Гра престолів – 2 або Як посада голови Центру медицини катастроф стала розмінною політичною монетою

1062
Гра престолів – 2 або Як посада голови Центру медицини катастроф стала розмінною політичною монетою

У Львівській області обирають керівника комунального закладу. Але є одне але – у закладу є діючий керівник, він не звільнений з посади, він підписує документи, представляє організацію в судах, виступає на сесіях райрад, представляє свою установу на міжнародних заходах, відвідує наради, виносить дисциплінарні стягнення і робить ще багато інших буденних справ, від яких залежить робота служби, а відтак і  порятунок життя мешканців Львівської області.

А тим часом за його посаду змагаються двоє осіб, які, судячи зі їх виступів, не зовсім розуміють, що відбувається в системі екстреної медицини Львівщини, і подекуди обіцяють зробити або те, що уже зроблено, або те, що без дуже великих грошей зробити неможливо

Та йди ти… на конкурс!

З лютого 2016 року у області намагаються об’єднати в єдине ціле три підприємства екстреної меддопомоги. Львівська область єдина в Україні має Центр екстреної меддопомоги і дві станції, які юридично не підпорядковуються керівнику Центру, хоча, відповідно до закону – мали б. Чому так сталося? Є причини об’єктивні. У 2013 році, коли обласну службу зненацька, на початку року почали створювати, то свідомо тимчасово залишили функціонувати Дрогобицьку і Львівську станції швидкої допомоги, тому що не встигали всі 2500 людей за одну ніч оформити на роботу і, як виявляється аж тепер – не знайшли достойного керівника. Станції мали  приєднатися згодом, як структурні підрозділи Центру. Але з певних причин це приєднання затягнулося на два роки. Кому це було вигідно? Ні, не директору Центру. А владі, в особі Департаменту охорони здоров’я, який  тоді був і сьогодні є головним розпорядником коштів Центру.  Поділяй і владарюй!

Простий приклад так званої організації єдиного диспетчерського центру області. ІА Дивись.info ще за керівництва пана Чечотки, зробило запит на доступ до публічної інформації щодо стану справ та коштів, які були виділені на організацію єдиної диспетчерської області. Один запит звучав коротко: скільки грошей виділено Центру ЕМД МК на організацію диспетчерської. Нам відповіли, що у 2014 році було освоєно 1 млн. 200 тис грн. Все було б гаразд, але чому у відповіді на запит, ДОЗ, як головний розпорядник коштів, посилається на директора Львівської міської станції швидкої допомоги Львова Наталію Поважук?

Адже всі кошти йдуть через департаментські рахунки. Але це ще не все. Наступна відповідь ДОЗ, яка стосувалася  фінансування того ж єдиного диспетчерського центру,  прийшла з посиланням на лист Центру ЕМД МК, який повідомив департамент про те, що жодні кошти на диспетчерську Центр не отримував. Виникає питання, а що тоді робили кошти, яких не отримував обласний центр на рахунках Львівської міської станції швидкої допомоги? І чому Департамент охорони здоров’я Львівської області у відповіді на запит уникає посилання на власну інформацію і документи, які він зобов’язаний мати? Відповідь ой не проста!

Конкурс-шоу-дебати

Як відомо, у конкурсі на посаду керівника Центру взяли участь шестеро осіб. Конкурс був відкритий, всі виступи доступні у повному відеозаписі в інтернеті. Крім одного, до речі, найкоротшого (презентація тривала всього 5 хвилин і ще 5 хвилин було відведено для відповідей на запитання комісії). Чомусь, запрошені журналісти записали усіх, а от на досить слабенький виступ Ореста Середи, не залишилися. А він вийшов у фінал конкурсу. Разом з іще одним цікавим чоловіком – Володимиром Василенком з Запоріжжя.  Пані Наталія Поважук, яка керує Львівською міською станцією швидкої допомоги, яка вважалася фавориткою, не отримала жодного голосу. Очевидно на комісію вплинули звернення понад 600 підлеглих п. Поважук, які уже декілька місяців поспіль добиваються її усунення з посади.

Тож, у фінал несподівано для багатьох виходять Орест Середа і темна конячка – Володимир Василенко з Запорізької області. Комісія не придумує нічого кращого, як вивести ці дві кандидатури на публічні дебати на телебаченні. При чому, дебатів вийшло аж два ефіри. Медична спільнота уже підсміхується, запитуючи чи ми, бува, не президента обираємо.

І хто ці дві особи? Орест Середа, колишній директор міської станції швидкої, який 14 років тому перейшов на чиновницьку роботу, науковець, екс-виконувач обов’язків голови ДОЗ, який якраз і допомагав  освоювати кошти на диспетчерську всупереч закону через станцію швидкої, а не через Центр ЕМД МК. Пану Середі залишилося один рік до пенсії, а він волею долі чомусь з’їхав з посади заступника директора на заступника начальника відділу ДОЗ.

Володимир Василенко має значно менший досвід роботи у системі екстреної медицини. Розповідає, що реформував екстрену медицину у Запорізькій області, але не може пояснити, чому після цієї реформи його з посади «попросили».  Опікувався медичною службою 55 артбригади в АТО. Під час конкурсної презентації і відповіді на запитання комісії пан Василенко так впевнено обіцяв проводити надзвичайно коштовні заходи, що після того, як він пройшов у другий тур, невільно можна запідозрити комісію у тиску лоббі, або в якихось спеціальних виборчих технологіях.

Перші дебати на Першому західному організаторам не вдалися. Вони відбувалися не між двома кандидатами, а радше між комісією і кандидатами. Тому голова комісії Ірина Микичак, спробувала вивести кандидатів на розмову з експертами.

Отже. З цих дебатів ми довідалися дуже цікаві речі. Наприклад, Тетяна Тімошенко, яка курує систему екстреної меддопомоги у МОЗ, відразу повідомила, що пан Середа «поцупив» декілька слайдів її презентації і відверто заявила, що не годиться на таку посаду кандидувати з цупленими ідеями. Середа не відреагував на цю заяву, але… Що буде робити на посаді людина, яка присвоює собі чужі заслуги, чужу інтелектуальну працю, чи не буде вона так само легко присвоювати собі майно і кошти?

Пан Василенко на дебатах почувався взагалі зіркою. Вочевидь, його самовпевненість, підкріплена якимось потужним лоббі, і не виключено, що на комісію хтось тисне з тим, щоби саме Василенко переміг. Виступи Василенка були більше схожі на виступ гостя з дуже далекого майбутнього. Чоловік ні в чому не бачить проблем. Не знає специфіки Львівської області (до речі, специфічна не  лише географія, а й ментальність, люди, політика) – не проблема, за півроку розберуся. Байдуже, хто прийматиме рішення у екстрених випадках, поки він буде входити «у курс справ». З ким, чоловіче, працювати будеш, маєш команду? З Запоріжжя привезеш? Не проблема, – на конкурсі наберу! Як будеш надавати допомогу у труднодоступних районах?  Та це не проблема – закупимо гелікоптери, з пілотами – не проблема взагалі, ліцензію купимо.

Але «фішка» пана Василенка навіть не у цьому. І це проявилося вже на першому етапі конкурсу, тому й дивно, як він вийшов «у фінал». Він заявляє, що 70% викликів швидкої не належать до її компетенції, і за них повинна заплатити «первинка». «Первинка», друзі, – це сімейні лікарі, фельдшери ФАПів, які не навчили бабусь пити щодня таблетки від тиску. Він реально говорить про те, що швидка виписуватиме рахунки за виконані виклики ФАПам і  сімейним лікарям, а може й пацієнтам?

Трохи прикрасимо, трохи – прибрешемо!

Особливо цікаво спостерігати, як кандидати, м’яко кажучи, говорять неправду, а насправді брешуть. Наприклад Орест Середа, який курував екстрену медицину у  ДОЗ спробував утекти від прямої відповіді щодо штатного наповнення бригад в області. На запитання Тетяни Тімошенко щодо стопроцентного забезпечення персоналу, він не повідомив правди про те, що у районах області не вистачає ставок, і більшість бригад виїжджає на виклики у складі водія і фельдшера. Однак вони дають собі раду, бо діюче керівництво Центру, виходячи з такої ситуації, вишколило і водіїв, і фельдшерів так, щоб пацієнти не відчули «кадрового голоду» швидкої.

Друга брехня пана Середи, у тому, що він перекладає відповідальність за протести медиків на керівників екстреної медицини. Всім відомо, що є недофінансування, і з сум, які просили керівники, було виділено всього 65% коштів. Але у лютому 2016 року почалася «тижба» за зміну керівника обласного Центру і влада забула про те, що треба кудись звертатися, з кимось працювати щодо поповнення обласної кишені екстреної медицини. Мало того, виявилося, що ця ситуація добре збурює людей проти діючих керівників,  і навіть листи керівництва Центру у ДОЗ з повідомленням про соціальну напругу у колективі, тодішній директор департаменту Чечотка і голова комісії облради Гичка, використали проти самого ж керівника.

Ще одна неправда, це реальна реорганізація, про яку говорить п.Середа. За інформацією діючого директора Центру Юрія Пацюрка, юридичний  процес ліквідації двох станцій розпочався лише після неодноразових його особистих звернень до начальника Управління майном спільної власності та голів фракцій та профільних комісій обласної ради. На сьогоднішній день не відомо як і чи взагалі працюють ліквідаційні комісії, жодного передавального акту не надано. Згідно з рішенням Львівської обласної ради, керує процесом Управління майном спільної власності, яке знову ж таки, спілкується з дирекцією Центру тільки письмово, шляхом перевірок і доган. Жодної спроби для конструктивного діалогу з боку Управління до цього часу зроблено не було, – каже Юрій Пацюрко.

От, наприклад, двічі перевіряли правомірність надання премій адміністрації Центру. Підбурили людей, результати перевірки видали на руки ініціативній групі, і навіть не витребували пояснення у керівництва, хто кому за що нарахував, – каже Ю. Пацюрко. – «А серед тих сум були матеріальні допомоги, державні премії учасникам АТО, премії до професійних свят, за участь у спільних навчаннях з НАТО та виконання особливо важливих термінових завдань. Преміювання здійснювалися відповідно до умов колективного договору, загалом тих людей, які виконують роботу за двох, а інколи за трьох осіб, через брак кадрів». Директор Центру Юрій Пацюрко попри постійні перевірки не сидить склавши руки. Рахує бюджетні потреби Центру на наступний рік. Відвідав колег у Польщі і домовився про партнерську участь у грантовій програмі, яка передбачає навчання медперсоналу та закупівлю декількох реанімобілів: «Тепер вся надія тільки на депутатів обласної ради. Бо грант прийде тільки тоді, коли облрада проголосує за часткову участь у сумі 10% від суми гранту. Скільки дасть облрада, такою і буде сума гранту».

Віртуальний конкурс

Конкурсна комісія опинилася у безвиході. Навіть маючи двох кандидатів обрати нема кого. Досвідчена чиновниця п. Микичак, обійшовши всі етичні норми, і не зважаючи на конфлікт інтересів (адже Орест Середа на сьогодні є її підлеглим), від головування в комісії не відмовилася. А її голос, згідно з положенням про конкурси, є вирішальним. Засідання конкурсної комісії переносяться, нібито через відсутність кворуму. Насправді, одна з причин – відсутність вакантного місця, на яке має прийти генеральний директор. Адже реорганізація не відбулася, нове підприємство не створюється, тобто з оголошенням конкурсу Управління майном спільної власності поквапилося. Діючий директор Юрій Пацюрко не приховує, що йому «легко» пропонували написати заяву за власним бажанням, але такого бажання, він не виявив. На конкурс не подавався, бо вважає його незаконним, та й не має підстав брати участь, каже: «У мене шість років на цій посаді кожного дня – конкурс!».

Здавалося б, нема нічого простішого: конкурс, проголосували і пішов чоловік працювати. Але Львівщина вмудрилася перетворити посаду керівника Екстреної медицини у політичну розмінну монету. Чиновництво саме себе загнало у безвихідь. І тепер мусять відповідати собі на питання: Чи буде ефективним керівником майже пенсіонер О. Середа, а чи буде просто чемним виконавцем і освоювачем коштів? Чи впорається Володимир Василенко – не тутешній, без політичної підтримки, романтично налаштований на безумовну фінансову підтримку всіх своїх планів нововведень, але найголовніше, без команди і специфічних знань регіону? Адже дебати таки показали, що обоє тільки знають що потрібно робити, але не можуть дати відповідь, яким чином реалізувати це все за відсутності фінансування.

Висновок з цієї всієї конкурсу-клоунади єдиний: не має значення хто з цих двох осіб переможе у конкурсі, рівень екстреної медицини під час їхнього керівництва, залишиться такий же, якщо не погіршиться.  І судячи з неквапливості конкурсної комісії, її члени це розуміють. Але можуть зманеврувати і перекласти свою відповідальність на депутатський корпус Львівської обласної ради. Але чи врятує обласну екстрену медицину притомний колективний розум обласних  обранців?

Анна Файнберг

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Хочеш повідомити новину? Дій!
ПОДІЛИТИСЬ

Реклама

Loading...

Реклама