Сараєво. Місто трьох війн та однієї олімпіади

15

Назву для цього тексту підказало гасло на одному з туристичних плакатів, розташованих у місті. Напис на ще одному рекламному постері називав Сараєво «містом, де почалися і закінчилися війни XX століття».

 

Маскот зимових олімпійських ігор Волченок Вучко досі прикрашає собою сувенірну продукцію – як і радянський «олімпійскій мішка» він став символом цілого покоління. Пам'ять про три війни минулого сторіччя зберігають експонати численних музеїв, а про останню – ще й зруйновані будинки в самому центрі міста та мешканці боснійської столиці.

До війни Сараєво було найбільш вільним і просунутим югославським містом. Велика частина панк-гуртів, гумористів та інших представників культури Федеративної Республики мала сараєвське коріння. До речі, Брегович і Кустуріца родом саме звідси.

Історичний центр міста розташований в долині річки, що має назву Міляцка.
30

31

Найвідоміший з сараєвських мостів – Латинський. Саме тут Гаврило Принцип застрелив ерцгерцога Франца Фердинанда. Праворуч – історичний музей, присвячений тому історичному періоду.
29

Гаврилу, до речі, тут не дуже люблять. А лише в декількох кілометрах на південний схід починається Республіка Српська – сербська автономія у складі Боснії і Герцеговіни. Там вбивці наступника престолу відкривають пам'ятники.

Будинки в Сараєво - це шалене розмаїття.
02

У центрі може стояти скляний хмарочос,
03

а пройдеш двісті метрів – і побачиш ось такі сараї, виготовлені з підручних матеріалів. Напис «Гараж! Не паркуватися!» був нанесений скоріш за все тому, що не кожен здогадається, що в такій хибарі можна зберігати автівку.
04

Свіжі фарби відновлених будівель контрастують з порожніми вікнами покинутих будівель.
05

Чи то через брак коштів, чи то через юридичні перепони, але в місті і досі повно напівзруйнованих та просто пошкоджених будівель.
01

42

У цьому самановому будинку досі живуть люди.
10

А ще, як і у нас, подвір'я домівок прикрашають виробами зі старих покришок.
13

З усіх боків місто оточене горами.
18

Схили настільки круті, що коли їдеш на гору на машині, весь час здається, що ще трохи - і вона покотиться назад. Зате зверху відкривається прекрасний вид.
24

Така географічна особливість дуже дорого обійшлася боснякам під час останньої війни. На верхівках пагорбів були розташовані позиції сербських військ. 1425 днів місто знаходилось у облозі і зазнавало нищівних обстрілів. Це на рік довше, ніж Ленінград під час Другої світової.

Головна вулиця міста, вулиця Змія з Боснії, отримала промовисту назву – «алея снайперів». Зі зрозумілих причин. Можна було померти просто вийшовши з каністрою за водою, не те що при спробі вибратися з Сараєво. Однією з найбільш відомих історій невдалої втечі стала загибель боснянкі Адміри Ісміч і серба Бошко Бркіча, прозваних пізніше сараєвськими Ромео і Джульєттою. Пара домовилася з обома сторонами, що їм дадуть перебігти через міст на лінії фронту в район, контрольований сербами. Однак, коли вони були на мосту, пролунав постріл, який убив Бошко. Адміра лишилася з ним і через кілька хвилин також була застрелена. Їх тіла лежали на нейтральній смузі ще вісім днів.

Єдиним наземним проходом між горами була територія сараєвського аеродрому. Але перетнути її у цивільних не було ніяких шансів, хіба що разом з миротворцями ООН.
32

Наприкінці першого року облоги було вирішено вирити тунель під льотним полем. Проведення робіт ускладнювали грунтові води, що постійно затоплювали лаз, але за п'ять місяців він був готовий. Ці 720 метрів підземного ходу на довгих три роки стали основним каналом, який з'єднував оточене місто з «великою землею». Цей лаз отримав назву «Тунель надії».
33

Тунелем до міста доставляли як необхідні речі на кшталт їжі, медикаментів та палива, так і вигідні: наприклад, сигарети. Раніше все це можна було провезти тільки ООН-івским транспортом. Боснійські комбатанти теж використовували лаз в своїх цілях: в Сараєво завозили зброю, а в зворотному напрямку евакуювали поранених.

В 1996-му році, коли облога Сараєва нарешті була знята після Дейтнонскіх угод, в тунелі вже були встановлені рейки для вагонеток, трубопровід для палива, електричний високовольтний кабель, постійне освітлення і насос для відкачування грунтових вод.

У російськомовних джерелах цей підземний хід часто називають тунелем життя, як дорогу життя, яка вела до блокадного Ленінграду. У сербських текстах можна зустріти назву «Тунель сербських страждань», тому що, як стверджується, від виснажливого фізичної праці під час будівництва тунелю загинули більше 50 сербських в'язнів з розташованих неподалік концтаборів. Якщо дізнаватися про тунелі з різних джерел, то можна знайти інформацію і про те, що боснійські солдати брали з цивільного населення величезні гроші за можливість втекти з міста і навіть ділилися зі своїми сербськими колегами прибутками від поставлених товарів. Все це натякає на те, що ситуація була набагато менш однозначна, ніж самовіддана боротьба доблесного боснійського народу проти сербо-фашистських окупантів, як може розповісти гід і інформаційні стенди в музеї.

Зараз на південному виході розташований музей тунелю. По дорозі до нього я заблукав і спитав дорогу у місцевого жителя дорогу. Як виявилося - дуже вдало: він їхав туди ж і запропонував мене підвезти.

– Ти розумієш, я власноруч копав цей тунель, а зараз я не маю нічого. А та людина, яка командувала будівництвом, зараз є начальником музею, - розповідає він мені по дорозі.

– А ось машина, на якій я працював, – він показує на стару вантажівку, що іржавіє на задньому дворі музею.
35

У сувенірній крамниці при музеї, де він працює зараз, я купую листівку зі старою фотографією цієї ж вантажівки. На знімку з вікна кабіни посміхаючись махає рукою мій співрозмовник.

У цьому будинку знаходився вхід в тунель.
36

Зараз для туристів залишили відкритими 25 метрів тунелю. Тепер кожен бажаючий може подивитись, як виглядав шлях до порятунку 20 років тому. Середня висота ходу – 1,6 метра. Задоволення не для клаустрофобів.
40

Ще одною згадкою про останню війну є так звані «сараєвські троянди». В тих місцях, де від сербських снарядів гинули люди, воронки на асфальті заливалися сумішшю зі смоли, пластика та червоної фарби. Через зовнішню схожість із пелюстками троянд такі «латки» й отримали свою назву. Поступово асфальтове полотно повністю змінюють і «троянди» зникають, але вони, напевне, ще довго лишатимуться місцевим мемом.
27

Старе кладовище в центрі міста.
11

Під час облоги Сараєва поховоння померлих було великою проблемою. Багато які міські цвинтарі були недосяжними через постійні артилерійські і ісанйперські обстріли, при тому що число загиблих стрімко збільшувалося. Через це на кладовище був перероблений навіть місцевий футбольний стадіон.

Мертві тут взагалі часто сусідують із живими.
12

У багатьох балканських країнах дуже поширені некрологи, які друкують на папері і вішають на стінах та дошках для об'яв, інколи між оголошеннями про послуги тамади та продаж гаражу.
41

В мусульманских Косово і Боснії зустрічаються некрологи зеленого кольору (колір ісламу) із зіркою та півмісяцем. У християнських регіонах – з хрестом. Албанці інколи друкують такі об'яви у національних червоно-чорних фарбах. А червона зірка означає, що померлий був затятим комуністом.
28

Сараєво – це не тільки сумні пам'ятки кривавого розпаду Югославії. Це ще й достатньо симпатична архітектура османської та австро-угорською доби. Як і в будь-якому іншому туристичному місці, історичний квартал заповнений закладами громадського харчування, продавцями сувенірів і туристами.
14

Похмуро-соціалістичні спальні райони досить схожі на наші.
21

Навіть мечеті тут сірі і квадратні.
22

Валюта в Боснії і Герцеговині називається конвертованою маркою і позначається як КМ, через що ціни часом виглядають як відстані.
26

3 цікавих факти про конвертовані марки Боснії і Герцеговини:

1. Курс марки чітко прив'язаний до євро, і дорівнює 1,956 марки за 1 євро.

2. Одну марку складають сто пфенігів. Обидві назви були запозичені у колишньої німецької валюти, тому що до введення євро в Німеччині боснійсько-герцеговинська марка була прив'язана до німецької за курсом 1 до 1. До речі, Косово і Чорногорія вчинили простіше: без жодних маніпуляцій зі своєю валютою просто перейшли з югославського динара на німецьку марку, а потім, слідом за Німеччиною, і на євро. Причому зараз обидві держави не мають права емітувати євро і користуються лише тим, що їм привозять з просвітленої Європи.

3. Держава Боснія і Герцеговина складається з трьох автономних утворень: маленького округа Брчко, Республіки Српської та, власне, Федерації Боснії і Герцеговини. Всюду для розрахунків використовується конвертована марка. Але маючи однаковий стиль всі банкноти, окрім номіналу в 200 марок, в Боснії і Герцеговині та Республіці Српській відрізняються зображеннями на аверсі та на реверсі. Пов'язано це з тим, що на грошах держави зазвичай друкують видатних та поважних особистостей, а у сербів і босняків множини цих осіб майже не перетинаються. Хоча могли дійти компромісу і, як Білорусь в 1992, надрукувати на банкнотах нейтральних звіряток.

Текст і фото Павло МОРКОВКІН

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: