Неприватний «Приват». Історія політичного прецеденту

18 грудня 2016 року сталось те, чим лякали понад 20 мільйонів українців останні два роки. На Урядовому порталі у ніч, коли Святий Миколай робить добрі справи, з’явилось повідомлення про те, що Кабінет Міністрів України прийняв рішення про перехід ПАТ «ПриватБанк» у повну власність держави. Традиційно аналізує резонансні подій політичний оглядач ІА Дивись.info Дмитро Посипанко.

Про економічні передумови і наслідки ІА Дивись.info вже писала, а зараз спробуємо проаналізувати політичні наслідки для Порошенка і його команди.

Але наголошую, що ця вся ситуація аналізується лише, як прецедент в історії України. Прецедент того, як влада, усвідомлюючи усі проблеми «системного» банку, нічого не зробила для того, аби вирішити ці проблеми. Президент, Прем’єр-міністр і Глава Нацбанку просто сиділи і чекали, коли ПриватБанк стане неплатоспроможним. Ліквідувати його ніхто б не наважився. Та й можливість така навіть не розглядалась, бо це був би крах усієї фінансової системи України та України, як держави. Тому вони просто дочекались того, що Коломойський виведе усі належні йому капітали і тоді оголосили, що тепер ПриватБанк став державним, якби це дико не звучало.

По-перше, це рішення продемонструвало, що у нас в державі немає хоча б якоїсь економічної політики

Бо приймати такі рішення в ніч суботи на неділю без попереднього обговорення і підготовки до нього – це не зовсім схоже на державний стратегічний підхід. У часи тотальної приватизації, проводити націоналізацію такого «монстра», як ПриватБанк, це теж не надто стратегічне рішення. Тим паче, якщо зважити на усі висловлювання наших керівників держави, то приватний власник завжди ефективніший за державного власника. Яким є державний банк і яким стане ПриватБанк, ми можемо побачити на прикладі Ощадбанку. І це, мабуть, найбільш сумніше в цій історії. Але якої економічної політики ми очікували від Міністерства, яке очолює Степан Кубів?

По-друге, цим рішенням наша влада продемонструвала повну відсутність фінансової політики

Ані Міністерство фінансів, ані Національний Банк України не були готові до того, що ПриватБанк доведеться націоналізовувати. Це ми змогли сьогодні побачити в очах очільників цих відомств на ранішньому брифінгу, який був присвячений нічному рішенню Кабміну. Наші головні фінансисти свято переконані в тому, що лише націоналізацією можна вирішити усі питання в банківському секторі.

Вони нас намагалися переконати, що для усіх 20 мільйонів вкладників нічого не зміниться, але переляк в їхніх очах говорив зовсім протилежне. Вони не знають, що робити з цим механізмом, який називається ПриватБанк. Вони не знають, що буде із фінансовою системою після завершення націоналізації. Вони не знають, яким буде курс гривні завтра, не говорячи уже про наступну весну. І це, мабуть, найбільше лякає в цій ситуації. Хоча чого ми хотіли від Данилюка, який придумав Бюджетмена, чи Гонтарєвої, яка планомірно вбиває нашу національну валюту і не бачить в цьому жодної проблеми?

По-третє, це рішення в черговий раз довело, що у нас взагалі відсутня комунікація влади з суспільством

Якщо ви ще не помітили, то у нас всі «стратегічні» рішення приймаються вночі і в основному на Банковій. Хоча ніби і живемо в парламентсько-президентській республіці. І завжди влада забуває пояснити народові, що вона там робить і чому саме такі рішення приймаються. Здавалося б, маючи усі необхідні для комунікації інструменти і механізми, маючи ціле Міністерство пропаганди, яке очолює кум нашого Президента, влада не спромоглась пояснити, чому вона саме зараз вирішила націоналізувати найбільшу і найпрогресивнішу банківську установу в Україні.

Менеджмент Привату пояснив, що їхній банк був фактично вбитий сімома інформаційними атаками, які розпочалися ще 2 роки тому. Держава, яка стратегічно мислить і працює, мала б активно втрутитись у ці війни і допомогти завадити таким атакам, розуміючи, що падіння ПриватБанку призведе до катастрофи на фінансовому ринку і долар по 50 буде ще для нас щастям. Але наша влада просто спостерігала за тим, як все руйнується, а потім зробила «жест доброї волі», націоналізувавши його. Це проблема не лише у відносинах влади з Приватом. У нас в державі взагалі відсутня будь-яка комунікаційна політика. Хоча чого ми чекали від Стеця, який обіцяв звільнитися до кінця 2015 року, а працює і досі?

По-четверте, це рішення вчергове продемонструвало нам усім повну відсутність правоохоронної системи

З усіх усюд звучить, що ПриватБанк впав через те, що менеджмент через офшори вивів увесь капітал і саме тому банк став неплатоспроможним. Може й так. Але виникає одне питання, якщо наша влада так упевнено про це заявляє, то чому цим не зацікавились правоохоронні органи? Чим займалися весь цей час Аваков і Насіров? Де в цей час була наша податкова міліція, яку ліквідовують-ліквідовують та ніяк не ліквідують? Де були доблесні працівники управління економічної безпеки? Хто буде відповідати за багатомільярдні збитки завдані Українському народові?

По-п’яте, це рішення показало, що в державі відсутня також інвестиційна політика

Ну, який свідомий інвестор прийде в державу, де вночі одним рішенням забирається у приватного власника його бізнес? Бізнес, до якого держава взагалі не долучилась. Бізнес, який був побудований навіть всупереч волі влади. Бізнес, якому довіряли понад 20 мільйонів українців. Якими б чистими і благородними не були наміри держави, так приймати і втілювати стратегічні для половини населення України рішення просто не можна. Держава за 25 років своєї незалежності навіть близько не змогла створити щось схоже на ПриватБанк. Ба більше, жоден банк з іноземними інвестиціями не спромігся створити щось схоже на систему електронного банкінгу, як Приват24. А тепер більше і не захоче.

І взагалі, це рішення показало, що у нашої влади відсутнє стратегічне бачення розвитку України на найближчі роки.

Хоча чому роки? Влада на чолі з Порошенком не має бачення, як Україна має розвиватись у найближчі місяці. Усі рішення, які приймаються цією владою, спонтанні та відповідають лише бізнесовим інтересам нашого Президента. «Вбивство» ПриватБанку – це одна з найбільших помилок Порошенка, наслідком якої буде відхід у небуття його другого президентського терміну. Хоча гарантій, що він добуде і свій перший термін, думаю, йому теж більше ніхто не дає. Коломойський, при всіх його недоліках, дбав і пестив своє улюблене дітище – ПриватБанк. І те, що його улюблену «річ» у нього забрали, він не вибачить. До цього моменту Коломойський почав готуватися всерйоз приблизно місяць тому, коли увійшов у керівні структури своєї ж партії «УКРОП». Контрудару довго очікувати не доведеться. І Порошенко навряд чи його витримає.

Дмитро ПОСИПАНКО