Вода на млин. Як привабити інвестора надрами Львівщини?

160
Вода на млин. Як привабити інвестора надрами Львівщини?

Нещодавно, підписавши меморандум з «Держгеондрами», Львівщина отримала шанс першою залучити на свої терена іноземні компанії, які не лише видобуватимуть корисні копалини, а й проводитимуть розвідку. Певна річ, серед корисних копалин Львівщина, в порівнянні з рештою України, може похизуватися запасам води.

Про те, чому українські надра не видобувають іноземні інвестори та коли ж їх чекати ІА «Дивись.info» розповідає керівник «Держгеонадр» України Микола Бояркін.

Говорячи про потенціал Львівщини, видобування води маємо за пріоритет?

bojarkin_d398eВода – це стратегічна копалина і в українських надрах її, на щастя, багато. Певна річ, західні області мають її куди більше, ніж усі інші. Хоча, вода вважається копалиною, яка здатна відновлюватись, видобувати її все ж треба дуже обережно, аби не завдати шкоди екосистемі. Саме тому правила видобування промислової води та артезіанської – кардинально різняться.

В цілому, в Україні станом на 1 січня 2015 року розвідано і затверджено 572 родовищ підземних питних і технічних вод

Минулого року було затверджено 61 нова ділянка на родовищах питної та технічної води.

— Тобто українська георозвідка працює «на повну»?

Починаючи з 1999 року і до першого січня 2016 пробурено 1887 розвідувально-експлуатаційні свердловини. Але, цього – недостатньо.  Проблема геологорозвідки наразі одна із найактуальніших для нашої галузі. Як ми можемо говорити про розвиток, про залучення інвестицій, про паритетні позиції на світовій арені, якщо ми не будемо мати чіткого розуміння чим саме багаті українські надра, об’єм корисних копалин та їхня якість? З одного боку, Закон про мінерально-сировинну базу є і він навіть передбачає фінансування галузі на рівні півтора мільярди гривень на рік. І, зрештою, цих коштів мало б вистачити на георозвідку.

Проте, максимум, що ми отримуємо — 100 мільйонів, а інколи і того менше. Тому,  проблема геологорозвідки – головна в нашій сфері. І це стосується не лише води, а й будь-яких корисних копалин.

Через куце фінансування георозвідка у нас, м’яко кажучи, скромна. Тай, чесно кажучи, таким дослідженням важко довіряти. Тому підприємства, зазвичай, проводять власну розвідку, аби економічна складова не нагадувала «російську рулєтку»

Сучасним дослідженням вірять набагато менше, ніж радянській георозвідці. Саме тому, ми зараз працюємо над новою редакцією Закону про мінерально-сировинну базу. Ми вважаємо, що треба провести оптимізацію: державі залишити картографування ті супутні речі, а безпосередній видобуток віддати під відповідальність ринку. Це світова практика.

Крім цього Служба готує зведений каталог геоінформації. Це всі відомості за десятки років від різних установ, які займаються геологічною, геофізичною та гідрогеологічною розвідкою, досліджуючи різні корисні копалини. Наша  мета зібрати все воєдино, опрацювати, тобто зробити оцифровування, та надати у відкритий доступ. Впорядкування такого каталогу – справа не одного дня, адже мова йде про сотні тисяч сторінок інформації. На сьогодні опрацьовано близько чверті від загального об’єму.

— А зараз можете похизуватися інвесторами?

Так, нам вдалося залучити до роботи в Україні двох гігантів зі світового ринку: швейцарську  «Gerald metals» та австралійську «Commodity Minerals». Так, до прикладу,  «Geraldmetals» — одна з найпотужніших світових компаній, яка займається видобутком кольорових та дорогоцінних металів. Вона працює в 40 країнах світу на 5 континентах і має офіси у 18 державах.

— Якісь ще іноземні компанії цікавляться Україною?

Звичайно, цікавляться, адже Україна багата надрами. Найчастіше навідуються до нас китайці та японці та італійці. Нещодавно ще й литовці приїздили. Але найбільшою перешкодою для їхньої роботи є навіть не війна, а законодавча база, яка в нашій державі постійно змінюється.

Нововведення чи поправки приймаються неприпустимо часто. Тому ми не можемо гарантувати інвесторам стабільних «правил гри»

Вони ж звикли до того, що в них працюють Закони, а не прізвища.

Тому, перш за все треба починати з законодавчої бази, яка насправді влаштовуватиме всі сторони: державу, надрокористувача та мешканців тих територій, де буде видобуток. Саме тому, треба починати з нової редакції Кодексу про надра. Наразі, Служба над цим працює.

— Гаразд, давайте повернемось до води. Поки інвестори вичікують, як щодо нинішніх користувачів? Скільки компаній працює і як отримати дозвіл?

До прикладу, у Львівській області видано 107 спецдозволів, з них 80 — на видобування, ще 27 — геологічне вивчення. Серед найбільших: ДП «Укрспирт», ПП «ЕКО-АКВА-СВІТ» та  ТОВ «Карпатські мінеральні води».

Стосовно дозволів, то тут треба пояснити, що є два шляхи його отримання – з аукціону та без нього. Обидва способи різняться необхідною документацією, але в будь-якому випадку потрібно отримати дозвіл від місцевої громади (місцеві органи влади чи обласні ради). І з цим питанням завжди було найважче.

Річ у тім, що не бачачи економічної вигоди для місцевої громади, більшість обласних обранців просто відмовлялись співпрацювати

Певна річ, людей можна зрозуміти, адже врешті-решт це – їхні земля, інфраструктура та екологія. Саме вони найбільше ризикують.

Тож, зіштовхнувшись з проблемою, я вирішив налагодити діалог з місцевою владою. Скажу чесно — дуже важко, але я радий, що діалог почався і вже має свої результати.

Зрештою, після довгих переговорів, «Держгеонадра» підписали перший в Україні меморандум.  Підписали його саме із Львівською областю.

Чи не найважливішим аргументом для  місцевої влади стали додаткові соціальні гарантії. Тому, в залежності від робіт та об’ємів інвестицій, місцевим громадам будуть надаватися інвестиційні внески. Громада вносить свої пропозиції, а надрокористувач оплачує ті чи інші проекти. До прикладу, це може бути ремонт або ж зведення дитячого садочка, адресна допомога багатодітним родинам чи ремонт доріг тощо.

Розмовляла  Христина ІНЖУВАТОВА

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Хочеш повідомити новину? Дій!

Реклама

Loading...

Реклама