дивись.info

Цього року Львів можуть викреслити зі списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, — активістка (Інтерв’ю)

736
Цього року Львів можуть викреслити зі списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, — активістка (Інтерв’ю)
Фото: Олександр Кіншов / how-much.in.ua

Останні кілька років у Львові почали одна за одною поставати багатоповерхові новобудови. Побачити їх можна як у віддалених районах міста, так і у самісінькому центрі.  ІА Дивись.info вже з’ясувала, що далеко не всі забудовники мають належні документи для зведення чергової «свічки» на львівських землях. Та чому так стається? Хто несе за це першочергову відповідальність? Скільки ще Львів зможе зберігати свій історичний вигляд хоча б у центральній частині та чим загрожує масова забудова історичного ареалу?

На ці та інші питання ми шукали відповіді у розмові з Олесею Дацко — громадською активісткою та заступницею голови громадської ради при Львівській ОДА.

Фото: Збруч
Олеся Дацко. Фото: Збруч

Пані Олесю, чому, на вашу думку, у Львові існують проблеми з забудовами?

Якщо це нове будівництво, первинна проблема — це міська рада. До прикладу, на території історичного ареалу міста (Львів до 1939 року, — авт.ред.) вона взагалі не має права роздавати жодних земель. Не дивлячись на статус цих земель, чиновники міськради у містобудівній документації пишуть, що це землі житлово-громадської забудови. Але це зовсім інший режим використання, інші погодження.

Наступна проблема — це відсутність гідним чином затвердженого генерального плану, детального плану тощо.

Цікаво взагалі, як Мінкульт погоджує будівництво, якщо немає історико-архітектурного опорного плану? Це те, з чим вони мають звіряти, чи можна щось будувати, чи ні. Друге — у нас не погоджені межі історичного ареалу і не визначено, що землі у межах історичного ареалу — це землі історико-культурного призначення.

Ми звернулися до прокуратури влітку 2015 року з заявою про злочин і за нашою заявою було проведено розслідування. Суд визнав бездіяльність Львівської міськради щодо невинесення меж ареалу і визнання земель у межах історичного ареалу історико-архітектурного призначення. Суд зобов’язав міську раду це зробити. І що? Нічого

В липні винесене рішення, а вони далі на сесії дерибанять землю. Це кримінальна стаття!

Мусять бути правила забудови. Я Чаплінського (головний архітектор Львова, — авт. ред.) вже питала неодноразово, де вони. Він посилається на те, що їх треба довго розробляте і що це – дорого. Але ми, громадські активісти, пропонуємо задурно розробити ці документи. Ніхто не погоджується!

Львів — єдине місто, яке не має плану забудови?

За всі міста сказати не можу. Але точно пам’ятаю, що одного разу ми з Чаплінським записали передачу на Zaxid.net, яку потім в ефір так і не випустили. Так от, на ній я питала його, чому немає плану забудови. А він відповів: а в кого вони є? На той момент я ще не знала, в кого. Але опісля з’ясувала, що у таких містах як Харків, Житомир тощо такі документи наявні.

Але ж погодження на забудову та відповідну документацію має затверджувати не тільки міська рада…

Так. Візьмемо, наприклад, Державну архітектурно-будівельну інспекцію. Янукович свого часу зробив таку чарівну річ: він дав декларативний принцип отримання дозволів об’єктів навіть третьої категорії – будівлі, висотою до 9 поверхів. Так, забудовники дістають декларацію, замість дев’яти будують дванадцять поверхів, платять штраф і все. А те, що знаходиться у історичному ареалі, відноситься до четвертої категорії, бо те, що там будується, може завдати збитків, порушити вигляд міста. Утім, забудовники все одно реєструють декларації. І Желих (керівник ДАБІ у Львівській області Роман Желих, — авт.ред.) каже: я нічого не знаю.

Також дуже багато погоджень з Мінкульту є підробленими. Для того, аби збудувати щось у історичному ареалі Львова, потрібно отримати погодження у Міністерстві культури. Забудовники часто їх мають, хоча і не повинні б були. Я розумію це так: є якась тьотя, яка працює в Мінкульті. Їй забудовники чи їх представники платять гроші, вона ставить печатку, але реально ніхто нічого не погоджує. Приїжджає забудовник і каже: погодження є. Коли ми пишемо запити в Мінкульт з цього приводу, нам відповідають: «Згідно даних документообігу Міністерства культури, такого документу зареєстровано не було». Звісно, не було. Але ж може його провели повз документообіг? І ніхто на це не звертає уваги.

У нас і досі законодавчо не закріплене поняття об’єкту всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Держава не охороняє такі об’єкти по закону

Далі — гірше. У нас Держгеокадастр працює паралельно з Держземагентством. Тобто Держземагентство ще не ліквідоване, а нова структура вже в роботі. Як зрозуміти, на чийому балансі є земля? Хто за що відповідальний зараз? Хто відповідатиме потім? Це катастрофа.

Сьогодні чимало новобудов з’являються безпосередньо в історичному центрі Львова, чим змінюють його вигляд. Чи можна це вважати порушенням?

У нас і досі законодавчо не закріплене поняття об’єкту всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (видатні культурні та природні цінності, що вважаються надбанням усього людства. До них відносять Колізей в Італії, Стоунхендж у Великій Британії, Статуя Свободи в США тощо, — авт. ред.), якою є центр міста. Держава не охороняє такі об’єкти по закону. По закону у нас є Заповідник, пам’ятки архітектури місцевого чи національного значення, але поняття «об’єкт всесвітньої спадщини ЮНЕСКО» у нас немає. Проект, який був внесений Васюником (Ігор Васюник — нардеп, депутат «Народного фронту», — авт.ред.) в першому читанні пройшов, але мені відомо особисто, що представники Садового дуже цей проект блокували, по кілька разів відправляли на доопрацювання. І зараз що робить Міністерство культури? Воно розробляє новий проект про внесення змін до Закону України «Про охорону культурної спадщини», де вносить своє поняття всесвітньої спадщини ЮНЕСКО і вносить такі зміни, що волосся стає дибки. Ну, умовно, всю рекламу в межах історичного ареалу має погоджувати Мінкульт. Наприклад, вони хочуть викинути з закону погодження, згідно з якими приписи органів охорони культурної спадщини є обов’язковими для виконання всіма суб’єктами на території України та інше.

В останній раз представники ЮНЕСКО були у Львові у 2012 році. Вони вже тоді ходили і в них щелепи відпадали від того, що тут робиться

А що стосується безпосередньо дій ЮНЕСКО, то ще у 2013 році відбулася 37 сесія Комітету всесвітньої спадщини. Згідно з рішенням ЮНЕСКО, мав бути створений орган управління з широким залученням неурядових організацій для нагляду за адмініструванням об’єктом — Львівським державним історико-культурним заповідником, який був утворений у 1975 році рішенням ради Кабміну. Територія Заповідника — це і є історичний ареал Львова. Але що робиться зараз? У 1991 році дирекцію Заповідника ліквідовують і замість неї створюють Управління охорони історичного середовища. Наскільки  це було правомірно, я не буду казати, бо зрозуміло, що якщо є Заповідник, він повинен мати адміністрацію. Погодьтеся, не можна ліквідувати Національний музей і передати його в Управління охорони історичного середовища. Якщо дирекцію, юридичну особу, ліквідують, не зрозуміло, хто одержувач грошей, на чийому балансі мають стояти пам’ятки тощо.

Далі ж, після того, коли у середині 90-х років, державна гілка влади і місцеве самоврядування розділилися, стало незрозуміло взагалі, до чого тут Управління охорони історичного середовища. Якщо це державний Заповідник, його власність державна. Чи має якесь відношення Управління охорони історичного середовища до заповідника? Не має. Зрозуміло, що за Заповідником нема кому дивитися, земля не облікована. А Заповідник повинен був мати акт на землю. А зараз —частина об’єктів на балансі обласної ради, частина — приватизовані. Далі, після кількох маневрів, Львівську ОДА листом Президента зобов’язують відновити діяльність Заповідника як юридичної особи. На папері все створюється, а по факту — ні.

Наша доблесна ОДА відповідає на лист Президента «відновити діяльність Заповідника», і виносить рішення з назвою «Про збереження об’єктів історико-архітектурних пам’яток на території Львова». Цим рішенням вона ліквідує державний Заповідник. Але ЛОДА не має на це повноважень! Ми вже неодноразово зверталися до суду, аби оскаржити це рішення. Але і досі остаточної ухвали немає. Невдовзі буде нове засідання, де ми намагатимемося довести, що облдержадміністрація вчинила неправомірні дії. Це важко, бо сьогодні і Мінкульт, і Кабмін говорять, що Синютка (Олег Синютка, голова Львівської облдержадміністрації, — авт.ред.) вчинив правильно.

А представники ЮНЕСКО слідкують за тим, що відбувається?

В останній раз представники ЮНЕСКО були у Львові у 2012 році. Вони вже тоді ходили і в них щелепи відпадали від того, що тут робиться. Але тоді у місті гарний майстер займався реставрацією настінних фресок. І гостей почали водити, показувати ці роботи, які відновлювали дуже якісно.  Тому вони в 2012 році візит для Львова обійшовся без наслідків.

Але вже роком пізніше, на 37-й сесії ЮНЕСКО, Україні зробили ряд зауважень та надали рекомендації, як вийти зі складної ситуації. Зокрема, ЮНЕСКО закликало нас зупинити будівництво на таких об’єктах: готельний комплекс (вул. Федорова, 23-28), житловий комплекс Міністерства внутрішніх справ (вул. Кривоноса, 1), житловий комплекс (вул. Довбуша, 15), з метою вивчення впливу на культурну спадщину та аналізу висновків Комітету Всесвітньої Спадщини і дорадчими органами. А на Федорова і нині будують. Там поставили паркан, ніби заморозили будівництво, але потроху там все будується.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA
OLYMPUS DIGITAL CAMERA
ЮНЕСКО — це не каральний орган. Це престижний клуб. Він є ласкою нам. Це вони нас визнали на рівні світу, а не ми їх. А як вони побачать, що ми тут робимо, вони скажуть: геть звідси, щоб ми вас тут більше не бачили

Також ЮНЕСКО просило надати детальні описи всіх значних нових будівельних проектів в межах об’єкту з відповідними висновками щодо впливу на культурну спадщину до розгляду дорадчими органами. Цього ніхто не виконав. Також на сесії попросили до 1 лютого 2015 року подати оновлений звіт щодо стану збереження об’єкта та виконання вищезазначених рекомендацій з метою його опрацювання Комітетом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО на 39-й сесії у 2015 році. Звіт подали. Але який? Умовно кажучи, там написали, скільки пампухів з’їли та як Львів добре туристів розважає. Все.

Ще пізніше, влітку 2015 у Боні, відбулася 39 сесія. У звіті зазначено, що Україна надала географічну і картографічну інформацію щодо роз’яснення меж спадщини, а також про втілені заходи, які контролюють межі забудови. Ці заходи включають: стратегічний план розвитку на 2011-2025 рр, Комплексну концепцію розвитку центральної частини Львова (2011-2020) та програму соціального, культурного та економічного розвитку Львова (2014-2016). Але я вам скажу так: там написано, що ми будемо охороняти, але жодних конкретних речей немає. Плюс – детальних планів зонування адміністративних районів не представлено. А ЮНЕСКО закликало не просто розробити ці плани, а ще і погоджувати їх.

Наші забудовники будуть дуже тішитися, якщо Львів викреслять з ЮНЕСКО. У мене таке враження, що вони спеціально це роблять

Які наслідки такого ігнорування?

Львів можуть виключити з ЮНЕСКО. У нас залишилося зовсім трохи часу — до кінця року – щоби подати новий звіт. Плюс — представники ЮНЕСКО повинні цього року особисто відвідати Львів, щоби подивитися, у якому він стані.

ЮНЕСКО — це не каральний орган. Це престижний клуб. Він є ласкою нам. Це вони нас визнали на рівні світу, а не ми їх. А як вони побачать, що ми тут робимо, вони скажуть: геть звідси, щоб ми вас тут більше не бачили.

Розумієте, якщо вони сьогодні приїдуть і побачать те саме будівництво на Федорова 23-28, пиворачні внизу Арсеналу, шестиповерховий будинок площі Ринок, курятник, який будується на Костелі Марії Сніжної та інше — це все. Кінець. Імовірно, вже цього року ми попрощаємося з ЮНЕСКО.

І що буде тоді з виглядом Львова?

Наші забудовники будуть дуже тішитися, якщо Львів викреслять з ЮНЕСКО. У мене таке враження, що вони спеціально це роблять. І Мінкульт, і Кабмін, і обласна, і міська рада склали лапки і сидять. Це дуже дивно виглядає.

Чи можна щось зробити, аби цього не сталося?

Судитися з ними, вказувати на неправомірні дії. Я зараз ходжу на суди одразу на кілька справ. Треба боротися з ними. Але я підтримую лише тих львів’ян, яким не все одно на те, що у них коїться під носом. Мене Чаплінський якось звинуватив у тому, що я вибірково підходжу до об’єктів, за які потім борюся. Я йому так сказала: я підходжу там, де мені зручно. Навіщо мені допомагати тим, кому все одно?

Ганна БЕЛОВОЛЬЧЕНКО

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Хочеш повідомити новину? Дій!

Реклама

Loading...

Реклама