоги минулого періоду. Але вона не могла через фізичні причини, бо не працював реєстр. На жаль, Кіотським протоколом не було передбачено механізми дії в таких ситуаціях, якщо була технічна проблема. Є ще Нарада сторін, яка буде в листопаді. І тут Україна ще може якимось чином, скажімо так, звернутися до Наради сторін, щоби їй дозволили провести ці операції. Треба продумати якусь екстраординарну процедуру, тому що така ситуація могла трапитися з іншими країнами. Зрозуміло, що тут ніхто не применшує ролі урядової, але могли бути інші якісь технічні причини. А такої процедури не було в рамках угод міжнародних передбачено, і таку процедуру Україна ще, очевидно, зможе попросити.  Бо, формально, якщо говорити по квотам, то Україна виконала своє зобов’язання. Тому, скажімо так, шанс у нас ще є, хоча і було визнано, що вона не дотримується зобов’язань», - коментує ситуацію Дивись.info еколог Дмитро Скрильніков.

Наразі невідомо, як Україна й надалі працюватиме рамках Кіотського протоколу. Та експерти всі як один наголошують: якщо докласти чимало зусиль, перестати красти та думати про майбутнє держави, то повернути собі можливість розпоряджатися Кіотськими квотами наша держава ще зможе.

Грибовицький слід

Виявляється, Кіотські квоти залишили свій слід і в історії з Грибовицьким полігоном. Чи, може, полігон залишив свій слід в історії з Кіотськими квотами? Розставляти слова у цьому реченні можна по-різному, але суть лишається тією ж: ідея заробляти на Кіотському протоколі в Грибовичах народилася дуже давно. Але через небажання одних ділитися з іншими – так і згасла.

«Я боюсь, що з Грибовичами ці кошти і створили проблему. Тому що у нас Грибовичі не вирішувалися багато років через те, що була велика конкуренція, щоби отримати ці кошти. Там були різні тендери і конкурси під конкретних осіб, які полювали на ті Кіотські гроші. Міська рада не хотіла віддавати вершки і корінці, хотіла віддавати полігон разом з газом. Деякі інвестори хотіли тільки газ, а міська рада хотіла, аби брали не тільки газ, а й проблему зі сміттям», - розповідає еколог Дмитро Скрильніков.

1464663126-3458

Грибовицьке сміттєзвалище, де нині ситуація залишається критичною, у свій час було місцем з видобування газу, за який мали отримуватися Кіотські квоти. За це місце навіть ішла боротьбі між світовими компаніям. Але неправильно розставлені пріоритети та незрозумілі рішення із боку міських посадовців призвели до того, що свердловини, з яких газ і добувався, нині наповнені відходами.

«Суть Кіотського протоколу заключалася у наступному: у 1989-му році були зафіксовані викиди вуглецевої групи в атмосферу. У той час ще працювала промисловість, коли був Радянський Союз. А потім у нас призупинилося багато усякого виробництва і воно було енергетично ємке, тобто давало багато викидів.   Було багато фірм, які хотіли здобути газ (на Грибовицькому сміттєзвалищі – авт.). Для цього робиться спеціальна свердловина і добувається газ, фіксується відповідна кількість газу і тоді вже отримувалися міжнародні квоти, які можна було продати. Ще раніше, за часів Кравціва і Буняка, був підписаний договір між міською радою і фірмою «Гафса» про те, що вони стали власниками цього газу. І, коли ми зробили проект, вони там поставили відповідне обладнання і добували газ. Однак потім, у 2012-му році, коли вони захотіли перенести обладнання у інше  місце, залишилися лише свердловини. Свердловини потім заклали  сміттям  і таким чином сьогодні немає дегазації сміттєзвалища», - каже перший заступник генерального директора ТзОВ «Інститут «ГІРХІМПРОМ» Григорій Гелетій.

Сьогодні фахівці сходяться на думці про те, що за рахунок Кіотських квот можна було б уникнути трагедії на полігоні. Та рішення міської ради у свій час не дало можливості викачати небезпечний газ у Грибовичах.

«Вони могли б звичайно допомогти вирішити проблему, але за умови, якби колись було прийняте рішення, що міська рада одержить ті Кіотські квоти. А справа у тому, що «Гафса» подала у суди і виграла всі інстанції, що тільки вони мали право добувати той газ і були власниками газу. Тому вони, напевне,  й одержали (Кіотські квоти – авт.)», - каже фахівець.

Олег ГАЛІВ

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: