«Ліві» та «праві» у Львові: які позиції відстоюють сучасні активісти

livi-ta-pravi-u-lvovi-yaki-pozytsiyi

6 листопада Львів у черговий раз став ареною для сутичок між представниками «Правого сектору» та поборниками націонал-лівих ідей — громадською організацією «Автономний опір».

Відтак, ІА Дивись.info вирішила поспілкуватися з представниками обох сторін, аби зрозуміти, які ідеї вони просувають у суспільстві, яким вони бачать майбутнє України та чому, зрештою, між організаціями виник конфлікт.

6 листопада Львів у черговий раз став ареною для сутичок між представниками «Правого сектору» та поборниками націонал-лівих ідей — громадською організацією «Автономний опір».

Відтак, ІА Дивись.info вирішила поспілкуватися з представниками обох сторін, аби зрозуміти, які ідеї вони просувають у суспільстві, яким вони бачать майбутнє України та чому, зрештою, між організаціями виник конфлікт.

Трохи передісторії

Сутички між активістами «Правого сектору» та «Автономного опору» («АО») сталися не просто так. Напередодні представники «АО» подали заявку у міську раду на проведення «Маршу волі» з нагоди вшанування річниці від дня народження Нестора Махна. «Правий сектор», дізнавшись про це, зробив офіційну заяву, у якій пообіцяв «… власними силами зробити все можливе задля недопущення лівого збіговиська в м. Львові…». Також «праві» подали заявку на проведення віче у кількості 500 осіб у той же день, час і у тому ж місці, де мали починати свою ходу прихильники «Автономного опору».

У свою чергу, виконавчий комітет Львівської міської ради звернувся в Окружний адміністративний суд щодо рішення про проведення масових заходів у місті 6 листопада. І «Марш» заборонили. На відміну від віче «Правого сектору». У розмові з ІА «Дивись.info» керівник НВР «Правий сектор» Львівщини Тарас «Хаммер» Бобанич заявив, що у разі, якщо суд заборонить «Марш волі», «праві» не вийдуть на анонсоване віче.

Але «праві» вийшли. Спочатку — до Собору Святого Юра, потім — рушили до соціального центру «Цитадель», де розташовується офіс «Автономного опору». При цьому, за словами Тараса «Хаммера», вказівки іти до «Цитаделі» від «Правого сектору» чи «Азову» не було. Це була чиясь особиста ініціатива.

«Ми провели мирне зібрання і розійшлись. Моїх людей біля «Цитаделі» не було, я нікого туди не відправляв», — зазначив Тарас Бобанич.

Біля «Цитаделі» сталися сутички. Якщо вірити заявам обох сторін, то у лавах «АО» постраждалих немає, а у праворадикалів — є «легкопоранені».

Сторони конфлікту

«Правий сектор» на Львівщині має кілька складових: політична партія, представництво Добровольчого Українського Корпусу — 2-га резервна сотня, громадська організація та  молодiжна референтура пiд назвою «Права молодь» (сюди входять люди у віці до 21 року).

«Прихильників дуже багато маємо. А щодо самого членства у всіх перелічених організаціях, то це близько 300 чоловік», — каже керівник НВР «Правий сектор» Львівщини Тарас «Хаммер» Бобанич.

Тарас «Хаммер» Бобанич

Тарас «Хаммер» Бобанич

Загалом, праві мають чітку ієрархію. Чого не скажеш про громадську організацію «Автономний опір Львів», члени якої є рівними один одному.

«Автономний опір» заснували ще у 2009 році. Тоді, за словами її активістки Ярини Волошин, — це була організація, яка мала ультраправі погляди. Утім потім, «АО» змінилася — перейшла до поглядів, які радше підпадають під знак «лівої ідеології», але зі складовою націоналізму.

«Коли ми еволюціонували, то, окрім зміни суто теоретичних засад, відмовилися і від співпраці з політичними партіями, а у самій організації стався розкол. Частина, яка відійшла, нині є членами «Правого сектору»», — каже Ярина Волошин.

Ярина Волошин

Ярина Волошин

Членів у «АО» не багато — у Львові нараховується 30 активістів.

«Але головне — якість, а не кількість. Ми виховуємо людей так, щоби вони були повноцінними представниками організації, вміли відстоювати свої права і права інших, організовувати людей довкола себе тощо».

Сьогодні «Автономний опір» також співпрацює з громадської організацією «Народна Дія», яка бориться з незаконними забудовами у Львові.

Ідеологія

У правій ідеології, за словами керівника НВР «Правий сектор» Львівщини Тараса «Хаммера» Бобанича  є спiльний вектор, проте рiзнi методи досягнення цiлей. Так, є радикали, є помірковані представники.

«А є тi, які відчувають рух часу, настрої в суспільстві, дiють у вiдповiдностi до ситуацiї, — підсумовує Хаммер. — Є різні відтінки, але всі хочуть одного — самостiйної української держави. Я можу з упевненістю заявити, що часи атрибутизму, фетишизму вже пройшли. А якщо не до кінця, то поступово відходять у минуле. І зараз в правих середовищах настає час україноцентризму. І, власне, всі зосереджуються на тому, щоби будувати сильну самостiйну Україну».

Крім того, прихильники правих ідей виступають за відродження традиційних сімейних цінностей, священності шлюбу та проти гендерної політики, «статевих збочень» й ін.

Як відзначив керівник НВР «Правий сектор», для правих є неприпустимим поширення ідей анархізму, соціалізму, марксизму і «інших лівацьких ідей». Такі позиції, на його думку, є неприйнятними для України.

Не на часі зараз — проводити масові заходи по типу маршів, упевнений Тарас «Хаммер». Мовляв, марш – це демонстрація сили, ідей. А зараз перед «Правим сектором» головна задача стоїть у тому, щоби «забезпечити, навчити наших бійців, аби вони на Сході могли достойно протистояти московським окупантам».

На думку ж представників «Автономного опору», «Марш волі», який вони прагнули провести, найбільш прийнятний спосіб демонстрації своїх ідей.

[dyvys_blockqoute text="Наша ідеологія складається з двох частин. Перше — визвольний націоналізм традиції ОУН–УПА. Друга — революційний соціалізм." author="Максим Осадчук"]

«Ми не проводимо масові акції часто. Але ця — приурочена до дня народження Махна, що доволі символічно. І тому у такий спосіб ми хотіли показати себе, донести свої ідеї львів’янам, — каже активістка «Автономного опору» Ярина Волошин».

Загалом же «Автономний опір» не позиціонує себе як організація суто лівого спрямування.

«Наша ідеологія складається з двох частин. Перше — визвольний націоналізм традиції ОУН–УПА. Тобто ми нікого не пригнічуємо, але і не допустимо, щоби нас пригнічували, — пояснює Максим Осадчук, активіст «Автономного опору». — Росіяни, москалі — хай займаються, чим хочуть, аби до нас не лізли. Але якщо Україна захоче відтяпати собі Воронезьку область, а ті будуть проти, ми це не підтримаємо. Знаєте, є чудове гасло УПА «Воля народам! Воля людині». Ми виступаємо за усі права людей: право на самовираження, незалежно від кольору шкіри, соціального походження, сексуальної орієнтації тощо».

Максим Осадчук

Максим Осадчук

Є у ідеології «Автономного опору» і друга частина — революційний соціалізм, який, за словами Максима Осадчука, у свій час підтримували Драгоманов, Франко, Махно, Винниченко, Грушевський та інші.

«Мені здається, для України життя без панів, без капіталізму, рівний розподіл ресурсів (кому треба більше — бере більше, кому менше — менше), колективне прийняття рішення, пряма демократія — це те, що треба. І далеко не всі члени «Автономного опору» є анархістами. Я себе вважаю, у першу чергу, націоналістом».

Підсумовуючи, Максим Осадчук зазначає, що членів «Автономного опору» можна назвати прихильниками національної лівої ідеології.

Думки про місце України

Тарас Хаммер, висловлюючись від «Правого сектору», упевнений, що єдиний вірний для України шлях — це стати самостійною державою.

«Нам не потрібен «захист» і «партнерство» Росії. Більше того, я вважаю, що нас або не приймуть у ЄС, або приймуть на не рівних з іншими умовах. Быльше того ЄС не вiдповiдає нашому уявленню про традицiйну Європу.  Щоби іти в Європу, треба змінитися. Починати треба з себе. Навчитися елементарної культури, поважати один одного. Я вважаю, що ми ще не зовсім до того доросли».

Позиція правих полягає в тому, що Україна має бути самостійною державою. Це — «правильно і найбільш оптимально для нас». При цьому, питання того, як буде діяти «Правий сектор», якщо Україна все ж таки вступить до Євросоюзу, Хаммер не обговорює. Каже — нині немає сенсу про це говорити, бо є нагальніше питання — війна з Росією.

Аналогічні думки висловлюють і представники «Автономного опору». Війна для них — загроза державності, а ЄС — не пігулка, яка покращить все у мить.

«Євросоюз — це не панацея від усіх проблем. Нам треба зосередитися на будівництві своєї власної держави, на просвіті людей».

Активістка упевнена: визвольний націоналізм, якого вони дотримуються, каже, що треба вибороти незалежність України і будувати щастя на своїй землі.

«Поляки, які у ЄС, їдуть працювати до Великобританії та до Німеччини, ті — у Францію і так далі. Виходить, що люди не почувають себе вдома комфортно. А так немає бути», — каже Ярина Волошин.

Відтак, «Автономний опір» планує і надалі працювати над покращенням життя в Україні та зміною свідомості людей на більш вільну.

«Ідеології мусять існувати. Питання — в яких формах»

Задля того, аби зрозуміти, чим є сучасні ідеології та громадські і політичні формування, які їх підтримують, ІА «Дивись.info» поговорила з політологом та громадським діячем Станіславом Федорчуком.

За словами експерта, «попри заявлену смерть ідеологій у 20 столітті, вони і досі існують».

[dyvys_blockqoute text="Сьогодні в Україні ... важко зрозуміти, хто і на яких засадах стоїть насправді та які ідеї відстоює" author="Станіслав Федорчук"]

Утім, Святослав Федорчук упевнений, що «ідеології мусять існувати. Питання — в яких формах».

«Проблема лівацьких рухів полягає в тому, що вони намагаються діяти, користуючись не своїм арсеналом методі, а анти системним. Це, по суті, анти системний рух. Вони могли би бути і націонал-правими, але їм захотілося бути націонал-лівими. Насправді, основою будь-якою суспільно-політичної діяльності є здобуття влади. Символічної, політичної, громадської… але влади. Тому коли вам будь-яка організація, яка має якісь політичні гасла, або суспільно-політичний рух, говорить, що вона не прагне влади, знайте, що перед вами або діти, або люди, які вас свідомо обманюють».

Прокоментував політолог і сьогоднішній стан «Правого сектору». На його думку, «Правий сектор» — це більше військова структура, ніж політична чи то громадська.

«Правий сектор» пережив вже не один розкол, не одну внутрішню кризу, пов’язані з великою кількістю заяв, які вони не могли підтримати, насамперед, політичними діями. Громадські осередки змогли працювати стабільно навіть не в усіх обласних центрах і деякі з них працювали як волонтерські, а не як громадсько-політичні організації. Тому тут питання таке: чи громадський сектор взагалі зможе існувати поза умовами військових дій. Вони не змогли створити життєздатну ані партійну, ані громадську структуру з повноцінним апаратом секретарів, прийомом людей тощо».

Підсумовуючи, політолог зазначив, що сьогодні в Україні існує «болотце», у якому важко зрозуміти, хто і на яких засадах стоїть насправді та які ідеї відстоює.

Ганна БЕЛОВОЛЬЧЕНКО

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: