Україна та Туреччина: кінець короткого роману?

Таку думку висловив польський політолог Адам Бальцер на шпальтах «New Eastern Europe».

Раптове погіршення відносин із Росією після того, як турки збили російський літак у Сирії, було головною мотивацією зближення Анкари із Києвом та лобіювання збільшення присутності сил НАТО у регіоні. Але, як виявилося, ненадовго - санкції, погіршення ситуації в економіці, непередбачувана ситуація в Сирії, невдалий військовий переворот - це все змусило Туреччину шукати порозуміння із Путіним. Бо ж лише він беззастережно підтримує полювання на відьом, яке розпочав Ердоган.

Це, звісно, не означає нового турецько-російського союзу, а тільки спробу зміцнення своєї позиції в перемовинах із Заходом - зазначає експерт. Анкара не формує альтернативи ЄС та НАТО, попри неоднозначні з ними відносини. Найвірогідніше, можемо чекати відновлення рівноваги в регіоні Чорного моря, а через те, що потенціали обох держав надто вже різні, Туреччина уникатиме конфронтації. В підсумку цілком вірогідне послаблення військової співпраці із Києвом - підкреслив Бальцер.

Що цікаво, поточна ситуація може стати шансом для розвитку взаємних економічних зв'язків. Україна має для Туреччини величезне значення, як сусід із великим потенціалом, а отже - їх взаємні торгівельні обороти будуть лише зростати. Рецесія у Росії і співпраця у питання зони вільної торгівлі дозволять відновити баланс у торгівлі. Також не забуваймо про українських туристів, котрі великою мірою заповнили нішу по російських відпочивальниках на турецьких курортах, а турецькі бізнесмени готові на інвестиційну експансію в регіоні.

Таким чином, наскільки Україна не може розраховувати на Туреччину в питанні «твердої» безпеки, настільки ж має суттєві шанси на зближення з Анкарою у галузі економіки та гарантування собі безпеки «м'якої» - підсумував політолог.