Реформа Держекоінспекції має бути такою ж, як і поліції, – міністр Семерак

15032886_1263801150306713_4873050727408334245_n

В Україні є понад 30 тисяч сміттєзвалищ, однак органи місцевої влади наразі надали інформацію лише про понад 6 тисяч. А це означає, що влада на місцях просто не володіє інформацією або ж ігнорує проблему.

Про це та інше ІА Дивись.info поспілкувалася з міністром екології та природних ресурсів Остапом Семераком під час його візиту до Львова.

– Міністерство екології та природних ресурсів презентувало інтерактивну карту сміттєзвалищ. Як сьогодні вона працює?

– Ця карта поки що має дві сторінки. Ми будемо її розвивати далі. Перша сторінка цієї карти спрямована на збір інформації, іншими словами – інвентаризація сміттєзвалищ, які існують в Україні. Ми просили обласні держадміністрації надати нам географічні координати, паспорт цих організованих полігонів відходів. У паспорті має міститися інформацію про рівень наповненості, морфологію, склад, усі дозвільні документи, зокрема земельні. Раніше статистика, яка подавалася органами місцевого самоврядування, говорила про наявність в Україні 30 тисяч сміттєзвалищ. Упродовж півроку після початку збору інформації з обласних адміністрацій ми отримали плюс-мінус прийнятну інформацію про понад шість тисяч сміттєзвалищ. Це говорить про те, що вони не володіють справжнім станом речей, не володіють інформацією про сміттєзвалища, які знаходяться на території їхніх районів. Щоправда, область від області дещо відрізняється. Наприклад, Одеська і Херсонська обласні адміністрації взагалі не надали жодної інформації. Вони не володіють такою інформацією або володіють викривленою, тому сподіватися від них якісного виконання своїх повноважень із впорядкування цих територій, марна справа. Відтак ми маємо сьогодні такий катастрофічний стан.

– Як виглядає друга сторінка карти?

– Друга сторінка, яка є на інтерактивній мапі, покликана вирішувати іншу справу – не інвентаризації чи збору інформації, а залучення громадян, суспільства до вирішення проблеми з сміттєзвалищами, організованими і неорганізованими. Коли люди слідкують, інформують, вони, щонайменше, будуть слідкувати за своєю поведінкою і робитимуть все можливе, щоб не утворювалися сміттєзвалища і контролюватимуть владу, щоб вона вирішувала проблему із застарілими сміттєзвалищами. Я особисто спробував, як працює цей сервіс. Його, до речі, можна скачати на мобільний телефон і називається він ecomap.org. Можна сфотографувати сміттєзвалище, додати фотографію, яка містить вже географічні координати. Ця інформація надходить до сервера у Міністерстві екології, миттєво обробляється та скеровується для вирішення в обласні державні адміністрації.

– Чому саме в обласні державні адміністрації, а не, скажімо, до власників земельних ділянок, на території яких знайдені неорганізовані сміттєзвалища?

Тому що ми не маємо доступу до кадастрової карти. В ідеалі ми хотіли б мати цей доступ. І маючи координати, де є сміття, ми могли б бачити, хто є власником чи користувачем цієї земельної ділянки. А згідно із українським законодавством, вони і органи місцевого самоврядування на цій території несуть відповідальність за організацію і прибирання сміттєзвалища.

– Як практично працює інтерактивна мапа?

– Є карта, дві сторінки, якщо вимкнути сторінку з офіційною інформацією, то можна побачити карту, де є різні кольори. Зелений колір – це ті звернення громадян, які вирішені, жовті, які в розгляді і червоні – це ті, які не вирішуються. Наприклад, Одеський регіон, який не надає жодної інформації, зрозуміло, нічого і не впорядковує. Зеленого кольору нема взагалі, все майже червоного кольору і тільки трішечки жовтого. На Львівщині сьогодні ситуація, приблизно, пів на пів. Зелена – тільки одна крапочка. Є багато жовтих і багато червоних.

karta1

– Після збору інформації, що відбувається далі?

– Ми реєструємо звернення громадянина і даємо місяць часу місцевій владі для організації прибирання. Через місяць ми повинні отримати інформацію – прибрано чи ні. І людина, яка зробила це звернення, повинна підтвердити чи приймає вона виконання чи не приймає. Я на свої звернення отримав фотографію ділянки, яка була забруднена у Київській області і фотографію після прибирання, що ця ділянка зараз чиста. Я підтвердив, що цю роботу зроблено. На своєму досвіді переконався, що інтерактивна карта сміттєзвалищ працює. На жаль, воно потребує часу. І місцева влада навчиться це робити, і люди відчують, що це інструмент впливу на владу. Ми будемо далі розвивати цей сервіс, який повинен змусити місцеву владу відчути відповідальність. Ми будемо друкувати рейтинги. Ось минуло два місяці і ми готуємо рейтинги за результатами перших двох місяців – хто найкращий, а хто найгірший. Таким чином будемо тиснути. Також ми маємо інструменти у вигляді Держекоінспекції, яка теж буде тиснути і накладати відповідні штрафи. Ідентифікувати сміттєзвалище і прибрати – це різні речі. Якщо ідентифіковане нелегальне сміттєзвалище, неорганізоване, то куди його діти, як його прибрати, куди вивозити? Відповідь на це запитання повинне дати не Міністерство екології. Відповідь на це запитання, насамперед, повинні давати органи місцевого самоврядування, бо вони за це відповідають, вони мають кошти на вирішення цієї проблеми. Друге, є інші центральні органи, які повинні формувати цю політику.

– Чи напрацьовується майбутня стратегія поводження з відходами?

– Щодо програми  чи підготовки стратегії поводження з твердими побутовими відходами, це базовий документ, який впливає на те, щоб показати стандарти і правила, які Україна буде імплементувати в себе. Після стратегії, звичайно, повинна бути програма, законодавство, підзаконні акти. Це робота не на тижні. Хоча мені хочеться, щоб ми за одну ніч вирішили цю проблему. Але позитивно, що ми почали роботу в цьому напрямку і вона видима. До кінця цього року ми поставили собі перший проміжний підсумок – це презентація цієї програми в Кабінеті Міністрів. Далі ми сподіваємося, що вона буде схвалена. Готуємо закон про відходи. Його ми спочатку презентуємо Кабінету Міністрів, а тоді, сподіваємося, передати його у Верховну Раду для того, щоб депутати голосували. Думаю, що український парламент не відкладе закон у довгий ящик, а поставиться до нього як до одного з пріоритетних законів. Сподіваємося на підтримку Андрія Парубія, який дуже позитивно і конструктивно ставиться до проблематики екології, навколишнього середовища, зрештою, він це продемонстрував, коли останнього місяця у парламенті був екологічний день, де ми прийняли аж 11 законів.

Читайте також: Львів’яни через онлайн-сервіс подають міністерству екології інформацію про стихійні сміттєзвалища (фото)

– Була анонсована реформа Держекоінспекції. Що вона передбачає?

– Зараз іде публічна фаза обговорення політичної пропозиції. І я хотів би звернути увагу, що Міністерство екології пішло по нових принципах і правилах формування державної політики, яка існує в Євросоюзі, тобто через політичну пропозицію реформи. Потім – цикл публічного обговорення, затвердження концепції, а вже тоді – формування проектів рішень щодо конкретних дій. Зараз ми презентували концепцію реформи, іншими словами – політичну пропозицію, обговорюємо її з громадянським суспільством, з експертами і до кінця року винесемо на розгляд Кабінету Міністрів. Якщо Кабмін її схвалить, то будемо готувати вже конкретні рішення. Але головні постулати цієї реформи такі – ми хочемо уникнути дублювання різних функцій природоохоронних і контролюючих органів, які розкидані між сімома чи вісьмома центральними органами виконавчої влади, по-друге, ми хочемо ліквідувати теперішню екоінспекцію і створити нову природоохоронну службу, яка би мала нових людей, які б пройшли тренінг і підготовку і які би були мотивовані працювати у такій структурі. Я вважаю, що змінити чиновника №1 на чиновника №2 – це означає затягнути процес і не вирішити цю проблему. Екоінспекція настільки пронизана потребою реформування, що ми не можемо точковими змінами кандидатів чи працівників змінити тотальний підхід. Тому ми будемо йти шляхом, точніше я пропонуватиму це, який пройшла українська поліція – від ліквідації міліції до формування нової концепції, філософії. Відійти від тотального контролю і перейти до нормального цивілізованого моніторингу і запобігання. Для цього потрібно буде нам знайти нових людей, навчити їх і дати їм нову мотивацію. Бо нині екоінспектор має заробітну плату 1900 гривень, і коли ми говоримо про запобігання хижацьким вирубкам лісу, то повинні розуміти, що один двохсотлітній бук має 8-10 кубів деревини і коштує він на ринку приблизно 20 тисяч гривень, а це річна заробітна плата екоінспектора. І ми розуміємо, що встояти є доволі тяжко. Але, крім заробітної плати, ми маємо дати й нову якість. І ця нова якість викладена у нашій концепції. Зараз іде обговорення, але основна ідея – перейти від тотального контролю до моніторингу і запобігання шкідливих дій на навколишнє середовище.

Оксана ДУДАР

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: