50 думок про Революцію Гідності: боротись за своє і за своїх, - волонтерка Ірина Вовк

Продовжуємо наш проект «50 думок про Революцію Гідності» від учасників цих подій.

Ірина Вовк - львів'янка, волонтерка, що допомагає бійцям АТО, журналіст.

«У перші дні, коли це ще не були акції непокори, ми із друзями взяли українського прапора і поїхали на найближчий пропускний пункт (кордон із Польщею) і розклали на перетині прапор. Це був скоріше флешмоб, аби показати, що ми такі ж європейці, - розповідає Ірина. - Але фанатичного бажання вступу України до ЄС в мене не було ніколи. Мабуть, саме тому я і не їхала до кінця листопада до Києва, бо не усі гасла були такими, як я собі уявляла цей союз із Європою.

Читайте також: 50 думок про Революцію Гідності: Я настільки розчарований і ображений, що навіть блокую це всередині себе, — АТОвець

Але там були мої друзі і знайомі. Добре пам'ятаю дзвінок о 4 ранку 30 листопада від моєї подруги Андріани. Забігана і перелякана вона кричала в слухавку - «нас б'ють, я не знаю, де ховатися, біжу до Михайлівського». Все, що я могла тоді зробити - написати повідомлення на сайті 24го каналу (на той час я була головним редактором): «У центрі Києва - силовики побили студентів».

З того все і почалося - боротьба не за Євросоюз і євроцінності, а за людське життя. Після цього випадку я поїхала на Майдан у Києві - не з гаслом «хочу до ЄС», а з бажанням продемонструвати, що кожна людиночка в нашій країні має право на щось.

Читайте також: 50 думок про Революцію Гідності: Революція і війна утвердила людей в тому, що вони господарі у власній державі, – Лев Скоп

Я не була надто активною протестувальницею - тобто, не збирала бруківку і допомагала з «коктейлями», від мене було більше користі, бо я це все могла показати, розповісти, тому скоріше моя роль на Майдані була інформаційною. Уже після його завершення, коли РФ відібрала Крим і зазіхнула на Донбас, я розуміла, що починається дуже страшна і довга боротьба за своє і за своїх. Тому тут вже вдома не сиджу і займаюся не тільки інформаційною боротьбою, а і внутрішньою - стараюся допомагати українським воякам із необхідними речами, а попри це - берегти пам'ять про загиблих, разом із їхніми родичами розповідаючи про кожного полеглого українця. Думаю, без майдану в багатьох українців би просто не прокинулося оте внутрішнє «боротися за своє і своїх».