Нафтовий магнат, друг Путіна, мільярдер: хто стане найвпливовішим чиновником США

Про призначення Рекса Тіллерсона на посаду держсекретаря повідомило видання The New York Times. У статті зазначається, що бізнесмен не має досвіду роботи ні в державній, ні в дипломатичній сфері, однак має тісні контакти з багатьма світовими лідерами. З поста керівника ExxxonMobil Рекс Тіллерсон мав піти наступного року, коли йому виповниться 65-ть.

Керівник однієї з найбільших нафтових компаній завжди вирізнявся своїми методами роботи. 2011 року ExxonMobil підписала контракт на видобуток нафти в Іракському Курдистані, що було порушенням законів Іраку і також викликало роздратування Вашингтона.

Крім того, Тіллерсон домагався скасування заборони на експорт нафти-сирцю з США, а також зняття обмежень на розвиток проектів експорту зрідженого газу. Під керівництвом Тіллерсона Exxon отримала в 2014 році чистий прибуток 34 млрд доларів і сплатила 80 млрд доларів як податки. Крім того, корпорація продовжувала співпрацю з російською компанією «Роснафта» навіть після введення санкцій 2014 року.

Журнал Forbes за підсумками 2015 року помістив Тіллерсона на 25-те місце в рейтингу найбільш впливових людей світу.

Щодо зв’язків з Путіним, то, за твердженням близьких до Тіллерсона людей, вони познайомилися у 90-их, коли Тіллерсон представляв інтереси ExxxonMobil у Москві. Натомість колишній заступник міністра оборони США Джон Хамр називає Тіллерсона людиною, яка спілкувалася з Путіним частіше за будь-якого іншого американця, хіба що за винятком Генрі Кіссінджера (американський державний діяч і дипломат, лауреат Нобелівської премії миру – ред.).

Сам Тіллерсон своїх стосунків з Путіним теж не приховує. «Голос Америки» передає: «За словами самого Тіллерсона, саме тоді він познайомився з Володимиром Путіним і людьми, що входять в найближче оточення російського президента. З главою «Роснафти» і колишнім главою канцелярії президента РФ Ігорем Сечиним, наприклад, у нього склалися настільки довірливі стосунки, що керівник російської держкомпанії навіть зізнався, що мріє «покататися разом з Рексом Тіллерсоном на мотоциклах через всю Америку».

У 2011 році Exxon і «Роснефть» підписали угоду про спільну розробку родовищ на арктичному шельфі і в Сибіру. Вартість угоди склала 300 мільярдів доларів. Ця подія, за даними Washington Post, панове Сечин і Тіллерсон відзначили спільним обідом з чорною ікрою в розкішному нью-йоркському ресторані Per Se. Два роки по тому президент Exxon був нагороджений в Кремлі орденом «Дружби».

Водночас майбутній господар Білого дому свого остаточного слова ще не сказав. На критику, яка вилилася на нього після оголошення кандидатури Рекса Тіллерсона, він відреагував твітом: «Незалежно від того, виберу я його чи ні очолювати Держдепартамент, президент ExxonMobil Рекс Тіллерсон є підприємцем і гравцем світового класу. Чекайте нових повідомлень!».

Офіційно ім'я нового держсекретаря має бути оголошено вже цього тижня. У списку кандидатів, крім Рекса Тіллерсона, екс-кандидат у президенти США Мітт Ромні, ветеран конгресу, республіканець Дана Рорабахер і колишній губернатор штату Юта і посол США в Китаї Джон Гантсман.

«Президент однієї з найбільших нафтових компаній світу як і раніше вважається головним фаворитом «гонки» за пост глави американського зовнішньополітичного відомства, але, на одностайну думку політологів, затвердження його кандидатури в верхній палаті Конгресу може привести до затяжного конфлікту між сенаторами і Білим домом», – передає «Голос Америки».

Натомість український політолог Олексій Полтораков переконаний: переоцінювати посаду держсекретаря не варто. Про це він сказав у коментарі ІА Дивись.info.

«Я не став би переоцінювати особистість держсекретаря, який є швидше технічним представником адміністрації Трампа – це по-перше. Плюс звернув би увагу на загальну особливість американської зовнішньої політики, де кандидатури послів носять швидше кон’юнктурний, аніж професійний характер. Яскравий приклад, коли в нагороду за підтримку Рузвельт призначив батька майбутнього президента Кеннеді послом у Великій Британії, тоді як він жодного досвіду не те, що у дипломатії, а навіть у зовнішньополітичній роботі не мав. Тобто для Америки це така традиція. До того ж принципово значимим для американської схеми є налагодження відносин у зовнішньому вимірі між держсекретарем з одного боку і радником з національної безпеки – з іншої. Тут визначальним є саме те, хто візьме верх у довірі президента, доступі до тіла, домінуванні у малому колі осіб, відповідальних за прийняття рішень у сфері зовнішньої політики. Тому названа кандидатура розглядається наразі 50 на 50. Навіть якщо його оберуть, можливо, Трамп нівелює цю кандидатуру іншими людьми. Наприклад, йдеться про генерала Джеймса Меттіса, який може очолити Пентагон. Тим більше, що протистояння з Росією виходить з дипломатичної площини і посилюється іншими складовими – економічною, військовою, частково гуманітарною. Яскравий доказ – продовження саме економічних, а не політичних санкцій. Тому функції держсекретаря не більше ніж координуючі. Його стосунки з Володимиром Путін – це додаткова можливість вирішувати деякі проблемні питання напряму і таким чином працювати таким собі запобіжником, який запобігає розвитку сценарію ескалації через брак комунікації і недорозуміння сторін», – каже політолог.

Крім того, він додає, що фактор санкцій в Україні дуже перебільшується.

«Він швидше технічно допоміжний, який варто розглядати в енергогалузі, у загальній кон’юнктурі падіння цін на нафту. До того ж у плані санкцій є обхідні шляхи, і ключові больові точки Росії знаходяться вже не в енергетичній сфері, а в сфері високих технологій, військових технологій, озброєння тощо. А нафтова складова – це той прошарок, який у великій політиці може служити тільки індикатором готовності США до діалогу чи навпаки – готовності до посилення тиску. Але аж ніяк критичним фактором зміни відносин. Та ж американська чи європейська риторика про збитки компаній через санкції не має під собою економічного підґрунтя. Ті ресурси і товари, які не пішли до Росії, вони були розкуплені на світовому ринку. Збанкрутували тільки ті компанії, які були заточені виключно на Росію. А в тих, у кого були заточені виходи, скажімо, на ринки Китаю чи третіх країн практично не відчули удару від санкцій, а навпаки, у якомусь смислі через підвищення цін отримали навіть прибуток», – зазначив Олексій Полтораков.

Водночас російські ЗМІ у можливому призначенні Рекса Тіллерсона вбачають початок нової ери у російсько-американських відносинах. Така реакція медіа особливо знакова за умов, коли Держдеп США в РФ визначений «головним винуватцем» всіх світових конфліктів, зокрема Революції Гідності і війни на Донбасі…

Довідка

Державний департамент США  — міністерство закордонних справ США, яке очолює державний секретар.

Держдеп було створено 1789 року. Першим держсекретарем США став Томас Джефферсон. З 1 лютого 2013 року держдепартамент очолює Джон Керрі.

Оксана ДУДАР