Народжені війною. Хто вони – нові українські генерали

464
Народжені війною. Хто вони – нові українські генерали

Сьогодні в Збройних Силах України служить 114 генералів – від генерал-майорів до генералів армії, з яких 36-ть погони вищого офіцерського складу отримали за час війни на сході чи то пак – за час проведення антитерористичної операції.

Отже, згідно з даними Міністерства оборони України, у ЗСУ є два генерала армії – це міністр оборони Степан Полторак та начальник Генерального штабу Віктор Муженко. Їм обом найвищі звання були присвоєні 14 жовтня 2015 року.

За 25 років незалежності звання генерал армії у ЗСУ присвоювалися міністру оборони України (1993–1994) Віталію Радецькому, міністру оборони України (1996–2001) Олександру Кузьмуку, начальнику Генерального штабу ЗСУ – першому заступнику міністра оборони України (1998–2001) Володимиру Шкідченку, начальнику Генерального штабу – головнокомандувачу ЗСУ (2005–2009) Сергію Кириченку, начальнику Генерального штабу – головнокомандувачу ЗСУ (2009–2010) Іванові Свиді.

«У Збройних Силах України проходять військову службу 114 осіб вищого офіцерського складу (без урахування осіб вищого офіцерського складу в/ч А *515*): генерал армії України – 2, генерал-полковник (адмірал) – 4, генерал-лейтенант (віце-адмірал) – 23, генерал-майор (контр-адмірал) – 85.

З початку проведення АТО 36 осіб офіцерського складу отримали військові звання вищого офіцерського складу від генерал-майора до генерала армії України», – йдеться в офіційній відповіді Міністерства оборони на запит ІА Дивись.info.

Передбачувано непередбачуваний

poltorak1

Чинний міністр оборони Степан Полторак починав свою службу 1983 року. Пройшов шлях від командира взводу до командира бригади. Звання генерал-лейтенанта отримав 21 серпня 2007 року. Наприкінці лютого 2014 року Полторак очолив Внутрішній війська, а вже 1 квітня цього ж року – Національну гвардію. 23 серпня йому присвоїли звання генерал-полковника. А вже 14 жовтня Степан Полторак очолив Міністерство оброни України, рівно за рік – 14 жовтня 2015 року, отримав звання генерала армії.

За час свого керівництва Міністерством оборони Полторак відзначився непередбачуваною поведінкою. Наприклад, міг несподівано навідатися з перевіркою, без попередження. Так сталося з Львівським бронетанковим. Або ігнорував приготовлений для високого гостя обід, а йшов туди, де годували звичайних солдатів. Майже з руїн піднімали «Укроборонпром», на забезпечення армії надійшла нова форма, озброєння, а тепер – і сухпайки. До стандартів НАТО ще далеко, але бійці більше не нагадують циганський табір, як це було на початку війни.

10 вересня минулого року СК РФ порушив кримінальну справу стосовно Степана Полторака за підозрою в застосуванні заборонених засобів ведення війни і геноциді (ч.1 ст.356, ст.357 КК РФ).

Герой чи негідник

muzhenko

Другий генерал армії ЗСУ Віктор Муженко. 1983 році закінчив Ленінградське вище загальновійськове командне училище. Генерал-майором Муженко став 21 серпня 2007-го. Ще за 5 років, 2012-го, він отримав погони генерал-лейтенанта. Спробував себе і в політиці – був депутатом Житомирської обласної ради від Партії регіонів, однак у лютому 2014 року покинув її лави. Заступником Генштабу ЗСУ Віктор Муженко був з травня 2010 року, а 3 липня 2014 року очолив Генштаб. 23 серпня 2014 року президент присвоїв йому звання генерал-полковника, а 14 жовтня 2015 – генерала армії.

Особистість Віктора Муженка є однією із найсуперечливіших у новітній історії української армії. Йому приписують як перемоги, так і звинувачують в найжахливіших поразках і прорахунках.

Наприклад, 2014-го під час проведення антитерористичної операції на сході України неоднаразово особисто вів бійців в атаку. Під час однієї з таких атак у червні 2014 українські вояки під проводом Віктора Муженка поблизу міста Сніжне на Донеччині розгромили колону бандформувань, що рухалась з Російської Федерації з танками та бронетранспортерами. 2015 року навіть з’являлася інформацію про буцімто загибель Муженка під Авдіївкою.

Водночас найбільший критик Віктора Муженка журналіст Юрій Бутусов вважає керівника штабу особисто відповідальним за Іловайський котел.

«Начальник Генштабу Віктор Муженко увійде в світову військову історію як трагікомічний персонаж – він був нагороджений президентом найвищими нагородами за все поразки і невдачі, які сталися з його вини. Під час оточення його військ під Іловайськом Муженко красувався на трибуні на параді в Києві і отримав погони генерал-полковника, не звертаючи увагу на повідомлення підлеглих про російське вторгнення. За оточення наших військ і залишення Дебальцеве Муженко отримав від президента погони генерала армії», – писав Бутусов.

Як і проти міністра Полторака проти начальника Генштабу Муженка СК РФ теж порушив кримінальну справу за тією ж статтею – застосування заборонених засобів ведення війни і геноцид.

Найдовший рейд

zabrodskyj

Серед нових генералів нової української армії, беззаперечно, одним із найхаризматичніших є Михайло Забродський. Уродженець Дніпра на початку війни очолював 95-ту окрему аеромобільну бригаду, яка виконувала задачу з блокування Слов’янська та Краматорська, захопила та утримувала гору Карачун.

У квітні 2014 року під керівництвом полковника Забродського була відбита бойова техніка 25-ої окремої повітрянодесантної бригади, яка була захоплена сепаратистами у місті Слов’янськ. Також у квітні при проведенні операції під його керівництвом аеромобільна група в районі населеного пункту Крива Лука не допустила відходу бойовиків на територію Російської Федерації.

Влітку 2014 року 95-та бригада під командуванням Забродського здійснила рейд у тил супротивника. За два тижні, виконуючи бойові задачі, бригада Забродського пройшла 470 км від Слов’янська до Маріуполя, потім вздовж російсько-українського кордону, і через Луганськ повернулася до Слов’янська. Цей рейд назвали найдовшим рейдом збройного формування у новітній історії.

У березні 2015 року Михайла Забродського призначили командувачем ВДВ, а 1 серпня 2015 року він отримав звання генерал-майора. Сьогодні йому 43 роки.

Крім того, Забродський має звання Герой України і нагороджений орденом «Золота зірка».

Дванадцять днів облоги

gordijchuk

Ще один особливий генерал сучасної України – Ігор Гордійчук. Уродженцю Рівненщини сьогодні теж лише 44 роки.  Пройшов шлях від командира механізованого взводу до заступника командира танкового полку. Подальшу військову кар’єру зробив у військах спецпризначення. 2010 служив в Афганістані, потім став першим заступником начальника Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. В квітні 2014 року отримав призначення у Головний командний центр Міністерства оборони України. Служив на посаді начальника центру оперативного керівництва – заступника начальника Головного командного центру ЗСУ. В АТО Гордійчук став Сумраком.  Він брав безпосередню участь у багатьох операціях під час АТО, очолював загін спецпризначення, що виконував завдання глибинної розвідки в тилу противника, командував операцією із взяття під контроль Савур-могили, яку разом з бійцями утримував 12 діб. Група з оточення виходила ночами, проходячи ворожими тилами, вона подолала понад 60 кілометрів та приєдналася до українських військ під Многопіллям.

Ігор Гордійчук зазнав важкого поранення – осколок потрапив у шию. Російські десантники навіть відмовилися брати його в полон – мовляв скоро сам дійде, але він вижив і вже за два дні був у лікарні Дніпра, згодом його перевели до Київського військового шпиталю. Полковник перебував у реанімації нейрохірургічного відділення, переніс кілька операцій. Він не міг рухатись, був частково паралізований; додалося зараження крові. За рішенням лікарів був уведений в медикаментозну кому, щоб збити високу температуру, яка трималася кілька тижнів. Два місяці Ігор боровся за життя й переміг.

8 листопада Ігоря Гордійчука нагородили орденом «Золота зірка» з присвоєнням звання Герой України. 23 серпня 2016 року йому присвоєно військове звання генерал-майора. Погони генерал-майора президент Порошенко вручив під час параду на Хрещатику з нагоди 25-ої річниці Незалежності України. Тепер Ігор Гордійчук – ректор Київського військового ліцею імені Івана Богуна.

Генерал-«кіборг»

lunov

Генерал-майор Ігор Луньов належить до числа славних захисників Донецького аеропорту. З липня 2014 року він був заступником командувача ВДВ з бойової підготовки.

У ході проведення АТО планував і керував підрозділами високомобільних десантних військ зі звільнення Слов’янська, Краматорська, Дебальцевого, Вуглегірська, Жданівки, Нижньої Кринки, особисто очолював операції зі знищення бойовиків на блокпостах і в районах їх базування.

З 3 жовтня 2014 року Ігор Луньов безпосередньо керував угрупованням сил і засобів, що обороняли аеродром «Донецьк». Підрозділи під його безпосереднім керівництвом щоденно відбивали до 6-ти атак супротивника. За весь період оборони аеропорту знешкоджено до 5-ти складів боєприпасів сепаратистів, понад 6 вогневих точок мінометів та бойових машин.

14 жовтня 2015 року Ігор Луньов отримав звання генерал-майор.

Марш на Щастя

kovalchuk

Генерал-майор Андрій Ковальчук до березня 2016 рік був командиром 80-ої окремої аеромобільної бригади.

В червні-липні 2014 року 1-ша аеромобільно-десантна рота 1-ої батальйонної тактичної групи 80-ої бригади в боях звільняє Лиман, Миколаївку та Слов’янськ. Після цього десантники під керівництвом Ковальчука здійснили марш у напрямку Щастя, щоб допомоги 3-ій батальйонній тактичній групі. Згодом підрозділи спільно деблоковували Луганський аеропорт. Полковник Ковальчук був поранений, але продовжував виконувати завдання.

З березня 2016 року наказом міністра оборони був призначений на посаду начальника штабу – першого заступника командувача Високомобільних десантних військ Збройних Сил України.

Звання Герой України і орден «Золота зірка» полковнику Андрію Ковальчуку були вручені Президентом України Петром Порошенком під час параду на Хрещатику з нагоди 25-ої річниці Незалежності України 24 серпня 2016 року.

А 14 жовтня 2016 року присвоєно військове звання генерал-майора.

Міняється країна, міняється армія, міняються її генерали. Українські генерали більше не схожі на тих, що дісталися країні у спадок від СРСР, які хіба розважалися полюванням у своїх безмежних лісових володіннях. За кожним з вище описаних стоїть бойовий досвід. Їх народила війна.

Оксана ДУДАР

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Хочеш повідомити новину? Дій!

Реклама

Loading...

Реклама