Під грифом «не секретно»: слідами зниклого музею

572
Під грифом «не секретно»: слідами зниклого музею

Обдерта «мертва петля», хащі і таке ж обшарпане приміщення колишнього Музею авіації – це все, що залишилося від майже величного комплексу, спорудженого біля Волі-Висоцької на честь царського льотчика, винахідника та конструктора Петра Нестерова. А ініціативу будівництва комплексу приписують Герою Радянського Союзу, льотчику-космонавту Георгію Береговому, тому самому, якому приписували й «шефство» над важким підлітком Віктором Януковичем.

Нині Музей авіації – це ще один нікому не потрібний смітник, а свого часу це було місце паломництва численних туристів, для школярів відвідування було обов’язковим.

В історію світового повітроплавання Петро Нестеров увійшов як перший виконавець «мертвої петлі». 27 серпня (9 вересня) 1913 року о 18 годині 10 хвилин Нестеров на новенькому літаку «Ньюпор»-IV виробництва московського заводу «Дукс», із двигуном потужністю 70 кінських сил, піднявся над Сирецьким військовим летовищем і на висоті 600 метрів на очах численних глядачів уперше у світі здійснив знамениту «мертву петлю», що згодом стала називатися «петлею Нестерова».

Через рік, 26 серпня (8 вересня) 1914 року, Петро Нестеров зійшовся у повітряному бою з лейтенантом бароном Фрідріхом фон Розенталем у небі над галицьким селом Воля-Висоцька. Обидва літаки впали, а пілоти загинули. Згодом радянська влада згадала про цю видатну подію і вирішила перейменувати Жовкву (засновану коронним гетьманом Жолкевським) на Нестеров, а на місці загибелі авіатора до Дня повітряного флоту 3 серпня 1947 року була здійснена закладка, а 3 липня 1952 року відкриття пам’ятника-обеліска.

Однак владі і цього здалося замало, тому 1979 року тут з’явився меморіальний комплекс, одним із ініціаторів зведення якого був льотчик-космонавт Георгій Береговий, уродженець Єнакієвого, де він свого часу був керівником секції авіамоделювання, яку, ймовірно, відвідував батько екс-президента-втікача, чия «ставка» сьогодні знаходиться у Ростові-на-Дону, Федір Янукович.

Але зараз не про це. Автором проекту скульптур меморіального комплексу був Лука Біганич, архітекторами Олександр Гукович і Володимир Суц.

Отож була встановлена 45-метрова гранітна стела, облицьована чорним мармуром. На головному фасаді – двометровий барельєф Нестерова, до якого примикала 39-метрова «мертва петля», облицьована титаном. Увінчувалася «петля» моделлю надзвукового літака. З іншого боку стели – 10-метрове зображення крила літака з вмонтованими скульптурними барельєфами. На пам’ятнику був напис: «На цьому місці 8 вересня (26 серпня) 1914 року в повітряному бою, вперше в авіації, застосувавши таран, героїчно загинув славний син російського народу, видатний військовий льотчик, основоположник вищого пілотажу, який здійснив вперше в світі «мертву петлю», Нестеров Петро Миколайович. Вічна пам’ять герою!» Поруч з пам’ятником звели музей у формі дванадцятигранника з куполом у вигляді сфери.

Експозиція музею – моделі, панорами, стенди, фотографії, архівні документи. Дехто стверджує, що серед експонатів були нагороди, особиста зброя і плащ Петра Нестерова. Чи справді це так, сьогодні ми можемо лише здогадуватися, адже все безслідно зникло. Музейники кажуть, що подібні «особисті речі» можна було знайти у різних музеях, розкиданих неозорими просторами «советской родины».

Але навіть якщо абстрагуватися від експонатів та їхньої цінності чи, навпаки, безвартісності, сам комплекс коштував мільйони – титан, граніт, мармур, бронза…

Чорна смуга комплексу почалася 1994 року, коли ВПС ЗСУ передали музейний комплекс на баланс місцевої адміністрації, знявши охорону. Натомість Львівська обласна рада на хвилі боротьби з комуністичним минулим видала розпорядження виключити комплекс з державного списку пам’яток історії та культури місцевого значення. І виникла нова ідея – створити тут готельний комплекс. (Музей знаходився поруч траси Львів-Рава-Руська.) Дістався «жирний» шматок землі разом з пам’ятником підприємству «Альфа». Про це свідчить державний акт на право користування землею, виданий у лютому 1994 року. Але нічого з того не вийшло, а фірма, якій передали комплекс, збанкрутувала. Потроху зникло все, а свого апогею у розграбуванні комплексу було досягнуто, коли вандали за допомогою трактора і коней намагалися відірвати літак зі стели, однак він не піддався. Сьогодні це єдине, що залишилося від колишнього музею.

Свідоцтво про право власності на будівлі від вересня 1999 року засвідчує, що вони належать ТзОВ «Львівтранскордоннафтосервіс».

10

Щоправда, на цьому історія меморіального комплексу не завершилася. Отримавши відповідь на інформаційний запит, у Жовківській РДА повідомили, що розпорядженням голови Жовківської РДА №90 від 14.03.2005 року затверджено технічну документацію для укладення договору оренди на земельну ділянку площею 2,3002 га для обслуговування будівель і споруд ТзОВ «Львівтранскордоннафтосервіс» на території Глинської сільської ради та передано в оренду вказану земельну ділянку терміном на 25 років. Відтак і приміщення колишнього музею авіації належить вищевказаному ТзОВ.

Згідно із рішенням Глинської сільської ради, Жовківській РДА було рекомендовано встановити оренду плату ТзОВ «Львівтранскордоннафтосервіс» 26 тисяч 452 гривні на рік.

9

Що відомо про ТзОВ «Львівтранскордоннафтосервіс»

Згідно з інформацією Youcontrol, ТзОВ «Львівтранскордоннафтосервіс» було зареєстроване 9 серпня 1999 року у селі Річки Жовківського району. Уповноваженою особою і керівником є Тарас Луцик. Засновниками – Наталія і Тарас Луцики, мешканці Львова. Статутний капітал – 310 тисяч гривень.

Види діяльності ТзОВ: організування інших видів відпочинку та розваг, діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування, діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, обслуговування напоями і основний – надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Є у реєстрах і судові справи по ТзОВ «Львівтранскордоннатосервіс». Йдеться про незаконну торгівлю пальним. Справа тягнулася два роки (2013-2015), зрештою товариство оштрафували на 17 тисяч гривень, а 600 літрів пального конфісковано…

Якщо коротко, то все, зведене наприкінці 70-их минулого століття, просто розтягнули. Цінний метал опинився на чиїхось обійстях або на пунктах прийому брухту. Експонати (якщо серед них були справді особисті речі і архівні матеріали), ймовірно, у чиїхось приватних колекціях. Які збитки були завдані державі? Хтозна. Адже ніхто, знімаючи з балансу  музейний комплекс, не здогадався навіть описати майно. Його просто покинули напризволяще, передаючи в оренду фірмам.

Оксана ДУДАР

Фото музею: сайт рhoto-lviv.in.ua

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Хочеш повідомити новину? Дій!
ПОДІЛИТИСЬ

Реклама

Loading...

Реклама