Як військове майно перетворити у житловий комплекс так, щоб ніхто не міг знайти кінців (розслідування)

Проте, кілька нехитрих маніпуляцій і на місці військової території виростають цілком цивільні новобудови. Процес передачі держмайна від одного власника іншому почався ще в 2003 році, а в 2015, коли на ділянках вже виросли багатоквартирні будинки, військова прокуратура відкрила кримінальне провадження щодо підробки документів та заволодіння державним майном. А люди вже мешкають у житловому комплексі за цією адресою.

Всі перипетії справи добре знає приватний підприємець Петро Дерко, який добряче постраждав внаслідок таких «мандрів» держмайна. Річ у тім, що свого часу підприємець уклав договір оренди з держпідприємством та почав облаштовувати в орендованих приміщеннях власну справу. Але, коли все було капітально відремонтовано, вже новий власник будівель просто зніс все, незважаючи ні на рішення суду, ні на договір оренди. Так пан Дерко залишився без власної справи і по вуха в боргах. Саме з того часу підприємець намагається добитися правди та звернути увагу правоохоронців на те, що передача майна відбулася за не цілком зрозумілих причин.

Отже, в 2003 році державному підприємству «Захід Інтелект» належало кілька військових містечок. Зокрема:

• військове містечко по вулиці Мазепи 29, яке розташовувалось на території майже в 5 гектарів землі
• військове містечко в с. Свидниця, Яворівського району на ділянці в понад 60 гектарів
• військове містечко в мікрорайоні Гайок міста Біла Церква, Київської області
• адміністративні будівлі в Києві, по вулиці Мельника, 81

В червні 2003 року ВАТ «Львівобленерго» подає до суду, де просить визнати держпідприємство банкрутом. Ціна питання — 67 тисяч гривень боргу. А в грудні того ж року наказом Національного Координаційного Центру адаптації військовослужбовців, звільнених в запас або відставку та конверсії колишніх військових об’єктів, який був засновником «Захід Інтелект», підприємство реорганізовується та все майно передається на баланс іншого держпідприємства — «Укрконверс». Тоді передали усі об’єкти на суму в більше, ніж 6 мільйонів гривень балансової вартості.

Всі ж кредитори «Захід Інтелект» залишаються без копійки, коли підприємство таки ліквідували. В ході судового розгляду тодішній арбітражний керуючий, Людмила Худонога, намагалася через суд оскаржити передачу держмайна. Але суд в Києві арбітражному керуючому відмовив у відкритті справи, бо вважав арбітражного керуючого «неналежною особою».

Далі в 2005 році вже ДП «Укрконверс» намагалось збанкрутувати і подало заяву до суду з таким проханням. В ході судових слухань підприємство уклало мирову угоду від16.12.2005 з ТзОВ «Нафта-Трейд», які зобов’язувались розрахувались з усіма боргами держпідприємства, а саме заплатити 2 989 787 гривень 46 копійок та внести на його рахунок більше 2 мільйонів обігових коштів. Натомість отримувало - нерухоме майно, у тому числі цілісні майнові комплекси, загальною площею 36944,8 кв. м. у містах Києві, Львові, Київській та Львівській областях,за мировою угодою вартістю 5238 234 грн.

«Звертаючийсь до суду, ДП «Укрконверс» свідомо «занизив» вартість свого майна на 15 мільйонів, — розповідає Петро Дерко. – А власницею ТзОВ «Нафта-Трейд» була родичка тодішнього директора держпідприємства Віктора Коробкіна. Їхні родинні зв’язки було оголошено під час судового засідання. За кілька тижнів «Нафта-Трейд» розпродує все майно, навіть не сплативши тих 5 мільйонів, які зобов’язувала їх мирова угода. Зараз ТОВ перебуває в процесі припинення своєї діяльності».

Через кілька років, в 2012, новим керуючим санацією держпідприємства «Укрконверс» стає пан Дмитро Прокопчук і процедура  ліквідації «Укрконверса» припиняється. Цікавими є причини відмови ліквідовувати підприємство, котрі чітко прописані у висновку суду. Вони спираються на висновки Державного департаменту з питань банкрутства Міністерства економіки України, у висновках від 23.09.2008  та від 25.03.2009:

«Державне підприємство «Укрконверс» на момент подання заяви про порушення провадження у справі про банкрутство  було суб'єктом підприємницької діяльності спроможним виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами. Крім того державним органом з питань банкрутства, а саме Державним департаментом з питань банкрутства Міністерства економіки України  було документально встановлено те, що державним підприємством «Укрконверс» була подана завідомо недостовірна інформація відносно майнового стану підприємства та документально встановлено наявність ознак фіктивного банкрутства державного підприємства «Укрконверс». Про вказане свідчить також те, що в заяві від 09.06.2005 р. генерального директора Коробкіна B.C. зазначено про те, що у ДП «Укрконверс» на балансі наявне майно балансовою вартістю 1,9 млн. грн. станом на 25.05.2005 р., а у балансі на 31.03.2005 p. залишкова вартість основних засобів складала 14744600 грн., та у балансі на 30.06.2005 p., залишкова вартість основних засобів складала 16297300 грн. Крім того про зазначене свідчить письмовий доказ, а саме копія довідки від 18.03.2008 р. № 18/03/2008, яку було додано до вказаного клопотання, де вартість основних засобів зазначена у сумі 16146319,92 грн. Таким чином генеральним директором державного підприємства «Укрконверс», Коробкіним B.C., було подано завідомо неправдиву офіційну заяву від 09.06.2005 р. № 128/2005 про фінансову неспроможність вказаного підприємства виконати вимоги з боку кредиторів (повне рішення дивіться тут).

Але це станеться через кілька років, а в 2006 майно військових містечок, що розташовуються у Львівській області в ТзОВ «Нафто-Трейд» купує ТзОВ «Західна Будівельна Інвестиційна Компанія». Будівлі військового містечка по вулиці Мазепи загальною площею 8770 метрів квадратних будівель вартувало 13 січня 2006 році 1 мільйон 370 тисяч гривень(згідно з договором купівлі –продажу. А вже в кінці того ж року Постановою Верховного Суду України від 10 жовтня 2006 року, ухвалу господарського суду м.Києва, яка стосувалася  затвердження мирової угоди скасовано.

Проте, це не завадило ТзОВ «Західна Будівельна Інвестиційна Компанія»(один з засновників Володимир Артимович, власник компанії  «Еко-Дім». До слова, саме холдингова компанія «Еко-Дому» звітувала про завершення будівництва багатоповерхівок на ділянці по вулиці Мазепи, 29 продати частину придбаного майна. Частину продали ПАТ "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом", ще частину – ТзОВ «Варіант-Глобус»(засновник і кінцевий власник Володимир Артимович). А в 2013 році Господарський суд Львівської області зобов’язав усі три підприємства повернути приміщення державі.

Наступного, 2014 року, Вищий господарський суд погодився з таким рішенням.

Отже, вже зараз суди скасували підстави для банкрутства ДП «Укрконверс», яке мировою угодою передало приміщення військового містечка. Скасовано саму мирову угоду і навіть зобов’язано(ТзОВ «Західна Будівельна Інвестиційна компанія», ПАТ "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" та ТзОВ «Варіант-Глобус») повернути державі приміщення. А військовою прокуратурою київського гарнізону Центрального регіону України відкриті два кримінальні провадження за статтями 191 ч.5(заволодіння державним майном) та 366 ч.2(підробка документів). Але, «віз і досі там», а частини будинків вже просто нема. Їх знесли і побудували на їхньому місці житловий комплекс. Суд зобов’язав повернути частину ще не зруйнованого майна, а за зруйноване заплатити 374 тисячі гривень.

Нема приміщення – нема проблем

«ТзОВ «Західна Будівельна Інвестиційна Компанія», яку на той час очолював уже відомий Дмитро Прокопчук, в 2006 році вже володіла приміщеннями військового містечка, -- розповідає Петро Дерко. – Я в цих приміщеннях залишився єдиним орендарем, якого намагались вижити всіма способами. Коли ж Вищий господарський суд підтвердив моє право на оренду приміщень, то спочатку мені відключили усі комунікації, а потім просто знесли будівлю. Нема будинку – нема договору оренди».

Містечко «поділилось»

Поряд з судовими баталіями та перепродуванням військового майна, ще ДП «Укрконверс» встигло почати зводити будинки для військовослужбовців на частині ділянки військового містечка.

Так ухвалою сесії міська рада в 2004 році вилучає 2,2 гектари для будівництва першої черги будинків для військового службовців. А підрядником стала корпорація «Галичартбуд», власником якої є Володимир Артимович, той самий, що деякий час був одним з засновників ТзОВ «Західна Будівельна Інвестиційна Компанія» та є власником, більш відомого у Львові забудовника «Еко-Дім».

«Будували тоді три будинки на 108, 54 та 135 квартир з чіткою позначкою «для військових», — розповідає Петро Дерко. —  Ще тоді, в 2005 зчинився скандал, бо військові не могли «знайти» належного їм майна в забудовах».

Шептицький би плакав

На тій же ж території військового містечка №48  розташовувалися підвальні приміщення монастиря –редемптористів, яке належало ще Митрополиту Шептицькому. УГКЦ кілька разів, починаючи ще з 1997 року просила повернути це майно церкві. Але, мало того, що монастир так і не повернули, так ще й наша найнабожніша міська влада дозволила будівництво на тій території, навіть «не помітивши» сакральної споруди.

«Коли міська рада видавала містобудівні умови та обмеження(вересень 2007 року), управління охорони історичного середовища жодних заперечень не мало, -- продовжує пан Дерко. – Єдине, що вони зробили, так це «попередили» ТзОВ «Західна будівельна інвестиційна компанія» що у випадку археологічної знахідки роботи зі зведення будинку треба буде припинити. Хоча, як на мене, пані Онищенко могла розпочати процес присвоєнню цього монастиря значення пам’ятки архітектури. Незадовго після того, підвали монастиря зруйнували та вивезли».

P.S.

Навряд чи мешканці новобудови здогадувались про «мандри» військового майна, яке розташовувалось на місці теперішніх багатоповерхівок. Клієнтам розповіли про продуману до деталей комфортність і про нагороду від уряду. Цікаво чи знають мешканці про кримінальні провадження та судову «війну» за сусідні до них споруди?

Христина ІНЖУВАТОВА

Ілюстрація Антон БРИНИХ

Далі буде…

Дякуємо аналітичній платформі youcontrol.com.ua за допомогу в підготовці матеріалу