50 думок про Революцію Гідності: Революція і війна утвердила людей в тому, що вони господарі у власній державі, – Лев Скоп

15184012_1699519610363314_1723515081_o

Дивись.info продовжує серію матеріалів із учасниками Революції Гідності, аби зрозуміти, які ідеї відстоював кожен із них і чи вдається реалізовувати ці ідеї зараз.

Лев Скоп – художник, письменник, музикант, волонтер

img_7101-630x420

«Я пішов на Майдан задля свого діда і бабці. Я з сім’ї репресованих. Ніколи не був якимсь там революціонером, щоб говорити про високі ідеї. Не важливо там асоціація чи не асоціація, але коли сказали, що нас Росія хоче підібрати під себе і Путін буде командувати нами, то я приїхав і весь той Майдан був – від 24-го і аж до кінця. Фактично це було задля пам’яті діда, бабці, мами – вони там в криївках ховалися. Вони ненавиділи москалів. То була єдина причина. Бо я в політиці не розуміюся, не цікавлюся, хто такий Порошенко, було байдуже до тих, хто стояв на трибуні. А мені було дуже добре на Майдані, у серці України.

Найяскравіший мій спогад з Майдану, коли я поліз з «Беркутом» товктися, каменюки кидав, коли жара почалася, вже були вбиті. То якось так раптово сталося. Я без броника вискочив, без нічого. Заліз в то пекло, вже був отруєний, я собі шарфом обличчя замотав, і тут підходить до мене жіночка в білій масці і каже: «О, то ви той знаменитий художник з Майдану? Я хочу з вами селфі зробити». Ми витягли фотоапарат і робимо селфі. А я тоді кажу: «Нас можуть забити, а ми обоє в масках і нас тоді не впізнають. Давай повторно зробимо». Таких багато було приколів. Пригадую, як на мене «Беркут» навалився, я якось вирвався, з Інститутської прибіг на Майдан, телефон розбитий, тільки один номер пам’ятаю до своєї жінки Тані. Там якийсь подібний на мене чоловік лежав у крові, то я її просив, щоб всім подзвонила і сказала, що я живий. А в палатці хлопчина сидів, в якого щойно друга вбили. Прошу, щоб дали алкоголь, а алкоголю нема, тільки є чистий спирт. Дав йому раз, потім ще раз випити, бо в нього був сильний шок. Дуже важко було витримати похорон за похороном.

А ще пригадую, як в Українському домі влаштували виставку, щоб продавати ікони через Інтернет на підтримку Майдану. Їх почали купувати, а потім вони згоріли. Думав, що беркутівці позабирали, тільки одна ікона залишилися. Ми потім казали: «Пішли за Небесною Сотнею. Там теж треба ікон».

Читайте також: 50 думок про Революцію Гідності. Патріотизм – це вже не аморфне почуття з підручників, – Алім Алієв

Країна змінилася радикально. Після Помаранчевої революції прокинулася молодь, а зараз реально змінилося суспільство, стало видно – хто є хто. Хто бидло сепарське. В нас тут його більше, ніж на сході. Ті, що були сірою ватою, вони ніде не зникли. Є такі, що портрети Путіна і триколори російські шиють, їм байдуже війна, байдуже вбиті. Але в тих, хто пішов на фронт, є внутрішня впевненість, що вони господарі у державі. Революція і війна їх в цьому утвердила», – сказав Лев Скоп.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: