Хочу бути гордим за країну і прагну відстояти її честь перед світом, – львівський спортсмен-підприємець (інтерв’ю)

51
Хочу бути гордим за країну і прагну відстояти її честь перед світом, – львівський спортсмен-підприємець (інтерв’ю)

Андрій Маслюк – львівський спортсмен-підприємець, який займається розвитком екзотичного для Львівщини спорту – веслування на човнах типу «Дракон».

Завдяки його зусиллям область вперше у 2013 році побачила човен для веслування, а також ним було засновано спортивний клуб «Отаман». Андрій та його команда були у складі збірної України, яка на чемпіонаті світу у Москві завоювала 8 медалей різного гатунку. Та не спортом єдиним. Аби гідно жити, – каже спортсмен, – почав займатися бізнесом. Ми розпитали у Андрія Маслюка, як йому вдається поєднувати спорт та бізнес, та що стимулює спортсменів виступати під прапорами інших країн.

masluk

Розкажи, як ти опинився в лавах спортсменів?

Це почалося з дитинства, я займався веслуванням на каное з 15 років до 22 років, потім вчився та працював. Але все таки через деякий час повернувся, але не лише для того, аби займатися, а щоб розвивати новий в Україні вид спорту, який з’явився в Україні лише у 2000 році, – веслування на човнах типу «Дракон». Цей вид спорту пішов із Китаю, потім перейняла естафету Франція, Бельгія, Канада, Італія та інші країни.

– Для України це новий вид спорту, у чому полягають його переваги?

Веслування на човнах типу «Дракон» має схожий принцип, що й веслування на каное. Втім, на каное потрібно стояти на коліні, а тут сидіти, а також весло менше. Команда включає 20 осіб: 10 справа та 10 зліва. Одна людина керує човном та одна задає ритм на барабані. У Львові веслування типу «Дракон» почало пізно розвиватись. Це була моя ініціатива, я купив човен за власні кошти. Створив спортивний клуб веслування «Отаман». Це було у 2013 році. Ми почали активно залучати діючих веслувальників, а також залучати людей, які ніколи не займалися веслуванням.

– Чи достатня підтримка спорту на Львівщині і чи достатньо докладено зусиль для його популяризації?

Це проблема усієї країни, а не лише Львівщини. У нас, на щастя, існує багато видів спорту, які лише розвиваються і мають перспективу. Львівщина показує хороші результати майже у всіх видах спорту. Звісно, є невелика допомога спортсменам: оплачують відрядження на тренування: дорога, проїзд, харчування та проживання.12

– Що ти думаєш про Олімпіаду в Ріо?

На мою думку недостатньо було виділено коштів для проведення зборів та професійної підготовки спортсменів. Адже чудес не буває: щоб вигравати, потрібно до того готуватись. Цикл – 4 роки. Це і проведення навчально-тренувальних змагань. У нашому напрямку це ще важче, оскільки необхідний виїзд на спеціальні водні майданчики для тренування. Зимою потрібно їхати в країни, де відкрита вода. Цікавий момент, що на зборах не завжди присутні масажисти та лікарі, які необхідні для нормального функціонування спортсмена.

– А де відбуваються тренування?

У нас біля Львова є село Наварія, де є веслувальні школи, а взимку, на жаль, немає тренування на воді, лише загальнофізична підготовка у залі. Я займаюся 5 разів в тиждень.

– Щоб ти порадив тим, хто зібрався реалізовувати себе у цьому видові спорту.

Приходити і тренуватись. У нас є для цього умови, спортивні бази, озеро, досить кваліфіковані тренери, які виховали не одного майстера спорту міжнародного класу. До речі, бронзовий призер Олімпіади з веслування на каное – вихованець нашої школи.

13

– Чому ти обрав саме веслування?

Так склалося, що пробував я себе багато де, але моїм сусідом був тренер з веслування на каное, який і зайнявся мною. Роль тренера надзвичайно важлива, адже від показує техніку веслування, розписує тренування, які навантаження, слідкує за фізичною стороною спортсмена.

– Чим ти керуєшся, коли прагнеш перемогти?

Хочеться бути гордим за свою країну, тому прагну відстояти її честь перед світом. А також отримую задоволення від того, що моя тяжка праця дає результати.

– Поділися досягненнями.

Ми виступили на чемпіонаті Європи, показавши найкращі результати за всю історію веслування в Україні. Здобули Кубок нації, який вручається по сумі всіх дистанцій. Адже є різні класи та дистанції. Також Україна здобула 4 золотих та 1 срібну медаль на чемпіонаті світу, що проходив у Москві. Наш львівський клуб «Отаман» вже два роки поспіль виграє клубний чемпіонат світу. Утім, у 2016 році ми не виступали, оскільки чемпіонат світу проходив аж у Австралії. Туди дуже дорого коштує поїхати, а це все здійснюється за власні кошти.

2-92-e1469703600642

– Яка перемога була для тебе найціннішою?

Мабуть, остання – чемпіонат світу у Москві. І тим часом найважча, оскільки у Росії дуже популярний цей вид спорту, вони цьому приділяють багато коштів, організовують більше зборів. Ми їхали на їхній канал, де за 2 тижні до змагань росіяни зібрали всіх своїх спортсменів для тренування. У цьому виді спорту дуже важливий ритм, адже 20 людей повинні виконувати одночасно певні дії, тому колективний дух також важливий. Росіяни мали час скатати човен, ми ж тренувалися окремо. Але ми зуміли налаштуватися та здобути перемогу, підняти 4 рази український прапор.

– А які настрої панують серед російських спортсменів?

Спортсмени вітали нас, але переймалися, що їх сваритимуть після поразки, адже їм облаштували найсприятливіші умови для перемоги. Це була запекла боротьба, адже розриви між 1, 2 та 3 місцем були десяті секунди.

9

– А якби тобі запропонували виступати під прапором іншої країни?

Я все ж таки патріот України. Але є випадки, коли багато українських спортсменів веслування попереходили під прапори інших країн. Тому що держава дає недостатньо умов для тренувань, і люди не можуть до кінця себе реалізувати. Грубо кажучи, вони купують наших спортсменів, професійних та підготовлених, адже будь-яка країна розуміє, що це – престиж на міжнародній арені. Я вважаю, що країна не мала би давати дозвіл виступати за інші країни. Адже виходить так, що одна країна готує, а інша бере на користування.

– А ти?

Мені вдається забезпечити себе в Україні, утім, не спортом одним…

10

– Ти докладаєш багато зусиль для розвитку та популяризації веслування на Львівщині. Розкажи, що вже вдалося зробити?

Намагаюся допомагати матеріально, займаюся організацією зборів, популяризую цей вид спорту, залучаючи ветеранів веслування. Облаштували на спортивній базі кімнати для загальнофізичної підготовки. Загалом, цей рік для веслувальників є дуже плідним: Олімпійські ігри (золото і бронза), чемпіонат Європи: срібло і бронза, кубки світу. В Україні дуже багато веслувальників, які перейшли веслувати за іншу країну. Там дають всі умови для тренувань. У нас воно є , але надзвичайно мало, якщо в сезоні треба провести 5 тренувань, кошти вистачає лише на 1. Зимою необхідно їхати у теплі країни, адже в Україні є канали, але без жодної організації.

Я горжуся тим, що роблю, бо ми показуємо приклад молодому поколінню, приємно дивитись, коли у човні сидять спортсмени за 50 та 16 років. Мене надихає подяка та відгуки людей, що моя справа не марна.

Олександра Багач

Фото з сайту клубу Отаман

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Хочеш повідомити новину? Дій!
ПОДІЛИТИСЬ

Реклама

Loading...

Реклама