Урок щедрості через картини або два століття львівського благодійного живопису

sho-take-mistectvo

Щороку в Україні відбувається декілька благодійних мистецьких заходів. Зібрані кошти віддають на лікування важкохворих дітей, допомагають сиротам чи літнім людям у домах пристарілих. А майже два століття тому така практика була непопулярною.

Функцію допомоги потребуючим виконувала Церква: «У Львові  церковні братства здавна опікувалися сиротами, вдовами, каліками. В  цьому також допомагали міські шпиталі,  які за розпорядженням  австрійської адміністрації в 1787 році були об`єднані в єдину медичну мережу. Особливо  питаннями благодійності  в місті у ХУІІІ ст. активно займалися вірмени, тому що у них була розвинута традиція благодійних фондів», - розповідає Мар`яна Левицька, докторантка Інституту народознавства.

Але ситуація з жебраками і бідняками в австрійському Львові на початку ХІХ ст. була досить критичною. Тодішній губернатор Галичини Петер Гес (1810-1815)  звернувся до магістрату з вимогою організувати інституцію у справах жебраків. Нею став «Інститут убогих», кошти для якого збирали  на різноманітних міських акціях (балах і редутах, театральних виставах, в готелях),  і  також – при церквах.

Щотижня ці гроші ділили серед убогих на окремих львівських парафіях. Наприклад: «За грудень 1813 року в касі Інституту було понад 7 тисяч злотих ринських. В кінці 18 століття на 100 злотих можна було придбати близько 60 кілограмів вівса, пшениці, гречки, гороху, 300 яєць або два тижні оплачувати кваліфікованого робітника. Тобто, це були чималі гроші», - зазначає Мар'яна Левицька.

Вперше ініціативу поєднати благодійність і мистецтво  у Львові запропонував  міський урядник і художник-аматор Вільгельм Шульц. Він був одним із організаторів першої мистецької виставки у Львові, яка відбулася 1837р. у стінах Львівської міської ратуші. Гроші, які зібрали, віддали бідним художникам, щоб вони поїхали до Відня вчитися секретам живопису. «Родзинкою» цього публічного показу і продажу картин стали багаті жінки, які також представили свої роботи. Оскільки «чоловіки могли себе реалізувати у широкій суспільній сфері, а жінкам належала переважно сфера приватного –  дім, сім`я. Навіть аристократки не дуже могли виразити себе в громадській діяльності. От вони і виражалися у  творчості – музика, живопис, малярство», - наголошує науковець. Саме представниці прекрасної половини вплинули на поширення традиції благодійності через мистецтво.

У Львові така художня виставка відбулася лише через 10 років - у 1847 року. Масштабну  експозицію розгорнули у залах бібліотеки Оссолінських. Виставку організували на користь «Інституту убогих».

«Виставку супроводжував благодійний аукціон, на який виставили 80 полотен. Всього ж у каталозі виставки зазначено назви  750 різних картин», - каже Мар'яна Левицька. Переважну більшість становили твори львівських художників – авторські, копії з робіт видатних митців і кілька західноєвропейських оригіналів. Серед оригіналів був мистецький твір Тінторетто, його оцінили у 80 золотих ринських.  Картину Рубенса  – у 450 золотих.

На виставці навіть були роботи Джованні Казанови, брата Джакомо Казанови, який був проїздом у Львові наприкінці 18 століття. Про які саме картини йде мова, поки що науковцям невідомо.  Усі виставлені на аукціоні твори були продані, прибуток становив  3660 злотих ринських. Отже, львівська художня виставка 1847 р. стала успішним художнім, фінансовим проектом і показала, що благодійність можна реалізувати в такому напрямку також.

Юлія ВАСИЛИНА

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: